Здоровий образ життя в різні вікові періоди

Основи фізичної культури людини закладаються ще в ранньому дитинстві, інтенсивно розширюються та заглиблюються дитячі та юнацькі роки, та оформлюються в культурні навички, та закріплюються в молодому віці. Тому головна ціль керівництва фізичною активністю на першому етапі виховання фізичної культури людини, в основу співпадаючим по часу з першим етапом вікової еволюції його фізичного потенціалу, полягає в формуванні та інтенсивному розвитку всіх компонентів фізичної культури особистості. В ранньому дитинстві закладаються в більшій мірі сенситивні основи майбутніх мотивацій фізичної активності. Вже в дошкільному віці необхідно забезпечити формування в свідомості та психіці дитина комплексу уявлень про необхідність, а потім бажаність занять фізичними вправами, виховувати розуміння, відчуття бадьорості, життєрадісності, сили та спритності - як слідство фізичних навантажень, та, навпаки, в'ялості, відчуття дискомфорту - як слідство їх відсутності.

У молодшому шкільному віці формування мотивів та інтересів до фізичної активності в більшій мірі повинно бути пов'язане з вихованням відповідальності дитини за рівень своєї фізичної підготовленості, тобто формується гражданська мотивація фізичної активності, відповідальність за результат, показаний в іграх або змаганнях командою, класом. В цьому віці мотиви до фізичної активності рідко переростають в стійкі та осмислені інтереси до спортивних занять, але разом з цим звички, сприяючі систематичності занять фізичними вправами, вже можуть бути достатньо стійкими.

У підлітковому віці мотиви фізичної активності в більшості обумовлені особливостями психіки та новими моментами, пов'язаними з становленням характеру та ствердженням себе в суспільстві. Формування інтересів в цьому віці в більшості визначається викладачами фізкультури, батьками та товаришами. Тому фізкультурне навчання та самонавчання батьків, їх психолого-педагогічне виховання, професійна зрілість та відповідна спеціальна підготовка викладачів фізичної культури найбільш важлива для досягнення цілей фізичного виховання дітей.

Юнацький вік - найбільш складний у формуванні мотивів та інтересів до фізичної активності. Саме в цей період найчастіше відбувається переоцінка цінностей та хлопець або дівчина кидають спортивну секцію або спортивну школу.

Зрілий вік обіймає значний період життя людини - від 18 до 55-60 років. Тому зрозуміло, що мотиви та інтереси до фізичної активності суттєво відрізняються для людей молодого, середнього та старшого віку.

Для молодих людей важливим мотивом може залишатися устремління до спортивних досягнень. Найбільш суттєвою ціллю керівництва процесом формування мотивів та інтересів до фізичної активності в цьому віці є виховання устремління до довгострокової фізичної активності, до пошуку таких її форм, які б задовольняли запроси життя, а також трудової, військової та учбової діяльності дорослої людини.

Для людей середнього та старшого віку цілі фізичної активності пов'язане з усвідомленою потребою в заняттях фізичними вправами та закалюванням. В похилому та старечому віці головний мотив фізичної активності - підтримання задовільного рівня стану здоров'я та дієздатності, а також прагнення не старіти раніше за інших, бути спроможнім допомогти дітям, прагнення бути прикладом для молоді, особливо для самих молодших родичів – онуків.

Важливу роль у фізичному вихованні та самовихованні людини грає освоєння усієї суми знань, необхідних для його реалізації.

У ранньому дитячому віці це елементарні знання: про ранкову гімнастику, про необхідність брати участь у фізичних заняттях, як і в усіх інших. Діти середнього та старшого дошкільного віку повинні освоювати знання, пов'язані з фізичними вправами.

Для молодших школярів - вимоги виконання індивідуальних завдань викладача фізкультури.

Фізкультурні заняття підлітків суттєво поглиблюються за рахунок вимог основних правил тренування, накопичення великої кількості відомих вправ. Слід сприяти розширенню та заглибленню того аспекту фізичного знання у підлітка, який стосується освоєння моральних, естетичних, етичних цінностей фізичної культури та спорту, виховує патріотичні почуття.

В юнацькому віці завершується процес найбільш інтенсивного освоєння основ фізкультурного знання. Вони повинні вільно володіти фізкультурною та спортивною термінологією, знати поточне спортивне життя колективу, міста, країни, цікавитися міжнародними спортивними подіями.

Для людей молодого віку в цей період важливо познати якомога більш о професійно-перекладній специфіці своєї фізичної активності у зв'язку з майбутньою або теперішньою трудовою діяльністю.

Людям старшого віку слід робити акцент на оптимізацію рухової активності.

Людина похилого віку повинна знати особливості організації фізичної активності в своїй віковій групі, володіти методами діагностики свого фізичного стану.

Однією з основних цілей фізичної активності на всіх етапах життя людини є підтримка свого фізичного потенціалу на рівні, достатньому, для успішної та ефективної життєдіяльності у всіх особистих та загально соціальних проявах, не зупиняючись на принципах, формах, методах досягнення цієї цілі, на специфіці їх реалізації у різні вікові періоди.

Вже ті корисні звички, які закладаються у дітей в процесі їх організованої в сім'ї фізичної активності, багато в чому визначають становлення рис характеру та переконань майбутньої дорослої людини.

Оволодіння навичками, вміннями та знаннями про фізичну активність, їх практичне використання в фізкультурних та спортивних заняттях стимулюють постійну увагу до своєї фізичної досконалості як важливої та довгострокової цілі.

Фізичну активність людини слід вважати одним з найбільш важливих організаторів здорового образу життя, методом виховання здорового духу та разом з тим нетерпимості до анті культурних та анті суспільних явищ. Не можна не підкреслити, саме фізична активність може являти собою універсальний важіль керівництва образом життя людини.