5. Зовнішньоекономічні зв'язки

За обсягами загального експорту у 2001 р. країна посі­дала друге місце у світі (569,5 млрд. дол.), аналогічні позиції вона мала і в імпорті (493 млрд. дол.), випереджаючи, таким чином, найближчу до неї Японію в 1,4 раза (експорт та імпорт). Проте у питомій вазі експорту високих технологій (18%), країна суттєво відставала від США (34 %), Японії (28 %), а також європейських країн: Франції (24 %), Великобританії (32 %), Нідерландів (35 %). При цьому на експорт промислових товарів припадало 85 %¹ загального товарного експорту.

¹ Упродовж усього тексту посібника використовуються дані: Доклад о мировом развитии 2003. — М.: Весь мир, 2003.

Основними статтями експорту були: машини та технологічне обладнання, продукція хімічної та хіміко-фармацевтичної проми­словості, метали та промислові вироби, продукти харчування, текс­тиль.

Подібним до цього був і імпорт товарів, проте у ньому значну вагу мали енергоносії— природний газ та нафта.

Географічно експорт та імпорт розподіляються так само, як у всіх інших країнах Європейського Союзу: майже 60 % експорту та стільки ж імпорту припадає на інші члени ЄС. Другим торговель­ним партнером виступає США (8—10% експорту та імпорту) та Японія (3—-5 %). Останнім часом значно зріс товарообіг між краї­нами ЦСЄ (Польща, Чехія, Угорщина, а нещодавно і Росія).

ФРН належить до держав з високим рівнем інвестиційної ак­тивності. Країна входить у п'ятірку лідерів за кумулятивними прямими капіталовкладеннями за кордоном. її питома вага у світі за цим показником є більшою за 9 %, що, за даними А. Кузнєцова, удвічі перевищує її частку у світовому ВВП. Проте подаль­ше нарощування інвестиційної присутності німецьких корпора­цій за кордоном гальмується існуванням у країні холдингової мо­делі, за якої досягається значний прогрес у традиційних галузях економіки (це пов'язано зі створенням матеріальних активів), од­нак у високотехнологічних галузях так званої «нової економіки» (в ній переважають нематеріальні активи) пропонована модель не спрацьовує, внаслідок цього виникають проблеми, пов'язані з не­достатньою розвиненістю фондового ринку країни.

На кінець 2000 р. загальна сума нагромаджених німецьких ГІН в усьому світі досягла 572 млрд. євро. Лідером при цьому висту­пає обробна промисловість, питома вага якої сягнула 39,1 % (у тому числі автомобілебудування 17,3 %, хімічна промисло­вість 7,9 %, електротехнічна 4,3 %). Упродовж останніх двадцяти років суттєво змінилися мегарегіональні пріоритети ні­мецьких ПІІ. У цілому західноєвропейський інвестиційний ринок виявився замалим для німецьких капіталовкладень, а відтак його питома вага зменшилася з 57,1 % (у 1980 р.) до 44,2% (кінець 2000 р.). Водночас значно зросла частка німецьких ПІІ у Великобританії (з 3,6 до 9,5 %). Справжній німецький «інвестиційний бум» пережили СІНА, в яких питома вага кумулятивних ПІІ зро­сла з 18,4 % до 37,9 %. Упродовж 1990-х рр. значно посилився ін­терес німецьких інвесторів до країн Центральної та Східної Євро­пи. Так, якщо на початку 1980-х рр. ПІІ становили лише 0,2 % загального обсягу, то вже у 2000 р. їх питома вага становила 4,6 %, лідерами при цьому виявилися Польща, Угорщина, Чехія, а пізніше і Росія. Зменшилась також інвестиційна присутність німецьких фірм у Латинській Америці (з 10,7% до 4,5%), незначно зросла вона в Японії (1,3 % — 1,7 %) та в Китаї (0,0 % - 0,9 %).

Найбільш активно поводять себе на постсоціалістичному про­сторі такі німецькі ТНК, як Deutsche Telekom, яка направила на модернізацію зв'язку в країнах ЦСЕ близько 4,2 млрд. дол., Volkswagen, який інвестував чималі кошти у фірму Skoda (Чехія), корпорація Henkel, яка побудувала потужні заводи побутової хі­мії в Польщі, Угорщині, Росії. Останнім часом високу ділову ак­тивність у державах ЦСЄ проявляє фірма Siemens.

ФРН виступає також одним з найбільших у світі донорів еко­номічної допомоги, спрямованих на підтримку розвитку. З цією метою щорічно виділяється близько 6 млрд. євро на підтримку ринкових перетворень у різних країнах світу, у тому числі в краї­нах ЦСЕ, розвиток стосунків з якими є пріоритетним для країни.