- •1)Предмет, завдання і джерела вивчення історії України.
- •2)Україна в геополітичних планах срср і Німеччини.
- •3)Основні принципи зовнішньої політики незалежної України.
- •1)Періодизація історії України хх ст..
- •2)Радянсько-німецькі договори 1939р. І західноукраїнські землі.
- •3) Українська діаспора та Україна.
- •1) Україна напередодні та в роки російської революції 1905-1907
- •2)Голод 1946-1947 років
- •3)Екологічні проблеми ххi ст..
- •1)Столипінська реформа: мета, зміст та наслідки.
- •3)Державна символіка України та її значення.
- •1)Українські землі на поч. Хх ст..
- •2)Радянізація західних областей України в 1939 р.
- •3)Конституція України 1996 р. Основні положення.
- •1)Соціально-економічний розвиток України в складі Росії та Австро-Угорщини на поч..ХХст.
- •2)Внесок у перемогу працівників тилу – робітників, колгоспників, інтелігенції.
- •3)Діяльність України в міжнародних організаціях.
- •1)Політичні партії та їх діяльність в Наддніпрянській Україні на початку хх ст..
- •2)Відбудовчі процеси в господарстві в 1945-поч. 50-х рр..
- •3)Створення грошово- фінансової системи.
- •1)Становлення багатопартійної системи в Україні
- •2)Напад Німеччини на срср. Причини невдач в перші дні війни.
- •3)Розвиток культури України на поч.. Хх ст..
- •1)Загальна характеристика західноукраїнських земель в 1921-1938рр.
- •2)Усунення м. Хрущова від влади.
- •1)Україна геополітичних планах країн Антанти та Троїстого союзу.
- •2)Освіта, наука, література, мистецтво в повоєнні роки.
- •2)Адміністративно-територіальні зміни України в 1945- пер. Пол. 1950-х рр..
- •3)Початок державотворчих процесів.
- •1) I і II Універсали Центральної Ради та їх історичне значення.
- •2)Шістдесятники в українській культурі.
- •3)Основні напрямки зовнішньої політики в сучасних умовах.
- •1) Проголошення унр. III Універсал.
- •2)Виникнення дисидентського руху.
- •3)Стартові умови економіки незалежної України.
- •1)Проголошення незалежності унр. IV Універсал.
- •2)Антифашистський рух опору.
- •3)Особливості розвитку культури незалежної України.
- •1)Гетьманський переворот п. Скоропадського.
- •2)Опозиційний рух в Україні 60-70-х рр..XXст.
- •3)Становлення багатопартійної системи в Україні.
- •1)Внутрішня і зовнішня політика Української держави п. Скоропадського.
- •2) Голодомори хх ст.. В Україні: причини і наслідки.
- •3)Політичний розвиток України на сучасному етапі.
- •1)Утворення Директорії. Її внутрішня і зовнішня політика.
- •1)Проголошення зунр. Злука унр і зунр.
- •2)Україна в оон і міжнародних організаціях 1945-поч. 50-х рр..
- •3)Розвиток України в 80-х рр. Хх ст..
- •1)Визволення України від німецької окупації.
- •2)Державотворчі процеси поч.90-х р. Хх ст.
- •3)Культура і духовне життя України в 1917-1921 рр.
- •1)Встановлення радянської влади в Україні.
- •2) Стан промисловості та сільського господарства в 50-60-х рр..
- •3)Демографічні зміни та міжнаціональні відносини кін. Хх поч. XXI ст..
- •1)Політика більшовиків 1918-1921.
- •2)Народний рух України (нру).
- •3)Вибори президента України в 2010.
- •1)Утворення срср. Статус України.
- •2)XX з’їзд кпрс і початок лібералізації суспільного життя.
- •3)Соціально-економічний та політичний розвиток України поч.. XXI ст..
- •1)Голодомор в Україні 1921-1923 рр.
- •2) Політика радянізації Західної України в 1940-50-х рр..
- •3)Україна в боротьбі за незалежність протягом XX ст..
- •1)Формування легіону Українських січових стрільців (усс).
- •2) Урср в умовах непу.
- •3) Культура і духовне життя в Україні кін. XX- поч. XXI ст..
- •1)Політика урбанізації та її наслідки.
- •2)Внутрішньополітичне становище України сер. 50-х рр.. XX ст.
- •3)Інтеграція української економіки в європейський та світовий економічний простір.
- •1)Політика суцільної колективізації.
- •2)Економічні реформи другої пол. 1960-х рр. Реформи о.Косигіна.
- •3)Проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991 р.
- •1)Причини, мастаби і наслідки голодомору 1932-1933 рр.
- •2)Особливості суспільно-політичного життя українців в повоєнний перід.
- •3)Основні тенденції розвитку господарства вв другій пол.. 90-х р.
- •1)Особливості та наслідки радянської індустріалізації.
- •2)Культура Східної Галичини, Буковини і Закарпаття в 20-30-х рр..
- •3) Соціально-економічний розвиток урср у першій пол.. 1950-х рр.
- •1)Перебудова та її особливості.
- •2)Розвиток культури в 30-ті. «Розстріляне Відродження»
- •3)Соціально-економічне та духовне життя Київщини за роки незалежності.
- •1)Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні
- •2) Соціально-економічне становище урср у 1970-ті на поч. 1980-х рр..
- •3)Президенти незалежної України.
- •1)Українські землі на поч. Хх ст..
- •2)Воєнні дії на території України 1941-1942 рр.
- •3)Українська Гельсінська група (угг) (1976-1982 рр.)
- •1)Політика суцільної колективізації.
- •2)Культура України в повоєнний період.
- •3)Прийняття Декларації про державний суверенітет.
- •1)I і II Універсал Центральної Ради та їх історичне значення.
- •2)Німецький окупаційний режим.
- •3)Реформи освіти та науки в 50-60-х рр.
- •1)Розвиток культури України в 1930-ті рр..
- •2)Реформи 1988-1991 рр.
- •3)Конституція України 1996 р. Основні положення.
- •1) Голодомори хх ст.. В Україні: причини і наслідки
- •2)Радянізація західних областей України в 1939 р.
- •3)Стан промисловості та сільського господарства в 50-60-х рр..
2)Антифашистський рух опору.
Із перших днів окупації на території України розгорнулася антифашистська боротьба. Існували дві течії руху Опору (табл. 15). Військова доктрина Радянського Союзу припускала ведення війни малою кров'ю на чужій території. Тому партизанська війна вважалася недоцільною, і в 1930-ті pp. було ліквідовано партизанські бази в прикордонних районах. Фашисти дуже швидко просувалися Україною, тому в їхньому тилу залишилися цілі підрозділи радянських військ. Саме ці підрозділи стали базою радянського партизанського руху. Значну роль в організації руху Опору відіграли радянські військово-організаційні центри: Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР) і Український штаб партизанського руху(УШПР, створений у червні 1942 р. У перший рік війни дії партизан і підпільників, мали неорганізований характер, бракувало підготовлених командних кадрів і фахівців, У 1941 р. партизани мали на озброєнні тільки гвинтівки, карабіни, револьвери, пляшки із запалювальною сумішшю. Вибухівки й мін було обмаль. Більшість партизанів захоплювали зброю у ворога. У з'єднанні С. Ковпака трофейна зброя складала 80 % усього озброєння. Партизани діяли активно, самовіддано, організовували диверсії, знищували окупантів, вели агітацію серед населення. Однак ефективності їхніх дій заважала позиція Й. Сталіна. Він не довіряв активним діям народних мас. ЦШПР кілька разів розформовували, а в січні 1944 р. його було повністю ліквідовано. Найбільше піднесення партизанського руху припадає на початок 1944 р. у Вінницькій, Житомирській, Кам'янець-Подільській, Кіровоградській, Тернопільській і Чернівецькій областях. У містах і селах України діяло комуністичне й комсомольське підпілля («Молода гвардія», місто Краснодон; «Партизанська іскра», село Кримки Миколаївської області). Представники націоналістичного руху у роки війни намагалися відновити незалежність України. Вони воювали і проти фашистів, і проти радянських військ. Політичним центром націоналістичного руху була ОУН. До початку війни ОУН співробітничала з німцями. У німецькій армії був утворений Легіон українських націоналістів. Керівництво ОУН розраховувало на сприяння Німеччини у відновленні української державності. Проте спроба проголошення у Львові 30 червня 1941 р. самостійної української держави не була підтримана Німеччиною. Гестапо заарештувало всіх членів новоствореного уряду на чолі з Я. Стецьком, а також керівника радикального крила ОУН С. Бандеру. Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь керівники ОУН почала створювати партизанські загони, які в жовтні 1942 р. об'єдналися під назвою Українська повстанська армія.
Течії руху Опору в Україні (1941—1944 pp.)
Характеристика |
Течія |
|
|
|
Радянська |
Націоналістична |
|
Мета |
Визволення від загарбників |
|
|
|
Відновлення радянської влади |
Відновлення української держави |
|
Організаційне оформлення |
1941—1942 pp. Партизанські загони, з'єднання; радянське підпілля (3500 підпільних організацій і груп) |
Похідні групи (1941 p.), Поліська Січ (1941 p.), Українська повстанська армія (УПА) (листопад 1942 р.) та інші загони, підпілля ОУН |
|
Кількість, тис. осіб |
200—600 |
50—200 (похідні групи— 5) |
|
Командири |
С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федоров, М. Наумов. Український штаб партизанського руху очолював Т. Строкач |
Командир Поліської Січі — Тарас Бульба (Боровець). Командуючі УПА: Д. Клячківський (К. Савур), Р. Шухевич (Т. Чупринка) |
|
Основні райони дій |
Українське Полісся, Чернігівщина, Сумщина |
Волинь, Галичина, українське Полісся |
|
Специфіка бойових дій |
Діяльність партизанів як правило підпорядковувалася та узгоджувалася з потребами фронту: диверсії на залізницях, удари по воєнних об'єктах, розвідка, допомога в переправі через річки тощо. Найбільші координовані операції партизанів: «Рейкова війна» і «Концерт» по зриву перевезень воєнних вантажів на залізницях, а також рейди великих партизанських з'єднань по тилах ворога |
Переважно діяла як самооборона населення — витіснення окупаційної адміністрації, створення української, захист населення від сваволі влади, зрив спроби вивозу до Німеччини -продовольства, робочої сили, проведення оборонних боїв з карателями по периметру і в середині контрольованої території. Напади на воєнні об'єкти здійснювалися в основному з метою оволодіння зброєю |
|
УПА розраховувала лише на власні сили і підтримку місцевого населення. Мережа оунівського підпілля охопила не тільки західні, а і центральні, східні, південні райони України. Партизанські дії УПА були спрямовані проти німців та їхніх союзників, польських військових формувань і населення, радянських партизанських загонів, а згодом і підрозділів Червоної армії. Лише у жовтні—листопаді 1943 р. УПА провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизанів. Кількість членів УПА за різними даними становила від 30 тис. до 100 тис. бійців. Із приходом Червоної армії в Західну Україну радянське командування для боротьби з УПА створило окрему армію НКВС. Боротьба сторін продовжувалася до середини 1950-х pp. і мала надзвичайно жорстокий характер. І радянські партизани, і ОУН—УПА намагалися зібрати і сконцентрувати українські сили в боротьбі проти завойовників. Рух Опору став справжнім Другим фронтом Великої Вітчизняної війни.