2.3. Методи збору даних

З точки зору класифікації, уся сукупність методів і методик, які застосовуються науковим супроводом соціальних проектів, так само як і взагалі соціальною роботою, може бути розподілена на дві великих групи – теоретичну і практичну.

До теоретичних методів прийнято відносити загальнонаукові (наприклад, порівняння, аналіз, синтез, інтеграція, диференціація, ідеалізація, узагальнення, індукція, дедукція тощо). Практичні методи, в даному випадку, це сукупність специфічних технологій, процедур і способів діяльності, за допомогою яких здійснюється науковий супровід соціальних проектів [5]. Саме про практичні методи і йдеться нижче.

Усі практичні методи, що застосовуються для вирішення дослідницьких завдань як на етапі розробки, так і на етапі реалізації соціальних проектів, розподіляються на кількісні та якісні. Найбільш зрозуміле пояснення різниці між ними (хоча й дещо спрощене), полягає в тому, що кількісні методи мають справу із числами, а якісні – із словесними характеристиками [16]. Традиційно, кількісні методи вважаються більш переконливими, ніж якісні, тому що люди більше вірять підрахункам, ніж словесним доказам, опертим на логіку і міркування. Наприклад, якщо результати навчальної програми профілактики куріння в школі демонструються так: ”кількість учнів-курців після навчання зменшилася з 51% до 49%”, то люди більше переконані у достовірності цього результату, ніж словесного твердження, що “до початку навчання курила більша частина учнів, а після навчання стала курити менша частина”, хоча обидва повідомлення правдиві.

Але це не означає, що кількісні методи більш важливі для наукового супроводу соціального проекту, ніж якісні. Навпаки, багато явищ, що відбуваються в процесі проектної діяльності, за своєю природою такі, що не можуть бути виміряні числами або тільки числами, без відповідних описів. Тому дослідження, які здійснюються в процесі наукового супроводу соціальних проектів однаковою мірою користуються якісними і кількісними методами, які сукупно дають можливість отримати достовірні дані щодо процесів і результатів проектної діяльності.

Як кількісні, так і якісні методи розподіляються на методи збору даних і методи аналізу даних.

Що стосується методів аналізу даних, то, на наш погляд, виходячи із практичних потреб соціальних працівників, на них не варто детально зупинятися в цій книзі, тому що це великий масив спеціалізованої інформації, опанування якою потребує багато часу і спеціальної підготовки. Доцільно лише зауважити, що методам кількісного аналізу традиційно присвячено багшато наукових праць, до яких, в разі потреби, можна звернутися [29;30;31;32;33;34]. Дещо менше розроблялися методи якісного аналізу, хоча останніми десятиліттями й з цієї тематики з’явилося достатньо ґрунтовних робіт [35;36;37].

Стосовно методів збору даних доцільно зауважити, що в більшості випадків їхня належність до кількісних чи якісних методів визначається не стільки технологією власне збору даних, скільки технологією підготовки зібраних даних до наступного аналізу – кількісного чи якісного. Якщо зібрані дані передбачається піддати кількісному аналізу, вони кодифікуються^, набувають числових значень і обробляються відповідними комп’ютерними програмами. Якщо передбачається якісний аналіз, зібрані дані можуть бути представлені в описовому словесному вигляді. Вняток становлять лише кілька методів (наприклад, формалізоване інтерв’ю, письмове анкетування), які апріорі вважаються кількісними і в практиці не застосовуються для потреб збору якісної інформації.

До основних методів збору даних, які застосовуються в процесі наукового супроводу соціальних проектів, належать: