1)Політика більшовиків 1918-1921.

Воєнний комунізм — назва внутрішньої політики більшовиків в 1918—1921 роках під час Громадянської війни. В основу воєнного комунізму була покладена ідея відмови від капіталізму та швидкого революційного переходу до комуністичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним. В економіці — це обвальна націоналізація промислових підприємств, поміщицьких маєтків, торговельних закладів. Воєнний комунізм передбачав примусовий державний перерозподіл ресурсів, у тому числі предметів і товарів широкого вжитку та продовольства, державну монополію на хліб та інші продукти харчування. Практичним утіленням останньої стала так звана продрозкладка за допомогою спеціальних продовольчих загонів. У політичному житті — це перетворення Рад із широких представницьких органів на органи диктатури з обмеженням виборчих прав, масова заміна Рад ревкомами, комбідами, переслідування опозиційних партій, створення привілейованих умов для РКП(б). В ідеології та культурі воєнно-комуністичні заходи полягали в пропаганді комунізму, запереченні старих культурних надбань, у формалістичних пошуках нового в літературі й мистецтві.

В галузі економіки політика воєнного комунізму зазнала повного краху, і Ленін був змушений починаючи з Х з'їзду РКП(б) (березень 1921) визнати її недієвість і шукати шляхи відступу, компромісу з народними масами, невдоволення яких набрало характеру політичної кризи. На зміну військовому комунізму прийшла нова економічна політика. В Україні вона була запроваджена з осені 1921.

2)Народний рух України (нру).

Народний Рух України (НРУ, Рух) створений як політична партія 10–12 грудня 1993 р. на 1-му етапі V Всеукраїнських зборів Руху на основі однойменної громадсько-політичної організації (Народний Рух України за перебудову – до жовтня 1990 р.; Народний Рух України – з жовтня 1990 р.), що була зареєстрована Радою Міністрів УРСР 9 лютого 1990 р. Зареєстрований Міністерством юстиції України як політична партія 1 лютого 1993 р. (реєстраційний номер 391).

Перший голова партії – В. Чорновіл. Статутні органи: Всеукраїнські збори Руху (з’їзд), центральний провід, політична рада, центральна контрольно-ревізійна комісія. Місцезнаходження керівних органів – м. Київ.

Чисельність активістів та прихильників НРУ влітку 1990 р., за даними обкомів КПУ, сягнула 110 тис. чол., хоча керівництво Народного Руху України називало цифру значно більшу – 450 тис. осіб. 1 грудня 1990 р. велика рада НРУ у своїй ухвалі про політичну ситуацію в Україні закликала створити у Верховній Раді УРСР опозиційну комуністичному режимові Народну Раду та звернулася до народних депутатів СРСР від України виступити проти прийняття нового Союзного договору. Велика рада НРУ також закликала своїх активістів та громадян вдатися до масових акцій непокори і вимагати звільнення з ув’язнення С. Хмари, а також вказала політичній раді Руху та секретаріатові на необхідність координації дій з демократичними структурами сусідніх республік у напрямі протидії прийняттю Союзного договору. 28 лютого 1991 р. у своїй ухвалі щодо Всесоюзного референдуму 17 березня 1991 р. стосовно збереження СРСР центральний провід НРУ назвав його антиконституційним і закликав голосувати проти усіх питань, занесених до бюлетеня.

У 2006 р. НРУ взяв участь у парламентських виборах у складі Блоку «НАША УКРАЇНА»; 13 членів Руху стали народними депутатами України. Проте після утворення у Верховній Раді України Антикризової коаліції НРУ заявив про свою опозиційність. Водночас лідер Руху Б. Тарасюк продовжував працювати міністром іноземних справ в уряді В. Януковича до січня 2007 р. Головною метою діяльності партії (НРУ) на сучасному етапі є утвердження державної незалежності України та розбудова української національної демократичної держави. Гасло Народного Руху України: «Державність, демократія, реформи!»