Збірка казок, складених

учнями 3-Б класу

Харківської гімназії №55

Частина ІІ

Любий друже!

Ти знову тримаєш у руках незвичайну книжечку. Це маленьке диво створене нами на уроці літературного читання. Але уже в третьому класі.

Гортаючи сторінки, ти потрапиш у незвичайні пригоди, познайомишся із Живою казкою…

Цікавої подорожі тобі у світ казки!

Дивовижна дівчинка

Жили на світі двоє вчених. Вони дуже часто сперечалися. От один вчений і говорить:

-Дивись, я можу зробити все, що завгодно!

-Справді?! Добре, зроби машину часу. – запропонував його товариш.

-Гаразд. Я все вмію, зроблю швидко. – відповів той.

-Зроби до завтра. Сам же хвалився!

- До завтра, так до завтра.

-Добре, вже пізно, я пішов спати, - мовив замовник і подався додому.

От вчений думав-думав, та й придумав: «Намалюю! І моєму другові буде здаватись, що це справжня машина часу». Так і зробив.

Наступного дня знову зустрілись друзі-вчені.

-О, молодець, ти встиг! – похвалив друга вчений. – Давай подорожувати на ній в інші часи!!!

-Та… Я… давай, я її дороблю, бо там ще не все працює добре… - ніяково відповів витівник.

- Так, ти ж сказав, що змайстрував машину…

-Так, я зробив….

І довго б продовжувалася б суперечка між двома вченими, якби не почувся голос: «ВСТАВАЙ…»

Що це??? Та це ж сон допитливого хлопчика Кирила! Це йому снилось, що він один з вчених.

Мораль: сказати легко, а зробити важко.

Кунченко Аріна

Казкова ніч

Одної солодкої ночі впала зірочка на Землю і перетворилася на дівчинку.

У неї було золоте волосся і сріблясте плаття. Зірочка завітала в дім Оленки, тому що дитина не могла заснути. Коли Зірочка з’явилась в Оленчиній кімнаті, то заспівала:

Засинай, засинай,

Очки закривай.

Хай тобі насниться

В снах єдиноріжка…

Оленка заслухалась чарівною пісенькою і почала повільно закривати очі. Маленька заснула. І їй наснився маленький єдиноріжок та його пригоди.

Тепер Зірочка чула лише чарівні звуки ночі. А потім матінка-Ніч покликала Зіроньку додому, на небо.

Євсєєва Олександра

Слоненятко і равлик

Одного дня в африканській савані було, як завжди, спекотно. Сім’я слонів проходила повз водопій.

Маленьке рожеве слоненя відстало від батьків. Воно побачило в траві малесенького равлика, який не міг залізти на листочок.

-Будь ласка, допоможи мені!

-Що трапилось? – запитало слоненя.

-Десь тут мої друзі живуть.

Слоненятко опустило свій довгий хоботок донизу. І равлик заліз на листочок. Але не побачив своїх друзів.

-Я заблукав, - сумно промовив равлик.

-Давай разом дружити, - запропонувало слоненя.

-Давай! – зрадів равлик.

І рожеве слоненя з маленьким равликом пішли гуляти саваною.

Бугайова Анна

Перший сніг

Була собі дівчинка Катерина. Почалась зима, сніг все не випадав. А Катерина дуже хотіла зліпити снігову бабу.

Ось уже і середина грудня… Дівчинка замислилась:

-А чому не іде сніг?

Ввечері прийшла мама, тож Катя спитала у мами:

-Мамо, чому сніг все не випадає? Адже уже грудень місяць.

-Пробач, доню. Але я не знаю. Послухай, а ти надійся та чекай. – Порадила матуся.

Прийшов січень. І одного зимового вечора Катруся побачила у віконце Діда Мороза із Зимонькою, які співали зимову пісеньку, сіючи сніжинки по місту. Дід Мороз весело підморгнув дівчинці. А Зимонька дихнула на віконце, і воно вкрилось казковим візерунком.

Вранці Катерина прокинулась. І що ж вона побачила?! Увесь двір вкритий першим пухнастим снігом, який іскриться та мерехтить на сонці різнокольоровими барвами.

-Ура!!! Ура!!! – зраділа дівчинка.

А мама посміхнулась і подумала: якщо сильно захотіти, то всі бажання збуваються.

Краснокутська Ємілія

Казка про світ

Одного разу в світі сталося диво.

Злий Чаклун зачарував повітря. Рослини почали схиляти додолу свої гілочки та квіти, тварини заховались у нірки. Людям все дедалі не вистачало повітря.

Але знайшовся серед людей один Лицар. Він скочив на коня і поїхав визволяти повітря. І от зустрівся він з Чаклуном віч-на-віч на вершині високої гори, що обдувається сімома вітрами. І почалась битва за життя.

Розвивається грива у коня, гарцює він, б’є об землю копитами так, що аж іскри сиплються. А в Чаклуна плащ відбиває сонячне світло, наче дзеркало та сліпить Лицаря, з посоха блискавки вилітають… Три дні і три ночі бились Чаклун і Лицар. Втомились люди, падає з ніг кінь, а перемоги не видно. Та ось Лицар пригадав, як мати його наставляла: «Коли у тебе, синочку уже не вистачатиме сил, подумай про рідну землю, уяви свою родину, батьківську хату.» Та й справді, як тільки-но Лицар уявив собі свою дружину, синочка, садок біля хати начебто напився живої води! Звідкіля тільки сили взялись?! Махнув він мечем, збив з ніг Чаклуна, провалився в ущелину чарівний посох і зникли чари.

Ожив світ: заспівали пташки, зашуміли ліси, завирувало життя навколо.

З перемогою повернувся Лицар додому. І кожен перехожий знімав капелюха перед мужністю цієї людини.

Захаров Тимур