Запишіть подане число у відповідній нумерації

Число в арабській нумерації

Нумерація

Число у відповідній нумерації

638

Римська

DCXXXVIII

55

Єгипетська

135

Вавилонська

8050

Іонійська

‘ην

93

Слов’янська

7

Майя

Математичний об’єкт

Століття

Поява метра як одиниці вимірювання (Франція)

МЕТР – одна сорокамільйонна частина довжини земного меридіана

Кінець ХVІІІ ст

Ім’я вченого

Галузь математики

Б. Больцано

Строге обгрунтування математичного аналізу

1810 – виведення необхідної умови збіжності числових рядів.

1830 – перші приклади неперервних ніде не диференційовних функцій.

1837 (праця «Науковчення» узагальнений виклад традиційних логічних учень.

1851 ( «Парадокси нескінченного») – введено поняття множин і взаємно-однозначної відповідності; доведено твердження про існування граничної точки у будь-якої нескінченної обмеженої (теорема Больцано — Вейєрштрасса).

Автор висловлювання

Галузь математики

Про математика

А. Ейнштейн

Алгебра

А. Пуанкаре

«Мені потрібно більше математики!»

«Хоч би як добре працювала машина, вона зможе розв‘язувати всі задачі, що ставляться перед нею, але сама жодної задачі не придумає».

«Алгебра — інтелектуальний інструмент, який створений, щоб додати ясність кількісному аспекту миру (А. Уайтхед)».

«Алгебра щедра, вона часто дає більше, ніж у неї просять (Ж. Даламбер)».

«Он всё постиг, всё углубил... Всюду, куда только проникал человеческий разум, — Анри Пуанкаре шёл рядом…»

Поль Пенлеве

«Перший авторитет часу» – називали його колеги

Обгрунтування математичного аналізу

Рік

Автор

Опис відкриття

IV ст. до н.е.

Евдокс Кнідський

(бл.408 до н.е. — бл. 355 до н.е.)

Ідею границі вперше використано у «методі вичерпування».

1615

Йоганн Кеплер

(1571 – 1630)

Використання елементів інтегрального числення для визначення об'ємів тіл.

1621

Бонавентуро Кавальєрі

(1598 – 1647)

Розкладання фігур (тіл) на нескінченно малі елементи («метод неподільних»), паралельними прямими (площинами).

1629

П’єр Ферма

(1601 – 1665)

Запропонувано способи знаходження найбільших і найменших значень функцій, проведення дотичних до довільних кривих, що фактично спиралися на застосування похідних.

1655

Джон Валліс

(1616 – 1703)

Перше означення границі.

1666

Ісаак Ньютон

(1643 – 1727)

Введено термін "границя" і відповідний символ lim.

1686

Готфрід Вільгельм Лейбіц

(1646 — 1716)

Введено символ  .

1690

Йоган Бернуллі

(1667 – 1748)

Запропоновано термін «інтеграл» (від латинського INTEGER – «цілий»)

1692

Готфрід Вільгельм Лейбіц

(1646 – 1716)

Вперше запропоновано термін " функція " для характеристики різних відрізків, що сполучають точки деякої кривої.

1718

Йоган Бернуллі

(1667 – 1748)

Перше означення функції, яке вже було пов’язане з геометричними уявленнями

1748

Леонард Ейлер

(1707-1783)

Уточнене означення функції, введено символ функції f(х).

1755

Леонард Ейлер

(1707-1783)

Поняття локального екстремуму, найбільшого та найменшого значення функції на певному відрізку.

1787

Жозеф Луї Лагранж

(1736 – 1813)

Введено позначення похідної у' і f'(х).

1823

Огюстен Луї Коші

(1789 – 1857)

Строге означення границі і неперервності функції

1834

М. І. Лобачевский

(1792 – 1856)

Означення функції, в основу якого було покладено ідею відповідності

1837

Лежен Діріхле

(1805 – 1859)

Узагальнення поняття функції

1851

Бернард Больцано

(1781 – 1848)

Означення неперервності функції.

1860

П. Л. Чебишов

(1821- 1894)

Розроблено способи інтегрування деяких класів ірраціональних функцій

1930

Поль Дірак

(1902 – 1984)

Введено поняття так званої «дельта – функції».

1936

С. Л. Соболєв

(1908 – 1990)

Введено більш широке поняття узагальненої функції, яке охоплює і дельта – функцію.