Українознавче осягнення рідної культури у творчості Ліни Костенко

Науково-дослідницька робота Виконавець:

Медведєв Ігор

учень 11 А класу

Артемівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів #18

Керівник:

Мироненко Ірина Володимирівна

вчитель української мови

Артемівськ 2015 рік

Зміст

Українознавче осягнення рідної культури у творчості Ліни Костенко 1

численних виступах. Сьогодні — нагальна потреба рятувати українство як етнічний та духовний феномен - ця думка пронизує все творче єство поетеси. Про це вона не раз наголошувала, зокрема у статтях: «Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала», «Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф», де розглядала мову як головний чинник національної ідентифікації. Практичне втілення цих змагань за сучасне і майбутнє України знаходимо в її поетичній творчості, що є яскравим прикладом прямування до свободи самовираження, до виявлення закодованих у собі рис нації та неповторної екзистенційної основи власного індивідуального „я”. Без сумніву, Ліна Костенко була і є частиною тієї “гуманітарної аури нації”, про яку сама ж писала. Очевидно, це й стало однією з причин тривалого замовчування її творчості. Тільки в посттоталітарний період доробок поетеси стає предметом уваги літературних студій. Спробуємо простежити й проаналізувати висвітлення культурологічно-українознавчих парадигм у її творчості, зрозуміти, як розкрито в ній український національний характер. 4

Українознавче осягнення рідної культури у творчості Ліни Костенко 4

2 .Творча і життєва позиції поетеси 5

3.Репрезентація визначальних ознак української культури у творчості Ліни Костенко 5

4.Відображення історичних фрагментів у творах авторки 6

6.Топоніми й ойконіми та відтворення історичної памяті народу 8

7.Роздуми над долею рідної мови та народу у творах Ліни Костенко 9

Список використаної літератури 10

Список використаної літератури

Вступ

Темою цієї роботи є «Українознавче осягнення рідної культури у творчості Ліни Костенко». Національна культура для Ліни Костенко - фундамент, на якому розгортаються філософські, моральні, духовні та естетичні проблеми. Мовнопоетична модель світу, яка постає в її творчості, відображає порушення відношень між істотою, індивідуальним (біологічним) існуванням людини та її вмінням творити.

Об’єкт дослідження - поезії: «Акварелі дитинства», «Ми дикі люди...», «На вербах золотих...», «На конвертики літо...», «Українське альфреско», «Готичні смереки над банями буків...», «Ми виїхали в ніч...», «Отак, як зроду, потаємно з тилу...», «Перш, ніж півень запіє...», «Цей ліс живий...», «Стоїть у ружах золота колиска...», «Дзвенять у відрах золоті кружальця...», «львівські голуби», Уже немає репаних чухонців», «Шукайте цензора в собі...»; поема-балада «Скіфська одіссея»; драматична поема «Дума про братів не азовських»; історичний роман «Берестечко».

Мета науково-дослідницької роботи полягає у спробі простежити й проаналізувати висвітлення культурологічно-українознавчих парадигм у творчості Ліни Костенко, зрозуміти, як розкрито в ній український національний характер, розглянути й культурознавче наповнення творів поетеси.

Теоретична база роботи: С. Барабаш, О. Ковалевський, Ю. Карпенко,

В. Моренець, А. Пономаренко, П. Кононенко, М. Мельник.

Література є складовою частиною духовної культури українського народу, вона вбирає в себе різні історичні, міфологічні, філософські традиції; крім суб’єктивного внутрішнього світу письменника, висвітлює фрагменти речового об’єктивного світу, світу національної культури, до якої належить письменник. Глибоке знання душі українського народу, його культури ми бачимо не лише в поетичній творчості Ліни Костенко, а й у її публіцистиці, у

численних виступах. Сьогодні — нагальна потреба рятувати українство як етнічний та духовний феномен - ця думка пронизує все творче єство поетеси. Про це вона не раз наголошувала, зокрема у статтях: «Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала», «Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф», де розглядала мову як головний чинник національної ідентифікації. Практичне втілення цих змагань за сучасне і майбутнє України знаходимо в її поетичній творчості, що є яскравим прикладом прямування до свободи самовираження, до виявлення закодованих у собі рис нації та неповторної екзистенційної основи власного індивідуального „я”. Без сумніву, Ліна Костенко була і є частиною тієї “гуманітарної аури нації”, про яку сама ж писала. Очевидно, це й стало однією з причин тривалого замовчування її творчості. Тільки в посттоталітарний період доробок поетеси стає предметом уваги літературних студій. Спробуємо простежити й проаналізувати висвітлення культурологічно-українознавчих парадигм у її творчості, зрозуміти, як розкрито в ній український національний характер.

Українознавче осягнення рідної культури у творчості Ліни Костенко