1. Радіоактивні методи каротажу

Ha цей час найбільш поширені два методи радіоактивного каротажу: гамма-каротаж (ГК) і нейтронний гамма-каротаж (НГК). У разі гамма-каротажу вимірюють природне гамма-випромінювання порід, тобто їх природну радіоактивність, у разі нейтронного гамма-каротажу визнача­ють інтенсивність вторинного гамма-випромінювання, зумовленого дією нейтронів на породу.

Суть гамма-каротажу: радіоактивні елементи, що входять до хімічного складу порід, випромінюють альфа-, бета-, гамма-проміння

У свердловину спускають зонд, обладнаний реєстратором у-випромі- нювання порід — звичайним лічильником Гейгера.

Криву, одержану в результаті заміру і яка характеризує інтенсивність у-випромінювання пластів порід уздовж стовбура Під час радіоактивного каротажу реєструють лише у-випромінювання, оскільки цей вид променів має достатньо високу проникну здатність і мо­же бути зареєстрований в породах у бурових свердловинах, як необсадже- них металевими обсадними колонами, так і після їх обсадження.

Визначення зміни інтенсивності у-випромінювання порід уздовж сто­вбура свердловини називають гамма-каротажем (ГК).

Суть нейтронного гамма-каротажу (НГК) така: у свердловину опуска­ють зонд або пристрій, аналогічний пристрою для гамма-каротажу, але за­безпечують його джерелом нейтронів, ізольованим від лічильника Гейгера свинцевою перегородкою.

Джерелом нейтронів слугує суміш солі радію чи полонію й берилію.

B гірських породах затримка нейтронів відбувається переважно внаслідок їх зіткнення з ядрами водню. Зіткнення з ядрами інших еле­ментів спричинює передусім розсіювання нейтронів.

За даними НГК можна встановити межу водонафтового контакту в однорідних пластах, які містять високомінералізовану пластову воду й наф­ту. Це пов’язано з тим, що у водоносній частині пласта міститься більша кількість хлору в засолонених водах, ніж у нафтоносній.

До додаткових радіоактивних методів ГДС, які часто застосовують у нафтогазовій справі, належить метод розсіяного гамма-випромінювання. Він грунтується на вимірюванні інтенсивності штучного гамма-випроміню- вання, розсіяного породоутворювальними елементами в процесі опромі­нення потоком гамма-квантів.

16. Спеціальні геофізичні дослідження

Нині поширені спеціальні електрометричні дослідження за допомогою мікрозондів, удосконалюються метод бокового каротажу, темпера­турні методи, визначення елементів залягання пластів у свердловині. Ці ме­тоди найчастіше використовують для детального вивчення розрізів, для яких ГДС основними методами каротажу не дає достатньо точних результатів.

1. Каротаж мікрозондами

Мікрозонд — це спеціальний каротажний зонд малої дов­жини. Під час заміру його електроди притискуються пружинами до стінки свердловини, чим і досягається зменшення впливу глинистого розчину на результати вимірювань. Крім того, каротаж мікрозондами дає змогу дослі­джувати шари і прошарки малої товщини (до 1—2 см). Як правило, вимі­рювання проводять градієнт-мікрозондом ^ 0,025 M0,025 N і потенціал- зондом A 0,05 M одночасно й в однаковому масштабі. Швидкість реєстрації не більше 1000 м/год.