Лікування.

При розкритті пульпи під місцевим знеболенням зуб депульпують, канал пломбують.

Якщо перелом виник в середньому або верхньому відділі кореня і пульпа життєздатна, то проводять фіксацію зуба за допомогою гладкої шини-скоби або капи. В таких випадках відломки зростаються за рахунок відкладання шару цементу і дентину. У випадку смерті пульпи можливе з'єднання відломків шляхом введення металічного стержня в кореневий канал зуба, після його трепанації і видалення пульпи. При переломі верхівкової частина кореня зуба можна видалити відломану частину кореня /операція типу резекції верхівки кореня/ з пломбуванням каналу зуба цементом.

У випадках неможливості збереження зуба /множинний перелом, поздовжній перелом зуба/ зуб або корені видаляють.

Вивих скронево-нижньощелепового суглоба.

Розрізняють передній і задній вивихи нижньої щелепи; частіше виникає передній вивих, коли головка нижньої щелепи переміщується допереду і сковзає на передній скат суглобового бугорка. Рідше виникає задній вивих. Передній вивих нижньої щелепи може бути результатом надмірного відкривання рота /при зіванні, під час видалення зуба, коли лікар не підтримує нижню щелепу/, травми, нанесеної на ділянку підборіддя зверху вниз.

Розрізняють однобічні і двобічні, а також звичні вивихи нижньої щелепи.

При звичному вивиху хворі самі легко вправляють його, переміщуючи нижню щелепу.

При передньому двобічному вивиху у хворих з'являються болі в ділянці суглобів: рот не закривається, мова не виразна, розжовування їжі неможливе. При огляді вигляд хворого своєрідний: рот відкритий, підбо-ріддя висунуте вперед, передні зуби не змикаються, з рота витікає слина. При пальпації допереду від козелка вуха відмічається западіння /відсутність головки, яка легко пальпується, в нормі/, а під скуловою дугою, в передньому відділі, відмічається набухання /зміщення головки/.

При односторонньому вивиху визначається аналогічна картина. Відмічається зміщення середньої лінії підборіддя в здорову сторону. При пальпації в ділянці проекції головки /допереду від козелка вуха/ на стороні вивиху відмічається западина. На протилежному боці головка добре пальпується.

Лікування.

Вправлення вивиху нижньої щелепи проводять вручну. При вивихах, які виникли декілька днів або тижнів назад, найкраще використати загальне знеболення з метою послаблення тонусу жувальних м’язів.

При вправленні вивиху хворого садять в крісло або на низький табурет, так щоб його нижня щелепа знаходилася на рівні локтевого суглоба опушеної руки лікаря. Лікар стає спереду хворого, вводить великі пальці обох рук, загорнуті марлевими салфетками в порожнину рота і ставить їх на жувальні поверхні великих корінних зубів. Решта пальцями захвачує нижній край тіла нижньоі щелепи ззовні. Потім, потискаючи великими пальцями на великі корінні зуби, або задній відділ альвеолярного паростка, вміщують донизу нижню щелепу. Одночасно іншими пальцями, розміщеними під краєм тіла нижньої щелепи; припіднімають її попередній відділ. Поступово головка нижньої щелепи переміщується донизу і, скользнувши по задньому скату суглобового бугорка, входить в суглобову впадину. Вправлення головок супроводжується характерним лусканням, при цьому проходить вільне змикання зубів. Для попередження прикушування пальців лікарю слід швидко перемістити їх назовні від альвеолярного паростка.

Після вправлення вивиху нижньої щелепи рекомендується накласти м’яку пращевидну пов'язку на 1- 2 тижні. Хворий повинен приймати рідку або напіврідку їжу.