1)Встановлення радянської влади в Україні.

Встановлення більшовицької радянської влади в Україні відбулося при зовнішньому збройному втручанні з боку комуністичної Росії. Після ультиматуму 4 грудня 1917 р. Центральній Раді більшовицькі війська наступного дня розпочали наступ на територію УНР і 8 грудня зайняли Харків. Там, під захистом московських багнетів, зібрався I Всеукраїнський з'їзд Рад, повністю контрольований Москвою, і 12 грудня 1917 р. резолюцією "Про організацію влади в Україні" проголосив в Українській Народній Республіці радянську владу. Одночасно обрано вищий розпорядчий і законодавчий орган влади на період між з'їздами Рад - Центральний виконавчий комітет на чолі з Ю. Медведєвим. ЦВК 17 грудня сформував уряд - Народний Секретаріат у складі 11 секретарств, який очолив М. Скрипник. Місцевими органами радянської влади проголошувалися губернські, повітові, волосні, сільські та міські ради робітничих, селянських і солдатських депутатів та надзвичайні органи влади - ревкоми, реввійськревкоми, надзвичайні комісії. Перша радянська влада протрималася до березня 1918 р., коли більшовицьку армію витіснили з України німецько-австрійські війська, які відновили УНР. Вже в умовах кризи гетьманського режиму, 28 листопада 1918 р. більшовики створили в Курську Тимчасовий робітничо-селянський уряд України а чолі з Ю. П'ятаковим. За допомоги російських радянських військ цей уряд 6 січня 1918 р. захопив Харків, проголосив Україну соціалістичною радянською республікою - УСРР, декларувавши її федерацію з Росією. 29 січня ЦВК, який очолював В. Затонський, призначив новий уряд - Раду Народних Комісарів і голову Раднаркому - X. Раковського. Місцевими органами влади залишилися ради, ревкоми та створені комітети бідноти. Означену державну структуру закріпила Конституція УСРР, прийнята 14 березня 1919 р. В умовах денікінської окупації України, витіснені звідси більшовики створили в Москві 11 грудня 1919 р. Всеукраїнський революційний комітет, який перебрав на себе найвищу законодавчу та виконавчу владу в УСРР. Очолював Г. Петровський. У кінці лютого 1920 p., після вигнання денікінців і чергового встановлення радянської влади, відновили діяльність ВУЦВК, Раднарком та місцеві органи більшовицької диктатури. В Україні остаточно встановилася радянська влада.

2) Стан промисловості та сільського господарства в 50-60-х рр..

У 50-ті роки в усьому світі розгорнулася науково-технічна революція (НТР), яка характеризувалася широким впровадженням у матеріальне виробництво нових технічних розробок, інтенсифікацією виробничих процесів, механізацією та автоматизацією трудомістких робіт. Завдяки НТР з’явилися нові галузі промисловості, пов’язані з виробництвом автоматичних і телемеханічних пристроїв, електронно-обчислювальних машин, штучних матеріалів, атомної енергетики та ін. Відсталі металургія та важке машинобудування, які переважали в Україні, вже не визначали рівня економічної могутності країни. Ця обставина вимагала структурної перебудови промисловості республіки.

Централізована система управління народним господарством стримувала своєчасне впровадження досягнень НТР. Тому формування (з ініціативи М. Хрущова) раднаргоспів навіть за діючої системи сприяло пожвавленню економічного життя в УРСР. Частина прибутків почала надходити на рахунки підприємств і раднаргоспів, завдяки чому заводи й фабрики отримали змогу активніше впроваджувати нове устаткування. Виникли сприятливі умови для раціональнішого використання місцевих науково-технічних кадрів і ресурсів.

У машинобудуванні основна увага зверталася на розроблення і впровадження нових зразків техніки, здійснення комплексної механізації та автоматизації виробництва. На металургійних підприємствах освоїли виплавку високоякісної трансформаторної сталі, що відповідала вимогам високих технологій. В УРСР виникло легкове автомобілебудування (Запоріжжя). Розпочався випуск найбільших у світі суховантажних кораблів у Миколаєві. Було налагоджено випуск нових типів пасажирських і транспортних літаків. Усього за 1959—1965 рр. в УРСР розпочалося серійне виробництво 5,2 тис. нових зразків приладів та обладнання. Загалом за 7 років загальний обсяг промислової продукції республіки зріс на 84 %.Зміцніла паливна база УРСР.

У1962 р. в Україні було введено в експлуатацію першу чергу магістрального нафтопроводу «Дружба», яким нафту постачали до країн Східної Європи.

За роки семирічки в Україні було споруджено і реконструйовано понад 700 підприємств легкої та харчової промисловості, а випуск товарів для населення збільшився вдвічі.

Водночас з’явилися певні досягнення в соціально-побутовій сфері. Збільшилася кількість товарів, поліпшилося побутове обслуговування, зростання валового національного продукту в СРСР до 70-х років перевищувало показники США.

Навесні 1956 р. політика, спрямована на поліпшення умов життя, набула цілеспрямованого характеру. У березні на дві години скорочено тривалість робочого дня у передвихідні й передсвяткові дні; у квітні — скасовано судову відповідальність працівників за самовільне залишення підприємств і установ та прогул без поважних причин. У липні 1956 р. було прийнято закон про державні пенсії, збільшено розміри мінімальних пенсій і знижено розміри великих пенсій.

На початку 60-х років підприємства перейшли на 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями. Система раднаргоспів, яка зміцнювала економічну самостійність України і сприяла зростанню рентабельності підприємств, виявилася єдиним частковим успіхом М. Хрущова в економіці. Раднаргоспи виявилися неспроможними комплексно вирішувати науково-технічні проблеми розвитку галузей. 2 жовтня 1965 р. Верховна Рада СРСР ухвалила рішення щодо їх ліквідації.

У середині 50-х років ситуація в сільському господарстві республіки була складною. Давалися взнаки наслідки колективізації й війни. Збитки покривалися державними кредитами й дотаціями; при цьому державні заготівельні ціни на зерно та інші види сільськогосподарської продукції були низькими.

Частково була впорядкована система товарно-грошових відносин. Ліквідовувалися заготівлі, основною формою постачання міст продовольством стала закупівля. Закупівельні ціни підвищилися, податки на селян знизилися. Це уможливило прискорення темпів сільськогосподарського виробництва. У 1954—1959 рр. вони становили за рік у середньому понад 7 %. Але вже 1958 року з сільськогосподарському виробництві почався спад. У1960 р. валовий збір зерна становив 21 млн. тонн замість 32 млн. Не було виконано план з виробництва і закупівлі м’яса, молока, яєць, цукрових буряків і картоплі. У 1963 році також був неврожай і це відчутно позначилося на всій соціально-політичній ситуації в країні.

Після візиту М. Хрущова 1959 року до США розпочалося посилене вирощування кукурудзи без урахування кліматичних, ґрунтових умов. З 1958 по 1963 рік посівні площі, відведені під цю культуру, зросли більше ніж удвічі, а валовий збір — лише в 1,3 рази. Непродумане запровадження цієї цінної культури ефекту дало недостатньо.

У 1959—1965 рр. обсяг валової продукції сільського господарства зріс в Україні лише на 11 % замість 70% за планом. Але загалом завдяки напруженій праці трудівників, окремим позитивним змінам у суспільстві, в українському селі намітилися позитивні зрушення, що поліпшило життєвий рівень народу.