1.5. Визначення ресурсів

Що таке ресурси, для чого вони потрібні. Будь-яка людська діяльність потребує певних витрат. Навіть найпростіша дія людини, наприклад, один крок по поверхні землі, потребує певних витрат психічних і фізичних сил організму для подолання інерції спокою, витрат часу на цю дію, відсутності перешкод для здійснення цієї дії (наявності сприятливих соціальних і природних умов).

Джерелом витрат і сприятливих умов, необхідних для здійснення діяльності, є ресурси. В наведеному прикладі одним із ресурсів є внутрішні сили організму. Якщо цей ресурс достатній для здійснення хоча б одного кроку (тобто стан здоров’я це дозволяє), дія може бути виконана. Якщо ресурсу не вистачає (наприклад, людина важко хвора), дія не може бути здійснена. Іншим ресурсом, у цьому випадку, є час, відведений людині на дію (якщо життя несподівано припиниться в момент початку кроку – часу не вистачить і намір щодо реалізації дії залишиться не здійсненим; якщо часового ресурсу вистачить – намір щодо дії буде реалізований). Ще одним ресурсом є зовнішні умови ситуації, які припускають заплановану дію або перешкоджають її реалізації. Наприклад, людина не зможе здійснити один крок уперед, якщо знаходиться на краю прірви (нестача природного ресурсу) або її насильно утримують інші люди (нестача соціального ресурсу). Якщо ж соціальні і природні умови будуть сприятливими, дія може бути реалізована.

Отже для того, щоб реалізувати наміри стосовно навіть найпростіших дій однієї людини, потрібна наявність одночасно кількох різних видів ресурсів. Зрозуміло, що для більш складної діяльності, характерної для таких багатогранних явищ, як соціальні проекти, де одночасно відбуваються складні взаємодії багатьох людей і окремих видів діяльності, кожен з яких сам по собі є складним імовірнісним процесом, потрібні набагато більш різноманітні і потужні ресурси різної природи.

Поняттям ресурси соціального проекту автори визначають все, що може бути залучено і використано для здійснення проектної діяльності. Ресурси потрібні для того, щоб реалізувати заплановані види діяльності в межах соціального проекту, їх наявність є неодмінною умовою здійснення проекту.

Що таке визначення ресурсів, для чого це потрібно. Визначення ресурсів соціального проекту це дослідницький процес, який включає:

• встановлення ідеального ресурсу. Це розробка переліку і визначення кількісних та/або якісних характеристик усіх видів ресурсів, які, згідно із ідеальним уявленням розробників, потрібні для реалізації всіх окремих видів проектної діяльності;

• встановлення ресурсних передумов. Це розробка переліку і визначення кількісних та/або якісних характеристик всіх наявних видів ресурсів, які, незалежно від волі розробників, вже існують у тому природному і соціальному середовищі, де розбудовуватиметься проект;

• встановлення ресурсної різниці. Це розробка переліку всіх видів ресурсів, яких не вистачає ресурсним передумовам у порівнянні з ідеальним ресурсом;

• обґрунтування ресурсної різниці. Це опрацювання аргументації (розрахунків, відомих закономірностей, соціальних стандартів тощо), які переконливо свідчать на користь кількісних та/або якісних характеристик усіх видів ресурсів, яких не вистачає ресурсним передумовам у порівнянні із ідеальним ресурсом.

Визначення ресурсів соціального проекту потрібно для того, щоб організатори і розробники проекту:

• чітко зрозуміли його реалістичність. Наприклад, якщо ідеальний ресурс проекту виявиться таким, якого за реальних умов неможливо залучити до цього проекту або взагалі на цей час не існує в суспільстві, очевидною буде потреба у коригуванні проекту в бік звуження або відмова від проекту взагалі. І навпаки, якщо виявиться реальним залучити до проекту суттєво більший, ніж ідеально потрібний ресурс, з’явиться можливість коригування проекту в бік розширення;

• здійснили, при потребі, коригування якісних та/або кількісних характеристик первісних цілей, завдань, очікуваних результатів, цільових груп об’єктів проекту, напрямів і окремих видів проектної діяльності;

• представили донорам переконливе обґрунтування кількісних та/або якісних характеристик всіх видів ресурсів, які становлять ресурсну різницю проекту.

Види ресурсів. У теорії соціальної роботи ресурси класифікуються за багатьма різними ознаками (наприклад, за природою, джерелами, уявами суб’єктів і об’єктів соціальної роботи, ступенем користі при застосуванні тощо), межі яких досить часто буває важко визначити. Через це вживається багато найрізноманітніших характеристик стосовно видів ресурсів, орієнтація серед яких, з точки зору практичних потреб, вельми ускладнена (наприклад, внутрішні, зовнішні, формальні, неформальні, реальні, потенційні, матеріальні, соціальні, культурно-духовні, відсутні, недостатні, невідомі, недоступні, вельми коштовні, неприйнятні, нескоординовані, фрагментарні тощо) [5].

Але практика наукового супроводу етапу розробки соціального проекту вимагає чіткого розподілення ресурсів за певними видами. Це потрібно для визначення і обґрунтування того, які види ресурсів необхідні проекту, і в якій кількості. На нашу думку, найбільш зручно оперувати такими поняттями стосовно видів ресурсів соціальних проектів:

• ресурси часу, потрібні для реалізації проекту в цілому і окремих видів проектної діяльності;

• ресурси зусиль, яких має бути докладено в проекті для досягнення очікуваних результатів. Вони можуть розглядатися як ресурси об’єктів проекту і ресурси власне проекту. Як ресурси об’єктів, так і ресурси самого проекту можуть бути реальними і потенційними, внутрішніми і зовнішніми, формальними і неформальними, матеріальними і культурно-духовними. Крім того, об’єкти, певною мірою, можуть мати інформаційний ресурс. Власне проект може мати інформаційні, фінансові, матеріально-технічні, науково-методичні, кадрові, політичні і нормативно-правові ресурси;

• ресурси середовища, в якому діє проект. Вони можуть бути розподілені на два види: ресурси природного середовища і ресурси соціального середовища. Обидва види ресурсів можуть бути реальними і потенційними. Ресурси соціального середовища включають культурно-духовні, політичні і нормативно-правові ресурси. Ці ресурси можуть бути формальними і неформальними.

Така класифікація потрібна для розуміння видів ресурсів, але це не означає, що всі вони мають бути визначені, підраховані і обґрунтовані на етапі розробки проекту. Деякі ресурси не витрачаються, а, навпаки, збільшуються і посилюються в ході реалізації соціальних проектів, зокрема певні ресурси об’єктів проекту. Природно, їх немає потреби детально визначати заздалегідь. До того ж часто буває важко їх об’єктивно виміряти. Так само недоцільно визначати потенційні, внутрішні і неформальні ресурси самого проекту, потенційні і неформальні ресурси середовища.

Які види ресурсів доцільно визначати, розробляючи проект. Основні види ресурсів, визначення і обґрунтування яких має суттєве значення, такі:

• часові. Часовий ресурс проекту в цілому складається із витрат часу, потрібних для реалізації кожного окремого виду проектної діяльності. Часовий ресурс кожного окремого виду проектної діяльності зумовлюється специфікою діяльності і має бути визначений на підставі міркувань, програм, планів і розрахунків, які рекомендуються відповідними фахівцями. Наприклад, тривалість навчальних програм, які плануються в ході реалізації проекту, час, потрібний для створення навчальних та інформаційних матеріалів, виконання процедур моніторингу, оцінювання, аналізу і обробки матеріалів, тривалість організаційної підготовки заходів тощо – все це має визначатися розробниками проекту спільно із спеціалістами, які виконуватимуть окремі види проектної діяльності. Визначаючи загальний часовий ресурс проекту слід враховувати, що певні окремі види діяльності можуть виконуватися в ході проекту одночасно, а деякі можуть бути реалізовані лише послідовно (наприклад, не можна одночасно планувати розробку навчальних матеріалів та їх викладання – з початку матеріали мають бути розроблені);

• ресурси середовища проекту. Певною мірою сприяти втіленню проекту можуть ресурси природного середовища. Наприклад, реальні клімато-географічні умови південних регіонів можуть дозволити планувати проведення певних заходів на відкритому повітрі, уникаючи витрат на оренду приміщень. Суттєво сприяти втіленню проекту можуть також ресурси соціального середовища, зокрема культурно-духовного, політичного і нормативно-правового характеру. Наприклад, усталені культурно-духовні традиції та суспільні норми поведінки, що склалися в соціумі, можуть сприяти формуванню громадської думки на підтримку проекту. Формальне нормативно-правове поле може дозволяти окремі види діяльності або вимагати свого удосконалення. Наприклад, реалізація соціального проекту із створення інституту прийомних сімей в Україні вимагала удосконалення законодавства і відповідний ресурс був передбачений при розробці проекту. Завдяки цьому було прийнято три законодавчі акти, які легалізували інститут прийомних сімей. В іншому випадку формальне нормативно-правове поле дало можливість науковцям Державного інституту проблем сім’ї та молоді започаткувати інститут прийомних сімей тимчасового перебування для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями в межах діючого законодавства без залучення додаткового ресурсу [25]. Формальний політичний ресурс (політичні документи Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України) також може сприяти втіленню проекту. Наприклад, проголошення 2001 р. роком здоров`я населення України (Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України” від 08.08.2000 р., №963/2000) суттєво сприяло реалізації українсько-канадського проекту “Молодь за здоров’я” [26;27;28]. В іншому випадку, визначений низкою політичних документів політичний ресурс, що реально існував на той час стосовно проблеми сирітства, виявився недостатнім для легалізації механізму створення в Україні інституту прийомної сім’ї. Тоді з ініціативи Державного інституту проблем сім’ї та молоді (на той час, Українського інституту соціальних досліджень) була скликана Асоціація прийомних сімей України (проведення таких громадських заходів теж вимагає відповідних ресурсів, які мають передбачатися проектом), яка звернулася до Верховної Ради України стосовно прийняття відповідного закону. Внаслідок цього утворився формальний нормативно-правовий ресурс у вигляді відповідної постанови Кабінету Міністрів України, яка визначила потрібний механізм [8;10];

• власне ресурси проекту інформаційного, фінансового, матеріально-технічного, науково-методичного, кадрового, політичного і нормативно-правового характеру. Це ресурси, першочергово необхідні для реалізації проекту, і вони мають бути визначені, підраховані і обґрунтовані досить ретельно.

Інформаційним ресурсом проекту вважаються його інформаційні продукти (наприклад, буклети, брошури, плакати, фото-, аудіо-, відеоматеріали, прес-релізи тощо) і охоплення ними відповідної аудиторії (наприклад, адресне поширення у відповідних цільових групах спеціальними засобами проекту та неспецифічне поширення у громаді через засоби масової інформації) Створення інформаційних продуктів у потрібній кількості та їх поширення вимагає відповідних витрат, вартість яких має бути підрахована.

Матеріально-технічним ресурсом проекту можуть бути апаратура, обладнання, м’який інвентар, поліграфічна продукція, витратні матеріали тощо, потрібні для реалізації всіх окремих видів проектної діяльності, в тому числі й менеджменту проекту (наприклад, комп’ютери, демонстраційна, копіювальна, фото-, аудіо-, відеоапаратура, предмети обладнання приміщень меблями і побутовою технікою, предмети одягу та гігієни, книги, канцелярські товари, плівки, касети, елементи живлення тощо). Придбання і експлуатація матеріально-технічних засобів вимагає відповідних витрат, вартість яких має бути підрахована.

Науково-методичний ресурс проекту – це наукові і методичні розробки, потрібні для реалізації всіх окремих видів проектної діяльності. Ними можуть бути дослідницькі і навчальні матеріали у формі підручників, посібників, методичних рекомендацій, програм, планів, діаграм, таблиць, проектної документації, аудіо-, відеоматеріалів тощо. Деякі з цих матеріалів можуть бути придбані, але більшість, як правило, розробляється в ході проекту. Деякі матеріали можуть бути оприлюднені у формі доповідей на наукових конференціях, семінарах тощо. Придбання і розробка науково-методичної продукції, проведення науково-методичних заходів потребує відповідних витрат, вартість яких має бути підрахована.

Кадровий ресурс проекту – це постійний персонал проекту, фахівці, що залучаються на тимчасовій основі, працівники, які використовуються на разових роботах, волонтери, громадські діячі, державні службовці, представники засобів масової інформації, усі інші люди, які беруть участь у заходах проекту і окремих видах проектної діяльності. Як робота платного персоналу, так і забезпечення участі інших людей у заходах проекту на безоплатній основі потребують відповідних витрат, вартість яких має бути підрахована.

Політичний ресурс проекту характеризується співвідношенням стратегічної і тактичних цілей проекту із соціальною політикою держави, із регіональною і місцевою політикою керівництва територій, де реалізується проект. Рівень узгодження цілей і завдань проекту із політичними пріоритетами в соціальній сфері країни в цілому і територій реалізації проекту зокрема, відображений відповідними політичними документами державного, регіонального і місцевого рівня, зумовлює рівень потреби у збільшенні політичного ресурсу. Якщо спеціальної діяльності із пошуку політичної підтримки в проекті не планується, природно, й підраховувати нема чого. Якщо ж плануються заходи, спрямовані на підсилення політичного ресурсу (масштабні громадські заходи, з’їзди, конференції, семінари, прес-конференції громадсько-політичного характеру, презентації, локальні, зустрічі із впливовими політиками і громадськими діячами тощо), відповідні витрати мають бути передбачені в проекті.

Нормативно-правовий ресурс проекту характеризується узгодженістю цілей/завдань проекту із чинним правовим полем і нормативною базою проектної діяльності. Якщо усі види діяльності в проекті можуть виконуватися без порушень чинного законодавства, правовий ресурс можна вважати достатнім. Якщо якийсь із видів діяльності (зазвичай так буває із інноваційними формами роботи) недостатньо регламентований законодавчо, слід передбачити спеціальну діяльність із легалізації відповідного експерименту. Наприклад, для створення в Україні перших прийомних сімей, з ініціативи Державного інституту проблем сім’ї та молоді була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. № 241 “Про проведення експерименту з утворення прийомних сімей в Запорізькій області та затвердження Положення про прийомну сім’ю”, яка узаконила проведення експерименту. Зрозуміло, що в ході цієї, досить тривалої діяльності виконувались відповідні дослідження, розроблялися проекти законодавчих актів, велася значна організаційна робота і все це мало свою вартість. Те ж саме стосується й нормативної частини. Якщо усі види діяльності в проекті можуть виконуватися на підставі діючих нормативів відповідних відомств (наприклад, нормативів оплати і режиму праці медиків, педагогів тощо, яких залучено до роботи у соціальному проекті), нормативний ресурс можна вважати достатнім. Якщо ні, слід передбачити діяльність із розробки і затвердження нових нормативів. Враховуючи те, що подібний процес потребує таких зусиль і витрат часу, які не під силу учасникам багатьох соціальних проектів, розробники зазвичай прагнуть користуватися схожими нормативами із інших галузей. Але в будь-якому разі буває потрібно розробити значний перелік документів, які мають увести заплановану діяльність у чинне нормативно-правове поле. Наприклад, у ході експерименту із створення перших в Україні прийомних сімей тимчасового перебування для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями науковцям Державного інституту проблем сім’ї та молоді потрібно було розробити близько двох десятків документів для регламентації цієї діяльності, хоча уся робота будувалася в межах чинної нормативно-правової бази [25]. Природно, це потребує певних зусиль і відповідні витрати мають бути передбачені в проекті.

Фінансовий ресурс проекту можна охарактеризувати загальною сумою, яка складається із витрат, підрахованих для всіх вищезазначених видів ресурсів. Крім того, до цієї суми додаються необхідні організаційні витрати на менеджмент проекту (діловодство, транспорт, пошта, інші види зв’язку між партнерами – учасниками проекту, іншими причетними особами і організаціями, на відрядження, при потребі – на переклад для іноземних учасників проекту, організацію, підготовку і тиражування координаційних, планувальних і звітних документів, організацію робочих нарад тощо).

У ході наукового супроводу етапу розробки соціального проекту визначаються потреби у тих із вищезазначених видів ресурсів, які необхідні для майбутньої реалізації проектної діяльності. Для цього ресурси диференціюються за окремими видами діяльності, які передбачаються проектом. Доцільність тих чи інших окремих видів проектної діяльності ретельно обґрунтовується і після того розраховується їх вартість. Зазвичай, ця робота потребує допомоги фахівців із того окремого виду діяльності, який планується (педагогів – для навчальної діяльності, соціологів – для дослідницької, видавців – для випуску інформаційних матеріалів тощо), тому що вони найбільш повно можуть визначити потрібний перелік робіт, детально охарактеризувати їх доцільний обсяг і вартість. Із вартості окремих видів проектної діяльності складається бюджет проекту.

Доцільно зауважити, що складова витрат бюджету власне на науковий супровід проекту значно зменшується, якщо організатори залучають до роботи наукові організації, які володіють власними науково-методичними, кадровими і матеріально-технічними ресурсами (наприклад, відпрацьованими методиками досліджень, тренінгами, надрукованими посібниками, підготовленими тренерами, інтерв’юєрами, науковцями, комп’ютерами, копіювальною і демонстраційною апаратурою тощо). Крім того, наявність власних ресурсів і досвіду розробників не тільки економить кошти організаторів проектів, а й слугує суттєвою передумовою успіху завдяки використанню наукових технологій, які вже перевірені і довели свою ефективність.