Тема 1. Загальна будова бойових машин

Заняття 5. Загальна будова трансмісії та ходової частини БМП-2

1. Загальна будова трансмісії.

1. Загальна будова силової передачі

Силова передача – сукупність агрегатів і вузлів, які передають обертовий момент від двигуна до ведучих коліс.

Силова передача служить для:

передачі обертового моменту від колінчатого валу двигуна до ведучих коліс, зміни величини цього моменту та швидкості їх обертання;

зміни швидкості та напрямку руху машини;

здійснення поворотів та гальмування .

Силова передача включає (рис. 117):

головний фрикціон;

коробку передач;

планетарні механізми повороту і гальма;

бортові передач;

систему мащення та гідрокерування.

Головний фрикціон та коробка передач поміщені у спільний картер, до якого з обох боків кріпляться планетарні механізми повороту. Картер шпильками та гайками жорстко з’єднаний з двигуном, утворюючи силовий блок вагою 536 кг.

2. Головний фрикціон

ГФ призначений для:

відключення двигуна від коробки передач під час перемикання передач;

забезпечення плавного рушання машини з місця і зупинки;

запобігання деталей двигуна та силової передачі від поломок при різкому збільшенні навантаження на ведучі колеса.

ГФ розміщений у загальному картері з коробкою передач і відокремлений від неї внутрішньою перегородкою.

Технічна характеристика ГФ:

Тип – двохдисковий, сухого тертя (сталь по фрикційному матеріалу), постійно включений, з гідроприводом керування та дублюючим пневмоприводом вимкнення.

Кількість ведучих дисків – 1;

Кількість ведених дисків – 2.

До складу ГФ входять (див.рис. 119):

ведучі частини ( з’єднані з маховиком двигуна):

опорний диск 19;

ведучий барабан 16;

кожух 14;

стальний ведучий диск 20;

нажимний диск 22;

стакани пружин (9 од.);

нажимні пружини 15 (18 од.);

деталі кріплення.

ведені частини ( з’єднані з ведучим валом коробки передач):

ведені диски 21 з наклепаними фрикційними накладками (2 од.);

ведений барабан 23;

механізм виключення:

бустер вимкнення;

поршень 11;

корпус (обойма вижимного підшипника) 12;

відтяжні пружини 8 (3 од.);

двоплечі важелі (3 од.);

регулювальні гвинти-упори (3 од.)

привід управління ( рис. 120):

педаль ГФ у зборі 45;

валик мостика з важелем 33;

тяга вертикальна 32;

верхній мостик;

тяга поперечна 13;

важіль приводу золотника ГФ 17;

золотник ГФ;

зворотний клапан;

клапан плавності.

Робота головного фрикціону та приводу керування:

У вихідному положенні під дією нажимних пружин 15 (рис. 119) ГФ постійно включений, його ведучі та ведені частини обертаються як одне ціле і передають обертовий момент на ведучий вал коробки передач, а під дією 3-х відтяжних пружин 8 поршень 11 разом з вижимним підшипником 12 відтягнутий у бік коробки передач.

Для вимкнення ГФ при нажатті на педаль головного фрикціону важіль 33 (рис. 120) педального мостика через тягу 32 та важелі 29 і 13 перехідного мостика повертає важіль 17 золотника ГФ, який, переміщуючись, відкриває канал доступу масла в бустер механізму вимкнення ГФ. Під тиском масла поршень через обойму вижимного підшипника нажимає на двохплечі важелі 4. Важелі, обертаючись навкруг своїх вісей, відтягують нажимний диск, стискуючи пружини, внаслідок чого ведучі та ведені диски роз’єднуються і головний фрикціон вимикається.

Для плавного включення ГФ ( наприклад, при рушанні з місця) педаль ГФ необхідно відпустити на ½ її ходу і затримати у цьому положенні на короткий час ( до моменту початку зниження обертів двигуна та рушання машини), а потім швидко відпустити її до кінця. При цьому золотник ГФ, переміщуючись, відкриває канал зливу масла з приводу управління через клапан плавності. Масло з бустера ГФ поступає у полость в (рис. 120) клапана плавності, віджимає шариковий клапан 24 і зливається в картер КП через канал г. Тиск у полості швидко зменшується, шариковий клапан під дією пружини перекриває злив масла. Подальший злив масла проходить через невеликий отвір дросселя 20, що і забезпечує плавне включення головного фрикціона.

При перемиканні передач у подальшому на ходу машини педаль ГФ відпускають відразу на повний хід, так як тут немає потреби використовувати клапан плавності.

Для вимкнення ГФ при непрацюючому двигуні або при відмові у роботі гідроприводу (глушіння на передачі і т.д.) використовують дублюючий пневмопривід, у якому при відкриванні крану ГФ у полость а бустера поступає стиснуте до 14 кгс/см² повітря з системи пневмообладнання.

Перевірка регулювання та регулювання зазору у механізмі виключення головного фрикціону

Інструмент, пристосування та експлуатаційні матеріали: ключі 10х12, 14х17, 19х22, 27х30, плоскозубці (в ящику механіка-водія) , проволока КО 1,4, щуп (у ящику для ЗІП), пристосування для провертання колінчатого вала двигуна (у груповому комплекті ЗІП).

Викрутити болти кріплення ребристого листа корпуса і підняти його до установки на стопор.

Викрутити болти кріплення кришки 3 (мал. 119) люка головного фрикціону і кожуха над стрілкою 2 і зняти кришку. На її місце установити пристосування для провертання колінчатого вала двигуна, попередньо ввівши шестірню пристосування в зачеплення з зубчастим вінцем маховика 18.

Провертаючи пристосуванням колінчатий вал двигуна, установити кожух головного фрикціону так, щоб стакан пружини, розташований ліворуч від виштампування на кожухові, знаходився по центру люка головного фрикціону.

Зняти пристосування з люка головного фрикціону.

Расконтрить і викрутити болти кріплення стопорної пластини 7, що стопорить гайку 6.

Зняти стопорну пластину 7 і відвернути гайку 6 на 1— 2 обороти.

Ввести щуп розміром 6,7 мм у зазор А і, закручуючи гайку 6, відрегулювати зазор між корпусом 13 підшипника і важелем 4 так, щоб щуп переміщався в зазорі з незначним люфтом.

Не виводячи щупа з зазору, на гайку 6 установити стопорну пластину 7 так, щоб отвори у пластині збігалися з отворами в кожухові, і зафіксувати її болтами, закрутивши їх від руки.

Вивести і знову ввести щуп у зазор А, при цьому щуп розміром 6,7 мм повинний переміщатися без зусилля з незначним люфтом, а щуп розміром 7 мм —з незначним зусиллям.

Закріпити стопорну пластину, закрутивши болти до притиснення пластини до кожуха, а потім відвернути болти на 1—2 обороти, при цьому стопорна пластина повинна вільно переміщатися в межах зазору між отворами і болтами. Законтрити гвинти попарно проволокою.

Установити пристосування і провернути колінчатий вал двигуна так, щоб друге виштампування зайняло положення першого виштампування. Зняти пристосування. Відрегулювати зазор А у порядку, зазначеному вище.

Установити пристосування і провернути колінчатий вал двигуна так, щоб третє виштампування зайняло місце другого.

Зняти пристосування. Відрегулювати зазор А у порядку, зазначеному вище.

Установити кришку люка головного фрикціону і кожух над стрілкою на місце і закріпити їх.

Установити ребристий лист корпуса на місце і закріпити його.

Методика установки щупа між важелем і корпусом підшипника при замірі зазору у механізмі вимкнення А

Зазор А перевіряється при положенні стакана пружини ліворуч від виштампування на кожусі у верхньому положенні (див. схему рис. 120) у такий спосіб:

щуп розміром 6,7 мм, а потім 7 мм підвести ліворуч від стакана пружини до зазору А. При прокачуванні щупа вздовж осі двигуна регулювальна гайка 6 повинна мати незначне осьове переміщення, це говорить про те, що щуп знаходиться між важелем і корпусом підшипника;

перевести верхній кінець щупа вправо, як показано пунктиром на схемі, а потім, просуваючи його вниз, ввести в зазор А між важелем і корпусом підшипника.