- •1)Предмет, завдання і джерела вивчення історії України.
- •2)Україна в геополітичних планах срср і Німеччини.
- •3)Основні принципи зовнішньої політики незалежної України.
- •1)Періодизація історії України хх ст..
- •2)Радянсько-німецькі договори 1939р. І західноукраїнські землі.
- •3) Українська діаспора та Україна.
- •1) Україна напередодні та в роки російської революції 1905-1907
- •2)Голод 1946-1947 років
- •3)Екологічні проблеми ххi ст..
- •1)Столипінська реформа: мета, зміст та наслідки.
- •3)Державна символіка України та її значення.
- •1)Українські землі на поч. Хх ст..
- •2)Радянізація західних областей України в 1939 р.
- •3)Конституція України 1996 р. Основні положення.
- •1)Соціально-економічний розвиток України в складі Росії та Австро-Угорщини на поч..ХХст.
- •2)Внесок у перемогу працівників тилу – робітників, колгоспників, інтелігенції.
- •3)Діяльність України в міжнародних організаціях.
- •1)Політичні партії та їх діяльність в Наддніпрянській Україні на початку хх ст..
- •2)Відбудовчі процеси в господарстві в 1945-поч. 50-х рр..
- •3)Створення грошово- фінансової системи.
- •1)Становлення багатопартійної системи в Україні
- •2)Напад Німеччини на срср. Причини невдач в перші дні війни.
- •3)Розвиток культури України на поч.. Хх ст..
- •1)Загальна характеристика західноукраїнських земель в 1921-1938рр.
- •2)Усунення м. Хрущова від влади.
- •1)Україна геополітичних планах країн Антанти та Троїстого союзу.
- •2)Освіта, наука, література, мистецтво в повоєнні роки.
- •2)Адміністративно-територіальні зміни України в 1945- пер. Пол. 1950-х рр..
- •3)Початок державотворчих процесів.
- •1) I і II Універсали Центральної Ради та їх історичне значення.
- •2)Шістдесятники в українській культурі.
- •3)Основні напрямки зовнішньої політики в сучасних умовах.
- •1) Проголошення унр. III Універсал.
- •2)Виникнення дисидентського руху.
- •3)Стартові умови економіки незалежної України.
- •1)Проголошення незалежності унр. IV Універсал.
- •2)Антифашистський рух опору.
- •3)Особливості розвитку культури незалежної України.
- •1)Гетьманський переворот п. Скоропадського.
- •2)Опозиційний рух в Україні 60-70-х рр..XXст.
- •3)Становлення багатопартійної системи в Україні.
- •1)Внутрішня і зовнішня політика Української держави п. Скоропадського.
- •2) Голодомори хх ст.. В Україні: причини і наслідки.
- •3)Політичний розвиток України на сучасному етапі.
- •1)Утворення Директорії. Її внутрішня і зовнішня політика.
- •1)Проголошення зунр. Злука унр і зунр.
- •2)Україна в оон і міжнародних організаціях 1945-поч. 50-х рр..
- •3)Розвиток України в 80-х рр. Хх ст..
- •1)Визволення України від німецької окупації.
- •2)Державотворчі процеси поч.90-х р. Хх ст.
- •3)Культура і духовне життя України в 1917-1921 рр.
- •1)Встановлення радянської влади в Україні.
- •2) Стан промисловості та сільського господарства в 50-60-х рр..
- •3)Демографічні зміни та міжнаціональні відносини кін. Хх поч. XXI ст..
- •1)Політика більшовиків 1918-1921.
- •2)Народний рух України (нру).
- •3)Вибори президента України в 2010.
- •1)Утворення срср. Статус України.
- •2)XX з’їзд кпрс і початок лібералізації суспільного життя.
- •3)Соціально-економічний та політичний розвиток України поч.. XXI ст..
- •1)Голодомор в Україні 1921-1923 рр.
- •2) Політика радянізації Західної України в 1940-50-х рр..
- •3)Україна в боротьбі за незалежність протягом XX ст..
- •1)Формування легіону Українських січових стрільців (усс).
- •2) Урср в умовах непу.
- •3) Культура і духовне життя в Україні кін. XX- поч. XXI ст..
- •1)Політика урбанізації та її наслідки.
- •2)Внутрішньополітичне становище України сер. 50-х рр.. XX ст.
- •3)Інтеграція української економіки в європейський та світовий економічний простір.
- •1)Політика суцільної колективізації.
- •2)Економічні реформи другої пол. 1960-х рр. Реформи о.Косигіна.
- •3)Проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991 р.
- •1)Причини, мастаби і наслідки голодомору 1932-1933 рр.
- •2)Особливості суспільно-політичного життя українців в повоєнний перід.
- •3)Основні тенденції розвитку господарства вв другій пол.. 90-х р.
- •1)Особливості та наслідки радянської індустріалізації.
- •2)Культура Східної Галичини, Буковини і Закарпаття в 20-30-х рр..
- •3) Соціально-економічний розвиток урср у першій пол.. 1950-х рр.
- •1)Перебудова та її особливості.
- •2)Розвиток культури в 30-ті. «Розстріляне Відродження»
- •3)Соціально-економічне та духовне життя Київщини за роки незалежності.
- •1)Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні
- •2) Соціально-економічне становище урср у 1970-ті на поч. 1980-х рр..
- •3)Президенти незалежної України.
- •1)Українські землі на поч. Хх ст..
- •2)Воєнні дії на території України 1941-1942 рр.
- •3)Українська Гельсінська група (угг) (1976-1982 рр.)
- •1)Політика суцільної колективізації.
- •2)Культура України в повоєнний період.
- •3)Прийняття Декларації про державний суверенітет.
- •1)I і II Універсал Центральної Ради та їх історичне значення.
- •2)Німецький окупаційний режим.
- •3)Реформи освіти та науки в 50-60-х рр.
- •1)Розвиток культури України в 1930-ті рр..
- •2)Реформи 1988-1991 рр.
- •3)Конституція України 1996 р. Основні положення.
- •1) Голодомори хх ст.. В Україні: причини і наслідки
- •2)Радянізація західних областей України в 1939 р.
- •3)Стан промисловості та сільського господарства в 50-60-х рр..
3)Основні напрямки зовнішньої політики в сучасних умовах.
Здобуття Україною державної незалежності поряд з багатьма іншими питаннями висунуло цілу низку проблем у сфері міжнародних відносин. Зовнішня політика України спрямовується на утвердження й розвиток України як незалежної демократичної держави, на збереження її територіальної цілісності та недоторканності кордонів, на включення національного господарства у світову економічну систему, на поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.
Головною метою зовнішньої політики України є забезпечення її національних інтересів, захист прав та інтересів її громадян за кордоном, створення благо сприятливих умов для соціально-економічного розвитку нашої держави. Україна проводить відкриту, чесну і принципову зовнішню політику, засновану на принципах та нормах міжнародного права.
Основні пріоритети та напрямки зовнішньої політики української держави:
Центральним напрямком зовнішньополітичної державності України є плідна робота в ООН
Наступний напрямок зовнішньої політики України - це зовнішньополітична дипломатична діяльність.
Важливим напрямом зовнішньої політики сучасної України є встановлення, підтримка та всілякий розвиток економічних, культурних, науково-технічних відносин з усіма країнами світової спільноти, за виключенням країн, котрим за рішенням Ради Безпеки ООН оголошена економічна блокада.
Білет № 13
1) Проголошення унр. III Універсал.
За нових обставин, коли юридично перестав існувати всеросійський уряд, Центральна Рада і Генеральний Секретаріат активізували свою діяльність по державотворенню в Україні. Найбільш важливими кроками на цьому шляху були такі: - 31 жовтня Центральна Рада прийняла рішення щодо поширення її повноважень на територію Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини, материкової Таврії, частину Курської і Воронезької губерній - етнічні українські території. Розширилися структура і компетенція Генерального Секретаріату; - 7 листопада Центральна Рада прийняла Третій Універсал, проголосивши утворення Української Народної Республіки (УНР) як автономії у складі Російської республіки, яка повинна була стати "федерацією рівних народів". УНР планувала вступити у федеративні стосунки з тими державами, які утворяться на руїнах імперії. На думку багатьох істориків, це було помилкою Центральної Ради: на момент прийняття Третього Універсалу склалися всі умови для проголошення повної державної незалежності України. Та, керуючись власною ідеологією, Центральна Рада зробила ставку на федеративну Росію, змарнувавши цим багато енергії і часу. Третій Універсал проголосив широку програму соціально-економічних перетворень, зокрема: скасував велику приватну власність на землю, встановив 8-годинний робочий день, проголосив широкі демократичні свободи і ліквідацію смертної кари, на 9 січня 1918 р. призначив Українські Установчі збори, яким Центральна Рада мала передати владу.
2)Виникнення дисидентського руху.
У середині 1950 — середині 1960-х pp. знову посилилася антирелігійна кампанія. Якщо 1954 р. в Україні було закрито 64 церкви, то в 1962 р. їхня кількість досягла 1144. В Україні зароджується дисидентський рух. Поява дисидентів стала відповіддю на деформацію радянської політичної системи, на порушення прав і свобод громадян УРСР. Дисидент-інакомисляча людина, яка не згодна з існуючим режимом. В Україні дисидентами стали генерал П. Григоренко, юрист Л. Лук'яненко, науковець М. Горинь літератор В. Марченко, поет В. Стус, художниця А. Горська, а також В. Чорновіл, О. Заливаха М. Руденко, Ю. Литвин, В. Мороз та багато інших. Були створені легальні й підпільні організації метою діяльність яких стала ліквідація диктату союзного центру й забезпечення вільного розвитку національних відносин, української культури, мови звичаїв. Найбільш відомими з них були Об'єднана партія звільнення України (1953—1959 pp.), Український національний комітет, Український національний фронт, а також створений 1959 р. Український робітничо-селянський союз на чолі з Л. Лук'яненком. Союз ставив за мету вихід України зі складу СРСР мирним шляхом. Дисидентські групи були засновані в основному в Західній Україні, їх лідерами стали молоді галицькі українці, виховані на традиціях ОУН-УПА. До складу груп входили студенти, робітники, інтелігенція. Вони поширювали літературу, видавали підпільні журнали, підтримували зв'язки з підпільною греко-католицькою церквою. Влада, вбачаючи в діяльності дисидентів серйозну загрозу існуючому режиму, почала застосовувати до них арешти та судові процеси за статтею «зрада Батьківщині». У 1961 р. були арештовані Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вирун та інші. У травні 1961 р. у Львові почався закритий судовий процес, над Українським робітничо-селянським союзом, на якому Л. Лук'яненко «за зраду Батьківщині» був засуджений спочатку до вищої міри покарання, а пізніше вирок було замінено 15-річним засланням. Подібній розправі були піддані учасники Українського національного фронту Д. Квецько, 3. Красовський.