40. Основи професійно-прикладної фізичної підготовки

Професійно-прикладна фізична підготовка і її місце в системі фізичного виховання

Із самих початкових етапів розвитку людського суспільства фізичне виховання завжди було одним з активних засобів підготовки людини до трудової і військової діяльності і мало найважливіше значення в його пристосуванні до постійно ускладнюються формам трудової діяльності.

Сучасне виробництво характеризується підвищенням складності й інтенсивності праці, швидкістю і точністю рішень і рухових дій людини, високою концентрацією його уваги. Все це неминуче вимагає більш значної напруги розумових, психічних і фізичних сил, підвищеної координації і культури рухів. Ці якості мають потребу в постійному розвитку. Загальна фізична підготовка фахівців не може цілком вирішити всіх задач, тому що сучасна висококваліфікована праця вимагає визначеного фізичного виховання відповідно до особливостей професії.

Мета і задачі ППФП

Під ППФП розуміється підсистема фізичного виховання, що щонайкраще забезпечує формування й удосконалювання властивостей і якостей особистості, що мають істотне значення для конкретної професійної діяльності.

ППФП є складовою частиною фізичного виховання і покликана вирішувати па основі ОФП спеціальні задачі:

1. Розвиток фізичних здібностей, що відповідають специфічним вимогам обраної професійної діяльності.

2. Прискорення професійного навчання.

3. Досягнення високої працездатності і продуктивності праці в обраній професії.

4. Підвищення стійкості організму до несприятливих впливів специфічних розумів професійної діяльності.

5. Використання засобів фізичної культури для активного відпочинку і відновлення.

Таким чином, ППФП має важливе практичне значення в умовах сучасного сільськогосподарського виробництва.

Форми праці

На сучасному етапі відбуваються якісні зміни як у фізичному, так і в розумовій праці. Глибоким якісним змінам піддається розумова праця, що у деяких випадках може розглядатися як полегшену фізичну працю (оператор і ін.). Усе це говорить про те, що розумова і фізична праця в даний час мас умовний характер, що повинно обов'язково враховуватися при підборі засобів фізкультури і спорту з метою ППФП.

Умови праці

Де проводиться робота в приміщенні, на відкритому повітрі, у якому мікрокліматі, режим праці і відпочинку, характер робочих поз, границі зони робочого місця, основні види професійних шкідливостей. Умови праці вимагають розвитку специфічних і психічних якостей. Наприклад: Робота па відкритому повітрі при низькій і високій температурі, різких коливаннях температури, загальної витривалості, гарного стану серцево-судинної системи.

Тривала робота в змушеній позі (сидячи) в обмеженій зоні вимагає статичної витривалості м'язів спини, тулуба, рук.

Режим праці і відпочинку

Дійсними мірами поліпшення режиму праці і відпочинку є початок і закінчення роботи, організація внутрішнього відпочинку з використанням пасивного й активного відпочинку.

Серед перерахованих факторів важливим є динаміка працездатності.

Яка визначається за допомогою "кривої" на основі фіксованих змін показників діяльності людини. Існують 3 фази динаміки працездатності:

1. Впрацювання.

2. Високої і стійкої працездатності.

3. Зниження працездатності.

Перша фаза працездатності – це впрацювання, чи стадія зростаючої працездатності. Впрацювання називають входженням у роботу, під час якої працездатність поступово підвищується й у кінцевому рахунку досягає максимального рівня Але на самому початку впрацювання має місце порівняно низький рівень техніці економічних показників, і визначена напруженість фізіологічних функцій.

Справа в тім, що перед тим, як приступити до професійної роботи людина завжди чим-небудь зайнята, наприклад, турботами по будинку. Це побічна функціональна система, що пошкоджує трудовому процесу, може стійким образом займати мозок. Вона не відразу, а тільки поступово уступає своє місце пануючого акта для основної функціональної системи, що складає трудову діяльність.

Друга фаза - це стадія стійкої працездатності. Характерною ознакою її є високі техніко-економічні показники. Разом з тим тут має місце знижуватися напруженості фізіологічних функцій.

Третя стадія - одержала назву стадії стомлення, що розвивається. На цій стадії рівень техніко-економічних показників починає знижуватися: зменшується вироблення і погіршується якість продукції. Разом з тим відповідно зростає напруженість фізіологічних функцій. Іншими слонами характерною рисою третьої стадії є стомлення.

У графічному зображенні динаміка працездатності протягом робочого дня уявляє собою криву, із закономірними змінами. Так в стадії впрацювання працездатність наростає в діапазоні від декількох хвилин до 1,5-2 годин. Далі в стадії стійкої працездатності вона встановлюється на високому рівні і може бути стабільною в діапазоні від декількох хвилин до декількох годин. Те ж і з 3 фазою.

Протягом доби працездатність так само змінюється характерним обрали. На кривій працездатності, записаній протягом доби, виявляється три періоди, що відбивають коливання працездатності. З 6 годин ранку до 15 годин виявляється перший період, під час якого працездатність поступово підвищується. Вона досягає свого максимуму до 10-12 годин дня, а потім знижується. Це визначається підвищенням інтенсивності діяльності органів і систем у денні години. Цей час доби характерний високою збудливістю коркових і підкіркових кліток.

В другому періоді працездатність знову підвищується, починаючи з 15 годин. У третьому періоді коливання працездатності має негативний знак; починаючи з 22 годин працездатність знижується, причому максимум її зниження приходиться на 3 години ночі, У нічний час мозок несе подвійне навантаження: одну - виконання трудових операцій, і іншу, нерідко більш важку – подолання природної потреби в нічному відпочинку.

Працездатність не залишається постійною по днях тижня. На кривій працездатності, записаної протягом тижня, виявляється три стадії: впрацювання, працездатність і стомлення, що розвивається. Так, впрацювання приходиться на понеділок, висока працездатність – на вівторок, середовище, четвер, а стомлення, що розвивається – на п'ятницю і суботу.

Крива працездатності по днях тижня показує, що при п'ятиденному тижні спарені вихідні дні (субота і неділя) більш кращі.

Виходячи з викладеного, можна припустити, що людський організм піддається визначеним закономірним змінам, що відбуваються у визначеній послідовності, ритмічно.

Зверніть увагу, ми вже говоримо про ритми, довжина волі яких більше доби. Такі ритми відомі – тижневі, місячні; сезонні, річні. У спортсменів виявлені трирічні цикли. Досліджено семирічні цикли творчої активності в діячів науки, мистецтва, літератури. У період підйому створюються кращі добутки. Потім настає спад. При цьому активність знижується незалежно від волі людини і тоді він може розцінити це як ознака упаду таланта. І про самій справі, це усього лише тимчасове зниження творчого потенціалу. А вікові обмеження зовсім необов'язково.

Очевидно, теж саме відбувається і зі спортсменами, у яких ріст і зниження результатів теж чергуються, тільки цикл у них трирічний, і це чергування підйомів і спадів, напруги і розслаблення захищає організм від різних по характеру і тривалості перевантажень - охороняє його від передчасного зносу .

Ритми ж, що виникають точно з того моменту появи людини на світло не виявлені. Однак у даний час ряд учених доводять існування 23, 28. 33 - денних періодів у житті будь-якої людини з моменту його народження.

От що з цього приводу опублікувало в одному з номерів журналу "Наука і життя".

Коли водії автобусів японської фірми "Оми рейлвей компані" приходять на роботу, деякі з них одержують картку, що призиває їх бути особливо уважними й обережними, тому що сьогодні у них "поганий" день. І водії, що одержали попередження, намагаються бути гранично обережними на потенційно небезпечних і напружених ділянках маршруту. З тих пір як фірма почала застосовувати цю систему, число дорожніх подій знижується щороку, а в перший рік воно зменшилося відразу вдвічі.

Тривалість емоційного циклу приблизно дорівнює місячному місяцю. У позитивний його період люди, як правило, схильні до гарного настрою, бадьорі, оптимістичні. У негативні - навпаки.

У позитивний період інтелектуального циклу людині легше дається навчання, математика, та й узагалі всяке інтелектуальне заняття.

В усіх трьох циклах день переходу від позитивного до негативного періоду чи назад називають критичним чи нульовим днем. Саме в цей день фізичного циклу як показали спостереження, з людьми частіше відбуваються нещасливі випадки. Критичний день інтелектуального циклу сам по собі не вважається настільки важливим, як два інших, але якщо він збігається з критичним днем іншого циклу, то сумарний ефект збільшується. У середньому нульові дні фізичного чи емоційного циклу випадає один раз у шістьох днів, а подвійні - приблизно шість разів у році. Потрійні ж нульові дні бувають тільки один раз у рік.

Однак треба мати на увазі, що теорія біоритмів, заснована на ідеї видимих звязків між ритмічними циклами фізичним, емоційним, і інтелектуальнім станом людини науково ще не доведена.

Фізична культура і спорт є не тільки засобом для зміцнення здоров'я, і фізичного розвитку, а і засобом прискорення професійного навчання підвищення працездатності.