4. Структура господарства

На початку XXI ст. Німеччина мала в цілому типову для постіндустріальних країн структуру господарства, в якій на аграрний сектор припадало 1,2 %, промисловість — 30,4 %, сфе­ру послуг — 68,4 % створюваного ВВП. Приблизно аналогічною до цього була структура зайнятості з відповідними показниками 2,7 %, 33,7 % та 63,6 %.

Для сучасної економіки ФРН характерний високий рівень централізації та концентрації капіталу. Так, за даними В. Ломакіна (1999), в обробній промисловості на 100 найбільших фірм припадає близько 60 % загального обороту і понад 50 % загальної кількості зайнятих. Серед 50-ти найбільших компаній сві­ту — сім німецьких, а серед 50-ти найбільших ТНБ — вісім роз­ташовані у ФРН.

Промисловість. Країна є одним з найбільших у світі виробників сталі, вугілля та цементу, хімічних товарів, машин, транспортних засобів, верстатів, електроніки, кораблів, продуктів харчування і тек­стилю. З огляду на таку спеціалізацію доцільним є розгляд рівнів капіталізації провідних німецьких корпорацій, що досить добре по­казано у табл. 5.2. Як випливає з неї, найбільші німецькі концерни не є подібними до американських за рівнем капіталізації. Тільки де­сять наведених у таблиці фірм мали у 2000 р. таку саму сумарну ка­піталізацію, як одна американська ТНК «Майкрософт».

Разом з тим, позиції промислових гігантів ФРН в європейській економіці є значними. Тут передусім слід виділити автомобільно­го гіганта Daimler-Chrysler, який утворився через злиття-поглинання відповідних німецької та американської фірм. За тор­говим оборотом у 2002 р. він посідав сьоме місце у світі (152 873 млн євро), хоча й мав за той рік збитки в розмірі 662 млн. євро. Далі за ними йшов Volkswagen з відповідним оборотом у 88 540 млн. євро та позитивним прибутком у 2,9 млрд євро.

Лідерами європейської хімічної та хіміко-фармацевтичної ін­дустрії зараз виступають німецькі концерни BASF, Bayer, які мають приблизно однаковий торговий оборот, який оцінюється у 30—32 млрд. сиро, та приблизно однакову кількість працюю­чих 95 1 10 тис. працівників.

Найбільшою електротехнічною корпорацією країни є Siemens з кількісно зайнятих майже у 0,5 млн. осіб та торговим оборотом у 87 млрд. євро (2001). Значно відстає від неї промисловий гігант Bosch з відповідними показниками: 213 тис, осіб та 34 млрд. євро.

Таблиця 5.2

Провідні корпорації фрн за рівнем капіталізації (станом на початок 2000 р.)

Рейтинг у ФРН	Рейтинг у світі	Назва компанії	Основна спеціалізація	Капітал нація, млрд дол.
1	51	Deutsche Telecom	Телекомунікації	63,67
2	52	Allianz	Страхова справа	63,31
3	57	Siemens	Електротехнічна промисловість	58,87
4	73	SAP	Телекомунікації	48,93
5	81	Daimler-Chrysler	Автомобілебуду­вання	46,02
6	91	Munchener Ruck	Страхова справа	43,79
7	100	Deutsche Bank	Банківська справа	39,96
8	118	E. ON.	Змішана спеціаліза­ція	35,25
9	166	BMW	Автомобілебуду­вання	26,25
10	174	Bayer	Хімічна промисло­вість	24,91
11	186	BASF	Хімічна промисло­вість	23,79
12	210	Volkswagen	Автомобілебуду­вання	20,46
13	213	RWE	Енергетика	20,02
14	224	Hypo Vereinsbank	Банківська справа	19,08
15	265	Deutsche Post	Поштовий зв'язок	16,72

Джерело: А. Кузнецов, Германский капитал за рубежом // МЗ и МО. — 2003. — № 10, —С. 33.

Головними чинниками, які зумовлюючі, подальший розвиток промислової структури ФРН, є:

1. зрушення у галузевій та територіальній структурі виробни­цтва, викликані об'єднанням країни та диверсифікацією наукомістких галузей, за показником яких німецькі фірми значно відстають від американських;

2. суттєві зміни у структурі інвестицій, за яких майже 80% капіталовкладень спрямовувалося на заміну обладнання та його модернізацію;

3. традиційно висока якість виробництва та сталість ринків збуту високотехнологічної продукції, яка обслуговувалася широ­кою мережею сервісних центрів по всьому світі;

4. високий рівень конкурентоспроможності німецьких товарів та довіра споживачів до брендів провідних фірм ФРН;

5. зниження втрат виробництва, яке розпочалося лише у XXI ст.;

6. наявність сімейних кланів у промисловості — Siemens, Opel, Bosch, чиї позиції останнім часом були не завжди вдалими з погляду стратегії розвитку фірми та залучення інвестицій у них;

7. зростання питомої ваги малого та середнього бізнесу, який уже зараз виробляє понад 40 % ВВП країни та забезпечує 40% товарного експорту.

Сільське господарство. Асортимент продукції, що випуска­ється, є типовим для європейських країн: картопля, пшениця, яч­мінь, цукровий буряк. Традиційно розвинутим є тваринництво: розведення великої рогатої худоби, свиней, птахівництво. При цьому в структурі аграрного виробництва домінуючою є галузь тваринництва. Разом з тим слід підкреслити, що все сільське гос­подарство є високодотаційним. Основні субсидії надходять на компліментарній основі з бюджету земель, федерального бюдже­ту та структурних фондів Європейського Союзу. Проте незважа­ючи на високу продуктивність праці в аграрному секторі, наукові підходи до виробництва та реалізації продукції і максимальну (за світовими мірками) фінансову підтримку, країна забезпечена власним виробництвом лише на 80—90 %, а рівень дохідності поступається багатьом країнам ЄС.

Особливостями сучасного аграрного комплексу ФРН є:

1. зниження загальної кількості фермерських господарств та їх укрупнення;

2. підвищення механізації сільського господарства за рахунок зростання потужності техніки та її універсалізації;

3. підвищення автоматизації та хімізації аграрного процесу;

4. швидке поширення вертикальної інтеграції, яка об'єднала аграрне виробництво, обслуговуючі галузі, транспорт, харчові компанії, спеціалізовані банки, аграрні фонди та сучасні логістичні схеми.

Сфера послуг є домінуючою в структурі господарства країни. Основними галузями є ті, що безпосередньо пов'язані Із забезпе­ченням соціальної складової суспільного відтворення, а саме: освіта, охорона навколишнього середовища, медичне обслугову­вання, соціальне забезпечення, державне управління, торгівля, транспорт, банківська сфера тощо.

Найбільшу питому вагу мають торгівля і транспорт, в яких за­йнято близько 20 % сукупної робочої сили. При цьому слід виді­лити міцні позиції одного з європейських торгових лідерів — компанію «Metro», щорічний торговельний оборот якої становить близько 50 млрд. євро і в якій працює понад 240 тис. робітників і службовців. Перші сходинки на європейському транспортному ринку також посідають німецькі компанії — Lufthansa (авіацій­ний транспорт) з торговим оборотом в 16,7 млрд. євро і з кількістю зайнятих 88 тис. та Bahn (залізничний транспорт), відповідні по­казники якої становлять 15,7 млрд. євро та 214 тис.

Окремо слід сказати про банківську сферу, в якій країна також виступає не тільки європейським, а й світовим лідером. Специфі­ка цього сектору полягає в наступному:

• фінансовий контроль над виробництвом здійснюють провідні німецькі банки через акціонування відповідних фірм та корпорацій;

• у країні створена двоступенева банківська система, яка складається з головного Дойче Бундесбанку, Центральних банків земель та численних відділень і філій; крім цього, виділяються приватні банки, функції кожного з яких чітко регламентовані;

• комерційні банки в основному мають універсальні функції, що забезпечує їм більш високу стабільність за рахунок високого рівня диверсифікації послуг, що надаються;

• найбільший рівень централізації капіталу був досягнутий Німеччиною в кредитній сфері. При цьому провідні позиції у цій галузі посіли «Дойче банк», «Дрезднер банк», «Комерц банк»;

• набула поширення система ощадних кас та земельних банків, послугами яких користується більша частина населення країни.