Тема 10. Урегулювання світової заборгованості
10.1 Зовнішня заборгованість: поняття, показники, суб»єкти.
http://pidruchniki.ws/finansi/uregulyuvannya_svitovoyi_krizi_zaborgovanosti
Обслуговування зовнішнього боргу є одним з найважливіших елементів макроекономічної політики держави.
Зовнішньою заборгованістю прийнято вважати суму фінансових зобов'язань країни перед іноземними кредиторами, що підлягають погашенню у встановлені терміни.
До зовнішньої заборгованості належать переважно борги, платежі за якими здійснюються в іноземній валюті або в товарах і послугах, які впливають на платіжний баланс. Зовнішня заборгованість виникає головним чином унаслідок залучення зовнішніх позик, а також у випадках націоналізації іноземної власності із зобов'язанням виплатити компенсацію попереднім власникам.
Рівень зовнішньої заборгованості держави є одним з вирішальних факторів динаміки її подальшого економічного розвитку. Тягар зовнішнього боргу країни здатний справити депресивний вплив на розвиток економіки через неплатоспроможність країни-боржника, втрату довіри кредиторів та обмеження доступу до зовнішніх джерел фінансування.
На сучасному етапі для майже всіх країн світу характерне прискорення темпів зростання державного боргу. У країнах, що розвиваються, борг збільшується внаслідок зростання зовнішніх зобов'язань, у розвинутих країнах — за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх позик, з явним переважанням перших. У всіх випадках частка боргу у ВВП збільшується.
Згідно з загальноприйнятою методологією розрахунку макро-економічних показників, зовнішній борг охоплює такі компоненти:
- довгостроковий борг, включаючи борг за кредитами міжнародних фінансових організацій та приватні борги; короткостроковий борг; заборгованість перед МВФ.
Своєю чергою, довгостроковий борг складається з:
• приватного не гарантованого боргу;
• державного боргу;
• боргу, гарантованого державою.
Основними аналітичними показниками, за якими узагальн-ються дані про зовнішню заборгованість, є:
• несплачений і розподілений борг (debt outstanding and disbursed) — сума несплаченої заборгованості за кредитами, реально отриманими позичальником, за станом на кінець року;
• отримання кредитів (disbursements) позичальником протягом року;
• нерозподілений борг (undisbursed debt) — не отримана боржником сума кредитів, угода про надання яких є підписаною;
• виплати основної суми (principal repayments) боргу боржником протягом року;
• сплата процентів (interest payments) боржником за залишком заборгованості протягом року;
• платежі з обслуговування боргу (debt service payments) — платежі основної суми боргу і процентів за залишком заборгованості, що здійснюються боржником протягом року;
• чисті потоки (net flows) — отримання нових кредитів позичальником за мінусом виплати ним основної суми боргу;
• чисті трансфери (net transfers) — отримання нових кредитів позичальником за мінусом його платежів з обслуговування боргу.
Несплачений і розподілений борг являє собою показник, який характеризує поточну зовнішню заборгованість країни. Щороку дана країна може отримати нові кредити, але змушена здійснювати платежі з обслуговування нагромадженого зовнішнього боргу. Останні складаються з платежів з погашення основної суми боргу і виплати процентів. Якщо платежі з обслуговування боргу перевищують суму нових кредитів, тоді чисті трансфери є негативними. У країнах з високим рівнем зовнішньої заборгованості негативними можуть бути і чисті потоки. У деяких випадках країна або фірма може підписати угоду з кредитором про відкриття кредитної лінії, але не скористатися нею чи скористатися частково. У цій ситуації виникає нерозподілений борг.
У загальному вигляді сучасна структура світової заборгованості складається з таких основних елементів:
борги за кредитами держав;
борги за кредитами, наданими приватними кредитно-фінансовими інституціями;
борги, що виникли внаслідок незбалансованості торговельного і платіжного балансів;
борги, спричинені перевищенням іноземних інвестицій над вивозом власних;
борги за кредитами міжнародних фінансово-кредитних організацій.
САМ_ Для аналізу рівня і динаміки зовнішнього боргу, з'ясування здатності країни обслуговувати зовнішній борг Всесвітній банк використовує такі показники:
■ EDT/XGS — відношення загальної суми зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг;
■ EDT/GNI — відношення загальної суми зовнішнього боргу до валового національного доходу;
■ TDS/XGS — відношення платежів з обслуговування боргу до експорту товарів і послуг;
■ INT/GNI — відношення сплати процентів до валового національного доходу;
■ RES/EDT — відношення міжнародних резервів до загальної суми зовнішнього боргу;
■ RES/MGS — відношення міжнародних резервів до обсягу імпорту товарів і послуг;
■ Short term/EDT — частка короткострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу;
■ Concessional/EDT — частка довгострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу;
■ MultUaterai/EDT — частка боргу міжнародним організаціям у загальній сумі зовнішнього боргу.
Існує два полюси зовнішньої заборгованості в сучасній світовій економіці:
велика група країн-боржників;
невелика група країн-кредиторів з участю міжнародних кредитних установ.
Країни, що розвиваються, є боржниками розвинутих країн, міжнародних кредитно-фінансових організацій, а також колишніх соціалістичних країн. (Кредиторами колишніх соціалістичних країн є в основному розвинуті країни та міжнародні фінансові організації.)
Світовими боржниками є і розвинуті країни, котрі одночасно виступають одна щодо одної і як боржники, і як кредитори. Так само вони є одночасно і донорами, і боржниками міжнародних кредитно-фінансових організацій.
Кредиторами виступають:
• банки та інші фінансово-кредитні установи;
• індивідуальні підприємці, які купують облігації іноземних позичальників;
• уряди країн;
• міжнародні кредитно-фінансові організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ),
Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР) та ін.
Згідно з класифікацією країн за рівнем заборгованості, шо розроблена Всесвітнім банком, вони поділяються на такі групи:
1. Країни з надмірною заборгованістю (показники відношення зовнішньої заборгованості до експорту і ВВП відповідно перевищують 220 % і 80 %).
2. Країни з помірною заборгованістю (обидва показники нижчі за наведені, але вищі за 60 %).
3. Країни з низьким рівнем заборгованості (обидва показники нижчі за 60 %).
До категорії країн із надмірною заборгованістю можна віднести: країни Центральної Африки (показник відношення зовнішньої заборгованості до експорту в середньому становить 255 %); країни Південної Азії (249 %); країни Латинської Америки та Карибського басейну (247 %).
До категорії країн з помірною заборгованістю належать: країни Європи і Центральної Азії (168 %), країни Середньої Азії й Північної Африки (153 %); країни Східної Азії й Тихоокеанського регіону (100 %).