12

ЛЕКЦІЯ 1 Вступ. Найдавніша історія України. Східні слов’яни. Київська Русь

1.Палеоліт. Мезоліт. Неоліт.

2.Трипільська культура.

3.Кімерійці. Скіфи. Сармати.

4.Утворення Київської Русі. Норманська теорія.

5.Київська Русь за князювання перших князів.

6.Київька Русь за часів Володимира І та Ярослава Мудрого.

Поява перших людей на території сучасно України

Науково доведено, що первісні люди з'явилися в українських землях приблизно 1 млн. рр. тому - їх найдавніше поселення знайдено біля с. Королеве в Закарпатті.

Первісне суспільство не мало класів і держави. Існувало дві форми суспільно-еконо­мічних відносин - спочатку первісне людське стадо, а з часом-родова община і плем'я.

Первісна організація життя людей існувала на півдні України до І тис. р. до н.е., на іншій її території - до поч. н. е.

У розвитку первісного суспільства виділяють такі періоди: кам'яний вік (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт), бронзовий і ранній залізний віки. Ця періодизація створена, виходячи із домінуючої ролі того чи іншого матеріалу при виготовленні знарядь праці.

Палеоліт (стародавній кам'яний вік). 1 млн. –х тис. До н.Е.

• В Україні відомо понад І тис. поселень палеоліту.

• На території України проживали люди кількох типів: пітекантроп (архантроп) - 1млн.-150тис. до н.е.; неандерталець (палеантроп) - 150-35 тис. до н.е.: кроманьйонець (Ното Sapiens) - бл. 35тис. до н.е,

• На зміну першій формі існування людського суспільства - первісному стаду—прийшла родова община, відбулася племінна організація суспіль­ства. Родинні зв’язки велися по материнській лінії (матріархат).

• Основними заняттями населення було збиральництво та полювання. Люди навчалися виготовляти знаряддя праці із каменю, одяг, споруджувати житла, добувати вогонь. Намітився події праці між чоловіком і жінкою. Чоловіки займалися переважно полюванням, а жінки – домашнім господарством.

• Почало зароджуватися мистецтво, первісні релігії: фетишизм, тотемізм, магія, анімізм

Мезоліт (середній кам'яний вік). IX тис. -VI тис. до н.е.

• Мезолітичні пам'ятки: знаходяться по всій території України.

• Відбулося танення льодовика і утворення сучасних природно-кліматичпих умов.

• Винайдено лук і стріли, гарпуни, кам'яні сокири, гачки.

• Зроблено перші спроби приручити диких тварин – собаку, бика, свиню.

• Крім мисливства, одним із неповних занять стає рибальство, починає розвиватися тваринництво й рослинництво.

Неоліт (новий кам'яний вік). VI тис. - IV тис. до н.е.

• Відбувся перехід від привласнюючого до відтворюючого, продуктивного господарювання - землеробства і скотарства. Цей процес отримає назву "неолітичної революції".

• Завершилося формування техніки обробки каменю: пиляння, шліфування, сверління.

• З'явилися перші штучні матеріали, створені людиною, - обпалена глина (кераміка) та тканина. Глиняний посуд швидко набував поширення, йоги форми та орнамент на різних територіях мали асвої особливості. За такими знахідками археологи визначають кордони і час існування окремих археологічних культур. В Україні виділено понад 10 неолітичних археологічних культур, їх можна поділити мисливсько-рибальські (існували в лісовій зоні) та землеробство-скотарські (чи півдні, в степовій зоні).

• Виникають прядіння і ткацтво, з'явився ткацький станок.

Енеоліт (мідно-кам'яний вік). IV тис. - III тис. до н.е.

Наймогутнішою культурою епохи енеоліту була Трипільська культура, яка існувала з IV тис. до IIІ тис. до н.е., названа так через поселення поблизу с. Трипілля (Київщина), дослідженого чеським археологом В.Хвойкою.

Трипільці були одним із найцивілізованіщих етносів неолітичної доби:

• основне, заняття - орне землеробство. Вирощували ячмінь, просо, пшеницю, майже всі садово-городні культури, відомі сьогодні в Україні. Трипільська культура - одна із перших земле­робських культур Європи;

• трипільці вперше на території України почали виготовляти вироби із міді;

• на надзвичайно високому рівні розвитку знаходилось гончарство. Трипільці виробляли чудовий глиняний посуд білого, чорного, червоного і жовтого кольорів, з орнаментом і пласким дном. Орнамент глиняних виробів містить багату інформацію про духовний світ трипільців;

• будували протоміста площею до 400 га: квартальна забудова дво-триповерховими будинками, населення міст сягало 50 тис. чоловік, а площа - понад 50 га. На Уманщині існували поселення-гіганти до 450 га;

• високого рівня досягла духовна культура: існувала писемність - буквенно-звуковий алфавіт, який є одним із найдавніших у світі!

Трипільська культура поступово зникла. Стосовно такого раптового зникнення ви­словлюються різні гіпотези і, зокрема, експансія кочовиків на територію трипільців, похолодання клімату.

Долю трипільців остаточно не з'ясовано. Дискусійним залишається питання і про походження трипільців, про їх етнічність. Більшість дослідників відносять трипільців до середземноморського антропологічного типу. Висловлюється також думка про те, що трипільська культура своєрідно поєднала представників суспільств кількох антропологічних та мовних груп Європи.

Бронзовий вік.

II тис. - І тис. до н.е.

• Бронза - перший метал, штучно ство­рений людиною. Використання бронзи сприяло зростанню продуктивності праці. В епоху бронзи відбувся перший суспільний поділ праці - відокремлення скотарства від землеробства. Зоною розселення скотарсь­ких племен став південноукраїнський степ.

• Обмін набув постійного характеру.

• На зміну родовій общині прийшла сусідська (територіальна), почала прояв­лятися майнова диференціація. У суспіль­стві утвердилися патріархальні родинні відносини.

Залізний вік. І тис. до н.е.

• Використання заліза призвело до різкого зро­стання продуктивності праці, вперше людина отримала можливість створювати додатковий продукт понад прожиткового мінімуму.

• Відбувся другий суспільний поділ праці: ремесло відокремилося від сільського господарства.

• Додатковий продукт став економічною передумовою зародження нових станово-класових відносин.

На території України початок залізної доби пов'язаний з кіммерійською культурою (Північне Причорномор'я, поч. І тис. до н.е.) та з ранніми слов'янськими культурами (поч. н.е.).

Кіммерійці

Першими з найдавніших жителів Північного Причорномор'я, чия назва зафіксована в писемних джерелах і дійшла до наших днів, були кіммерійці (IX-VII ст. до н. е.). Найдавніша згадка про кіммерійців міститься в "Одіссеї" Гомера, найдокладніше розповів про них давньогрецький історик Геродот.

Усі писемні згадки про кіммерійців пов'язані з їхніми воєнними походами. Ці войовничі племена доходили до країн Передньої та Малої Азії. Військо кіммерійців складалося з рухливих загонів вершників, озброєних сталевими й залізними мечами та кинджалами, луками, бойовими молотами та булавами.. Займалися переважно кочовим скотарством, але знали й рільництво. Найбільшим багатством у кімме­рійців вважалися коні, адже конярство давало левову частку продуктів харчування, коней використовували і як засіб пересування.

Кіммерійці об'єднувалися у племена, а племена складали союзи на чолі з царями-вождями. Кіммерійським царям належала вся повнота влади в державі, яка була рабовласницькою. Кіммерія розпалася внаслідок навали скіфських племен, які витіснили частину кіммерійців за межі Причорномор'я, а ті, що залишилися, асимілювалися загарбниками.

Скіфи

У VII ст. до н.е. в українських степах з’явилися іраномовні племена скіфів. Скіфи переважали кіммерійців чисел ьністю, військовою вправністю, більшою організова­ністю та єдністю.

Геродот виділяв серед них

• царських скіфів,

• скіфів-кочівників,

• скіфів-орачів

• скіфів-землеробів.

Царські скіфи жили на берегах Азовського моря та у степовому Криму. Скіфи-кочовики мешкали у степах Подніпров'я. Скіфи-землероби оселилися у лісостеповій зоні, скіфи-орачі між Дніпром і Дністром. Власне скіфами були племена царських скіфів і скіфів-кочовиків. Вони панували над усіма іншими скіфськими племенами.

Основним заняттям кочових скіфів було скотарство. Воно давало все необхідне для життя: коней, м'ясо, молоко. Лісостепові племена займалися орним землеробством - сіяли пшеницю, ячмінь, жито. Окрім того, розводили свійських тварин і вирощували сади. Свої поселення роз­ташовували на високих, зручних для оборони пагорбах. Городища оточували високими земляними валами Й глибокими ровами. Серед ремесел були поширені ковальське, бронзоливарне, гончарство, ткацтво. Скіфи жваво торгували з грецькими містами Північного Причорномор'я.

Скіфи постійно воювали, втручаючись у боротьбу між державами Передньої Азії. Найбільш відома їхня війна з перським царем Дарієм, яка уславила скіфів як непереможних воїнів. Кожний дорослий скіф був кінним воїном. Зброя скіфа-воїна складалася з лука зі стрілами, залізного меча, списа, бойової сокири, дротиків. Голову захищав бронзовий шолом, тіло - панцир і округлий щит. Скіфські воїни відзначалися жорстокістю до ворогів. За звичаєм, вони пили кров першого вбитого ними ворожого вояка з чаші, зробленої з черепа нещасливця.

Наприкінці VI ст. до н.е. у скіфів сформувалася держава, яка досягла найвищого піднесення в IV ст. до н.е. Розквіт Скіфії пов'язаний з ім'ям царя Атея. Влада Атея поширювалася на величезні території від Дунаю до Дону, Цей цар карбував власну монету. На межі ІУ-ІІІ ст. до н.е. почався занепад Скіфської держави, а наприкінці ІІІ ст. до н.е. під натиском сарматів вона змістилась в степи Кримського півострова.