11.2.2. Повноваження Президента України щодо органів виконавчої влади

У механізмі здійснення державної влади Президент України взаємодіє не лише з парламентом. Одними з основних його повно­важення стосуються органів виконавчої влади.

Повноваження Президента України щодо функціонування ор­ганів виконавчої влади є визначеними конституційно і залежать від рівня органу виконавчої влади у ієрархії органів. У ієрархії органів виконавчої влади України нормативно і теоретично виді­ляють три рівні: вищі, центральні та місцеві органи.

Щодо Кабінету Міністрів України як вищого органу в систе­мі органів виконавчої влади Президент України приймає участь у визначенні керівника Кабінету Міністрів України та вирішує питання відповідальності уряду.

Крім того, Президент України, не очолюючи уряд і не буду­чи главою виконавчої влади, в той же час наділений широким колом повноважень вищої виконавчої влади (він є Верховним Головнокомандувачем, має право видавати укази, має право зако­нодавчої ініціативи, призначає значну кількість вищих посадових осіб держави). В українських науковців існує думка, що в дано­му випадку Президент України виступає як «носій повноважень виконавчої влади» і входить до системи органів виконавчої влади функціонально — через певний обсяг своїх повноважень у сфері виконавчої влади, на відміну від «носія» виконавчої влади, якими є конституційно визначені органи виконавчої влади [4].

Повноваження Президента України щодо уряду полягають, насамперед, у призначенні за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України та прийнятті рішення про його відстав­ку (п. 9 ст. 106 Конституції України).

Відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Прем'єр-міністр України призначається на посаду Президентом України за згодою більше ніж половини від консти­туційного складу Верховної Ради України.

Президент України після прийняття рішення про відставку Кабінету Міністрів України або про припинення повноважень Прем'єр-міністра України вносить до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України.

Президент України подає до Верховної Ради України письмо­ве подання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр- міністра України, до якого додаються:

1) відомості про громадянство;

2. відомості про освіту;

3. відомості про трудову діяльність і автобіографія;

4. декларація про особисті доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан за рік, що передує року подання;

5. відомості про перебування у складі керівного органу чи на­глядової ради підприємства або організації, що має на меті одер­жання прибутку;

6. відомості про судимість кандидата.

» Усі відомості подаються державною мовою і власноручно під­писуються кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України (стат­тя 8).

Члени Кабінету Міністрів України, крім Прем'єр-міністра України, призначаються на посаду Президентом України за по­данням Прем'єр-міністра України. При формуванні нового складу Кабінету Міністрів України новопризначений Прем'єр- міністр України вносить Президенту України подання про при­значення членів Кабінету Міністрів України відповідно до вимог Конституції України. Подання Прем'єр-міністра України стосов­но персонального складу Кабінету Міністрів України може вно­ситися єдиним списком. Подання також можуть вноситися окре­мо на кожну посаду члена Кабінету Міністрів України. На кож­ну посаду члена Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністром України вноситься одна кандидатура. За результатами розгляду подання Прем'єр-міністра України Президент України приймає рішення щодо призначення внесених кандидатур на посади чле­нів Кабінету Міністрів України або доручає Прем'єр-міністрові України внести нове подання щодо персонального складу Кабінету Міністрів України або щодо кандидатур на окремі посади чле­нів Кабінету Міністрів України. Рішення про призначення чле­нів Кабінету Міністрів України може прийматися як списком, так і щодо окремих посад членів Кабінету Міністрів України. Особа, призначена членом Кабінету Міністрів України, набуває повно­важень за посадою з моменту видання указу Президента України про призначення цієї особи членом Кабінету Міністрів України.

Член Кабінету Міністрів України (крім Прем'єр-міністра України) може бути звільнений з посади Президентом України:

1. за рішенням Президента України;

2. за поданням Прем'єр-міністра України;

3. шляхом прийняття відставки члена Кабінету Міністрів України за поданою ним заявою про відставку. Рішення Пре­зидента України про звільнення з посади члена Кабінету Міністрів України приймається у формі указу Президента України. Член

Кабінету Міністрів України звільняється з посади з дня видан­ня Президентом України указу про звільнення з посади члена Кабінету Міністрів України.

Використання інституту відповідальності є найрадикальнішим важелем впливу на Кабінет Міністрів з боку Президента, застосу­вання якого здійснюється ним на підставі незалежного поточного контролю за діяльністю уряду.

Перелік повноважень Президента є підтвердженням того, що глава держави наділений значними преференціями стосовно регу­лювання діяльності органів виконавчої влади, він здійснює основні кадрові призначення в системі цієї влади, а Кабінет Міністрів, від­повідно, не володіє виключним правом на вирішення питань, що стосуються структури виконавчої влади, а звідси — не має достат­ніх засобів впливу на згадані органи та їх керівників. Таку ситу­ацію не можна назвати нормальною як для функціонування окре­мих органів, так і для всієї системи виконавчої влади. По-перше, це стосується посади Прем'єр-міністра, який сьогодні повною мі­рою не відіграє ролі глави Кабінету Міністрів. Хоча законодавець і зробив спроби наділити Прем'єра повноваженнями, які б підтвер­джували його статус як глави Уряду України, але обсяг цих повно­важень є недостатнім для справжнього очолювання Кабінету. Так, у Конституції закріплюється порядок, за яким Президент здійснює основні призначення на посади керівників органів виконавчої вла­ди за поданням Прем'єр-міністра, але ж на звільнення з посад цих осіб конституційним законодавством не передбачено навіть згоди глави уряду. Також Основний Закон містить норми, в яких перед­бачене обов'язкове скріплення актів Президента України з окре­мих питань підписами Прем'єр-міністра і міністра, відповідального за акт та його виконання (ч. 4 ст. 106). Вважається, що таким чи­ном Прем'єр може впливати на зміст і реалізацію вказаних актів. Однак треба погодитись із думками вчених, які вважають, що сьо­годні ця можливість по суті паралізована фактичною адміністра­тивною залежністю уряду від глави держави і правом Президента на свій розсуд припиняти повноваження Прем'єр-міністра і всіх членів Кабінету. Таким чином, Прем'єр-міністр України фактич­но не відіграє вирішальну роль у керуванні роботою як Кабінету Міністрів, так і інших органів виконавчої влади. Тобто ситуація, що існує в державі, наближена до стану в республіках з президент­ською формою правління, де існує посада так званого адміністра­тивного прем'єр-міністра, тоді як реально уряд очолює Президент.

По-друге, надання Президенту широкого кола повноважень у сфері виконавчої влади без його входження до структури цієї влади є негативним фактором при вирішенні питання про відпо­відальність за роботу Кабінету Міністрів. Спірним є питання про наділення Президента правом на призначення та звільнення з по­сад керівників центральних органів виконавчої влади. Але, вихо­дячи з президентсько-парламентської форми правління в нашій державі, це право доцільно залишити за Президентом України.

Як зазначає В.Авер'янов, наявність у Президента права на де­які кадрові призначення не суперечить «дуалістичній» природі виконавчої влади [1, с. 8]. Таким правом, наприклад, наділений і Президент Франції, яка за формою правління є змішаною рес­публікою. Але доцільним є внесення деяких коректив у норми, що стосуються даного питання. Так, кандидатури на посади як міністрів (за чинною Конституцією), так і керівників інших цен­тральних органів виконавчої влади (що не передбачено Основним Законом), повинні подаватись Президентові Прем'єр-міністром України. Також необхідним є закріплення на конституційному рівні дачі згоди глави Уряду на звільнення Президентом з посад керівників вказаних органів [6].

Органами виконавчої влади на місцях є відповідно до ст. 118 Конституції України обласні та районні державні ад­міністрації, а також державні адміністрації в містах Києві та Севастополі. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Президент України має повноваження по їх формуванню через призначення на посади та звільнення з посад голів адміністрацій та вирішення питання їх відповідальності. Щодо функціонуван­ня місцевих органів виконавчої влади, глава держави наділений правом скасовувати акти голів адміністрацій.

Призначення голів місцевих державних адміністрацій здій­снюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України (ч. 4 ст. 118 Конституції України).