ВСТУП

Предком столового, цукрового, кормового буряка й мангольда, є дикий мангольд, батьківщина якого - Середземномор'я. Найпоширенішим є столовий буряк.

Ця культура віддає перевагу родючим супіщаним і суглинним ґрунтам. Столовий буряк вимогливий до тепла. Насіння його проростає при 8°С, але найкраща температура для проростання 10-11°С. Сходи витримують короткочасні похолодання до 2-3°С морозу. Однак при таких температурах відбувається їхнє стрілкування. Буряк - рослина довгого дня. Недостатнє сонячне освітлення знижує врожай і погіршує якість коренеплоду.

Буряк є більш вологолюбним, чим морква. Це пов'язане з розвитком значної поверхні листя, що випаровує, відносно площі кореневої системи, котра поглинає вологу.

Для буряка придатні легкі, середні суглинки, а також супіщані ґрунти, багаті органічними речовинами. Гарні попередники для буряка - огірки, рання капуста та інші культури, під які вносили в достатніх кількостях добрива.

Період утворення коренеплодів:

- скоростиглі сорти - 80-100 днів;

- середньостиглі - 100-130 днів;

- пізньостиглі - понад 130 днів.

Висівають насіння буряка в травні, у добре прогрітий ґрунт з міжряддями 45 см. Глибина закладення насіння на легких ґрунтах 3-4 см, і на більш важких - 2-3 см. Перше проріджування рослин виконують у фазі двох-трьох справжніх листочків, між рослинами залишають 2-3 см. Через три тижні проводять друге проріджування з відстанню між рослинами 8-10 см. Проріджувати буряк краще у вечірній час, після дощу або поливу.

У період інтенсивного зростання листя і коренеплодів столовий буряк особливо має потребу у волозі та чутливий на поливи. У цей же час рослини підживлюють мінеральними або органічними добривами. Органічні добрива - гній, гнойову рідоту - дають у водяних розчинах звичайної концентрації (1:5), а мінеральні - у розчиненому або сухому вигляді. Добрива вносять у міжряддя, після поливу рослин. Аміачну селітру або сечовину 5 г на 1 м2, суперфосфат і калійну сіль по 10г на 1 м2.

Пам'ятайте! Добрива можна застосовувати тільки в першій половині літа; якщо ґрунт родючий, можна взагалі обійтися без підживлень.

Достигає буряк наприкінці вересня або початку жовтня. Урожай забирають у суху погоду до настання заморозків.

Буряк не витримує затінення. При вирощуванні його під кронами дерев не утвориться коренеплоду. Не виносить він перезволожених, підзолистих і важких глинистих, а також кислих ґрунтів. Надлишок вологи на початку вегетації приводить до сильного розростання листя на шкоду коренеплоду, а зайва вологість за місяць до збирання викликає розвиток хвороб, стовбуріння коренеплодів, втрату ними живильних елементів і вітамінів.

З одного насіння буряка утворюється багато паростків, які треба проріджувати. При цьому екземпляри, що видаляють, краще не висмикувати, а прищипувати на рівні поверхні ґрунту, щоб не ушкодити кореневу систему рослин, які залишають, тому що вони йдуть від одного насіння-клубочка.

КОРИСНІ ВЛАСТИВОСТІ

Коренеплоди буряка містять близько 10% цукрів, вітаміни: С, Р, РР, В1, В2, В12, фолієву кислоту, органічні кислоти (яблучну, лимонну), великий набір мінеральних елементів, а також червоний пігмент бетаїн, що пригнічує новоутворення, так вважають у наш час медики. У бадиллі буряка знайдений вітамін С і багато каротиноїдів.

Бетаїн буряка впливає також на обмін речовин організму, особливо на обмін жирів. Він бере участь у їхньому розщепленні, а також сприяє утворенню холіну, що поліпшує роботу печінки й охороняє її від жирового переродження. У дітей бетаїн стимулює ріст і допомагає кращому засвоєнню вітаміну В12.

У традиційній медицині сік коренеплодів буряка застосовують при гіпертонії та захворюваннях печінки. У народній медицині столовий буряк використовують досить широко. Буряк корисний при діабеті, хронічних запорах, захворюваннях печінки, атеросклерозі, гіпертонії. Наявність яблучної та щавлевої кислот у коренеплодах буряка робить його незамінним в дієтичному харчуванні хворих ниркокам’яною хворобою.

Завдяки вмісту солей заліза та кобальта буряк дуже корисний при недокрів'ї.

Клітковина й органічні кислоти стимулюють шлункову секрецію та перистальтику кишечнику, тому варений буряк рекомендується споживати щодня по 100-150 г натще.

Пектинові речовини, яких у буряку більше, ніж у яблуках і моркві, придушують діяльність гнильних бактерій кишечнику. Свіжий сік сирого буряка рекомендується застосовувати при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, а також при захворюваннях горла (полоскання й усередину).

У Франції свіжий сік буряка пропонують хворим діабетом (сік п'ють по 0,25 склянки 4 рази на день). Сік навпіл з медом п'ють при підвищеному кров'яному тиску (по столовій ложці 4-5 разів на день) і застудних захворюваннях. При хронічній нежиті в ніс закапують свіжий сік з додаванням 30% меду.

1 розділ

1Агротехнічні заходи захисту є важливою складовою частиною технології вирощування сільськогосподарських культур і водночас основою сучасних екологічно обґрунтованих систем захисту їх від шкідливих організмів. Ці заходи об’єднані в агротехнічний метод захисту рослин від шкідників, який оснований на взаємовідносинах між рослинами, шкідливими організмами та зовнішнім середовищем. За допомогою агротехнічних заходів можна не тільки забезпечити одержання максимального врожаю вирощуваної культури, а й підтримувати в депресивному стані популяції найбільш шкодочинних видів шкідників і збудників хвороб рослин. За умови раціональної структури посівів застосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур вдається різко підвищити ефективність ентомофагів, які беруть участь в регуляції чисельності шкідливих комах.

Щільність популяції шкідливих організмів, їх співвідношення з корисними видами в значній мірі залежить від таких агротехнічних заходів як: застосування сівозміни і правильне чергування культур в ній, система обробітку ґрунту, система добрив, підготовка насіннєвого і садивного матеріалу, строки та способи сівби, посадки рослин та збирання врожаю.

Сівозміна залишається головним профілактичним заходом, який дає змогу різко обмежити шкодочинність шкідливих організмів. Вона відіграє важливу роль в мікробіологічній активності ґрунтів, сприяє розвитку мікроорганізмів–антогоністів, що прискорює процеси мінералізації. Шляхом регулювання рівня концентрації вирощування окремих культур та чергування їх у сівозміні в процесі ротації можна створити несприятливі умови для росту та розмноження шкідників та збудників хвороб. Наприклад, при насиченні сівозміни буряками не більше 20% та дотриманні чергування культур знижується рівень нагромадження довгоносиків, блішок, щитоносок, бурякової нематоди, крихітки та інших комах, а також ураження коренеїдом, церкоспорозом, гнилями (ризоктоніозна, бура, фузаріозна тощо). Якщо в сівозміні буряки займають понад 30%, загроза втрат врожаю від шкідливих організмів зростає настільки, що буряківництво часто стає взагалі нерентабельним. Монокультура вирощування озимої пшениці значно збільшує кількість хлібної жужелиці, попелиці, дротяників, трипсів, злакових мух. Різко зростає шкодочинність кореневих гнилей, борошнистої роси, септоріозу. Подібне становище створюється за умови порушення сівозміни в процесі вирощування соняшнику, льону, картоплі, овочів та інших рослин.

Чергування культур дає змогу значно знизити чисельність кореневих мух, травневого хруща, шкідників, які за типом живлення є монофагами та олігофагами, а також видів з тривалою генерацією, обмежити розвиток хвороб, особливо тих, збудники яких зберігаються в ґрунті, та забезпечити максимальне пригнічення усіх біотипів бур’янів. Однак для об’єктів, які мають широкий набір кормових рослин, що можуть активно мігрувати і тривалий час зберігається в життєздатному стані (більше 10 років), а також тих, які передаються садивним матеріалом, цей прийом не ефективний.

Більшість збудників хвороб, шкідників та бур’янів розвиваються в ґрунті. Велику роль у цьому процесі відіграють властивості ґрунту (аерація, щільність, вологість, температура, рН ґрунту тощо). Лущення стерні одночасно або ж одразу після збирання хлібів сприяє підвищенню вологості у верхньому шарі ґрунту і викликає швидке проростання падалиці та бур’янів, сходи яких приваблюють багато видів шкідників, які відкладають на них яйця. Сходи самосіву пшениці, жита й ячменю восени заражаються деякими видами іржастих грибів, борошнистої роси, септоріозу та інших збудників хвороб. Вони, крім того, виводять зі стану діапаузи гесенську муху. Внаслідок наступної ранньої зяблевої оранки знищуються багато збудників хвороб, гесенська та інші злакові мухи, а значна частина шкідників іде на зимівлю, не закінчивши розвитку, що призводить до їх загибелі у зимовий період. Після проведення зяблевої оранки шкідливих комах, вигорнутих на поверхню ґрунту, знищують хижі жужелиці, комахоїдні птахи, а яйця та лялечки їх висихають або вимерзають.

2В нинішніх умовах інтенсифікації виробництва рослинницької продукції в інтегрованих системах захисту рослин домінуючим є хімічний метод, оскільки він є найбільш доступним, порівняно простим у застосуванні і достатньо ефективним. Хоча проблеми, які він створює, змушують науковців здійснювати пошук більш екологічно безпечних засобів. Конкурувати з хімічним методом за простотою застосування, доступністю, екологічністю й економічністю може лише імунологічний метод. Саме завдяки перевазі використання стійких сортів у кінці минулого сторіччя почав набувати розвитку генетичний метод на основі генної інженерії і надання запрограмованої імунності сортам і гібридам проти шкідливих організмів.

Серед широкого кола трансгенних культур найпоширенішими є з ознаками стійкості проти гербіцидів суцільної дії (для спрощення захисту від бур’янів) та небезпечних шкідників і збудників хвороб (соя, кукурудза, бавовник і ріпак). Посіви трансгенними сортами і гібридами в 2009 р. (від загальної світової площі під цими культурами) становили: сої - 73 %, кукурудзи - 26 %, бавовнику - 49 %, ріпаку - 21 %, більшість з яких (95 %) вирощується в шести країнах: США (45 %), Аргентині (17 %), Бразилії (15 %), Індії (6 %), Канаді (6 %), Китаї, Парагваю, Пакистані - по 2 %.

Практично 100 % комерційно вирощуваних генетично модифікованих культур несуть ознаки, пов’язані з вирішенням проблеми захисту рослин, що свідчить про актуальність цієї проблеми.

3Хімічний захист

За 60-річний період бурхливого розвитку різних методів захисту рослин хімічний метод не поступився домінуванням перед іншими. Проте за останні 30 років (1980–2010 рр.) він докорінно змінився. Змінилась і структура в застосуванні пестицидів за призначенням. Так, якщо в 1960 р. витрати в грошовому виразі у США становили: на гербіциди - 20 %, інсектициди - 36,5 %, фунгіциди - 40 %, інші хімічні засоби - 3,5 % то в 1990 р. відповідно - 42,1 %, 30,6 %, 21,0 % і 6,3 %. В 2001–2007 рр. у передових країнах світу середні показники застосування пестицидів засвідчують таку тенденцію: гербіциди - 49,7 %, фунгіциди - 27,2 %, інсектициди - 10,5 %, інші хімічні засоби - 12,7 %.Порівнюючи дані щодо застосування пестицидів у передових країнах світу і в Україні, спостерігається однакова тенденція щодо збільшення обсягів застосування гербіцидів, зумовленого зменшенням агротехнічних прийомів контролю бур’янів. Проте чітко відмічається недостатність застосування інсектицидів та біологічних засобів захисту порівняно з обсягами 1986–1990 рр. Не дивлячись на те, що значно збільшились площі під посівами кукурудзи, соняшнику, ріпаку, сої, належні урожаї яких без надійного захисту не можливо отримати.

Аналіз даних Головодержзахисту щодо застосування пестицидів (інсектицидів і фунгіцидів) у посівах основних сільськогосподарських культур з урахуванням їх фітосанітарного стану свідчить про недостатній рівень захисту від шкідників і хвороб. Так, на посівах зернових культур пестициди, в перерахунку на одноразову обробку, застосовують на 62–72 % посівів або загальна кратність обробки зернових культур становила 0,62–0,72 разів. Дуже в незначних обсягах використовуються пестициди на соняшнику - 0,03–0,12 обробок, недостатньо на сої - 0,26–0,42. Інтенсивно застосовуються пестициди (переважно інсектициди) на ріпаку - 1,9–4,06 разів, порівняно на високому рівні на посівах цукрових буряків - 2,03–3,08.

Про роль захисту рослин за допомогою застосування пестицидів у збільшенні урожайності зерна пшениці та покращенні його якості свідчать дані таблиці 2. Інтенсифікація застосування пестицидів, що є невід’ємною складовою інтенсивних технологій, сприяє відчутному збільшенню урожайності за рахунок зменшення втрат та суттєвому покращенню якості зерна. При цьому надзвичайно важливу роль відіграє якість насіння, яке було значно покращене в 2010–2012 рр. Найбільш відчутно збільшилась не тільки урожайність (4,78 т/га), але значно покращилась якість зерна, коли його сумарна частка I–III класів сягнула 81,2 %, що в комплексі з високою урожайністю суттєво впливає на закупівельну ціну та економічну ефективність вирощування культури.

4Нещодавно ми розповіли вам про агротехнічних способи боротьби з шкідниками та хворобами. Цього разу - про фізико-механічних прийомах.

Вони іменуються так за традицією. Вірніше було б назвати їх просто механічними, так як суть будь-якого з них у механічному виловлювання і знищення окремих особин або груп особин конкретних шкідників у місцях фактичного або можливого їх скупчення.

Трудомістко це і дорогувато, якщо час перевести в гроші. Зате отримуєте екологічно чисту продукцію. Строго кажучи, до екологічно чистої вона не дотягує із-за величезного кількості неминучих побічних продуктів цивілізації в повітрі, воді, грунті.

Частина механічних способів знищення шкідників і хвороб можна віднести до агротехнічним, що ми і зробили, тому що вони в рівній мірі відносяться і до тих і до інших. Це - збір і спалювання опалого листя; перекопуванні (оранка) грунту; очищення штамба від старої кори; побілка стовбурів і підстав великих гілок; видалення при обрізанні пошкоджених шкідниками чи хворобами гілок. Треба б додати до цього переліку зачистку і дезинфекцію ран, закладення дупел. Всі ці заходи є обов'язковими для виконання в саду незалежно, є там шкідники чи ні. Знищення шкідників або створення для них нестерпних умови в даному випадку побічний ефект. Але є роботи, які загальна агротехніка не передбачає. Проводяться вони головним чином з метою захисту рослин.

Садовые вредители

Садові шкідники

Із загальних заходів - це встановлення навколо ділянки або групи ділянок огороджень, які не допускають до оброблюваних рослин лосів, зайців.

Не створюйте на ділянці і поблизу нього відкритих безсистемних сміттєвих куп, звалищ віддалених з ділянки бур'янів і відходів будівельних матеріалів, помийних ям з залишками їжі, довготривалих заростей бур'янів. У таких місцях, як правило, утворюються колонії мишей і щурів. Час від часу вони будуть робити набіги на оброблювані вами рослини.

На зиму обв'яжіть штамби і підстави гілок ялиновим лапником, стеблами очерету або соняшнику, шматками толю або руберойду. Можна також влаштовувати каркаси з дощок, використовувати синтетичні скручується стрічки, на худий кінець обмотувати старими капроновими панчохами і колготками. Слідкуйте тільки за тим, щоб між початком обв'язки (каркаса) і грунтом не було зазору, через який пройнятий гризуни.

Можна обмазати стовбури відлякуючий сумішшю. Один з рецептів: 10 л води, 25-30 г лізолу, 300 г глини та 300 г коров'яку.

До шкідників сходів належать бурякові довгоносики

Бурякові довгоносики (звичайний – Bothynoderes punctiventris, сірий - Tanymecus palliates та ін.). Звичайний буряковий довгоносик – жук 10-16 мм завдовжки, сіруватий з довгою і прямою голово трубкою. На надкрилах десять правильних повздовжніх рядів грубих крапок і коса чорна смуга, а по-близу верхівки по одному білому горбочку. Личинка біла, безнога, серпоподібно зігнута з бурувато-жовтою головою, 14-16 мм завдовжки. Сірий буряковий довгоносик – жук завдовжки 8,5-11 мм, з короткою широкою голово-трубкою, тіло вкрите бурувато-сірими волосоподібними лусками. Жуки не літають. Личинка має бурий напівкруглий виступ. Зимують у звичайного бурякового довгоносика жуки в ґрунті, у сірого – личинки і жуки в ґрунті.

Період пошкодження кінець квітня - червень. Жук обгризає сім’ядолі і листки, спричинюючи зрідження і загибель сходів. ЕПШ – 0,2-0,4 екз./м2.

Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, знищенні бур’янів, обробці насіння дозволеними для протруювання інсектицидами, при ЕПШ – крайові або суцільні обприскування сходів інсектицидами.

Бурякова мінуюча муха (Pegomyia betae). Муха 6-8 мм завдовжки, світло-сіра, крила – блідо-жовті, ноги – чорні. Личинка до 7,5 мм завдовжки, чер-воподібна, безнога, жовтувато-біла, голова – редукована. Муха має три генерації. Зимують личинки в несправжніх коконах у ґрунті. Виліт мух першої генерації припадає на початок травня. Яйця відкладають на нижній бік листка. Личинка після відродження вгризається в листок і живиться його паренхімою, внаслідок чого утворюється міна у вигляді світлої плями. Період пошкодження – травень–червень, липень– серпень. ЕПШ – 50% заселених рослин.

Заходи захисту полягають у знищенні бур’янів та обробці при ЕПШ шкідника посівів дозволеними інсектицидами.

Ipжa ypaжye чepeшки i лиcтя бypякiв, a в нaciнникiках i нaciння.

Xвopoбa пpoявляeтьcя в тpaвнi нa нижнix лиcткax нaciнникiв y виглядi випyклиx плям жoвтo-гapячoгo кoльopy, зaпoвнeниx cпopaми вecнянoї cтaдiї гpибa.

У чepвнi i дo кiнця вeгeтaцiї пpи ураженні листки, черешки, стебла насінників, насіння покриваються червоно-бурими подушечками літньої стадії гриба.

При ураженні іржею в буряків порушується нормальний обмін речовин. Утворення великої кількості пустул і розрив епідермісу в місцях ураження призводять до посиленого дихання і значної витрати води, порушення процесів цукроутворення, зменшення на 5-7 % урожаю коренеплодів та на 0,1-0,3 % вмісту цукру.

Взимку гриб зберігається у вигляді телеоспор у залишках уражених рослин на поверхні грунту, головках коренеплодів зимуючих маточних і безвисадкових буряків та на насінні.

Рано навесні телеоспори проростають при температурі +7..+8°C і уражують рослини. Помірно тепла (+18..+20°C) і волога погода сприяє значному розвитку хвороби.

Заходи захисту.

Важливе значення мають санітарнопрофілактичні заходи, спрямовані на знищення восени всіх вогнищ хвороби: силосування гички, очищення полів від уражених залишків

Послабленню розвитку хвороби сприяє вибракування уражених коренеплодів перед збиранням маточних буряків, розміщення буряків першого року життя з просторовою ізоляцією 1000м від насінників, доброякісна обробка насіння захисно-стимулюючими речовинами, обробка посівів фунгіцидами.

Фомоз (зональна плямистість) уражує старе й середнього віку листя.

Хвороба проявляється у вигляді невеликих (3-5 мм у діаметрі) плям, які, розростаючись, досягають значних розмірів (до 1-2 см). На плямах добре видно занурені в тканини листка чорні крапки - плодові тіла (пікніди) гриба - збудника хвороби.

Зональна плямистість зустрічається переважно на листках, ослаблених несприятливими умовами. Тому найчастіше її можна спостерігати на відмираючому, з пониженою життєздатністю листі.

Ураження буряків фомозом прискорює відмирання листків, особливо при сухій і жаркій погоді.

Поширена хвороба переважно на насінниках, особливо при безвисадковому насінництві.

Зимує гриб у вигляді міцелію на рослинних рештках і насінні, а пікноспори, крім того, і в грунті.

Заходи попередження фомозу і захисту рослин від хвороби такі самі, як і проти церкоспорозу: збирання і силосування гички, заорювання уражених рослинних решток на глибину 20-30 см, створення сприятливих умов для розвитку рослин, протруювання насіння.