Лінії переломів нижньої щелепи які найчастіше зустрічаються

Переломи тіла нижньої щелепи в межах зубного ряду завжди відкриті. Це пов’язано з тим, що слизова оболонка альвеолярної частини нерухома і у випадку зміщення уламків може розриватися разом з окістям. Щілина перелому при цьому буде сполучатися з порожниною рота. Перелом може проходити і через лунку зуба, що супроводжується травмою періодонта, а інколи вивихом або переломом зуба. Це в свою чергу обумовлює сполучення кісткової рани з порожниною рота через періодонтальну щілину. При переломі суглобового відростка розрізняють переломи його основи, шийки і головки. Перелом виличної дуги інколи супроводжується переломом вінцевого відростка. Переломи гілки нижньої щелепи звичайно бувають закритими, однак у випадку розриву м’яких тканин, які знаходять навколо кістки, шкіри можуть бути відкритими. Найчастіше це спостерігається у випадку побутової травми або дорожньо-транспортної пригоди.

Механізм переломів нижньої щелепи.

Розрізняють 4 варіанти механізму переломів нижньої щелепи: перегин, зсув, сплетення, відрив. Нижня щелепа, маючи дугоподібну форму, при механічному впливі піддається напруженню кісткової тканини в найбільш зігнутих або найбільш тонких її ділянках. Такими в межах нижньої щелепи є основа і шийка суглобового відростка, кут, ділянка підборідочного отвору та ікла, підборідковий відділ.

При нанесенні удару по підборідку на широкій його площі в напрямку спереду назад найбільша напруженість виникає в зоні суглобових відростків. Можливий непрямий перелом в ділянці шийки з однієї сторони або з двох сторін, але не її основи. Пов’язано це з тим, що в передньо-задньому напрямку шийка суглобового відростка в три рази тонша, ніж біля її основи.

Якщо сила прикладання на невеликій площі бокового відділу тіла нижньої щелепи, можливий прямий перелом в місці її прикладання: частіше всього в ділянці кута щелепи (кістка витоншена в зоні лунки третього моляра), підборідкового отвору (зона премолярів є однією із таких ділянок нижньої щелепи), в ділянці ікла (кістка ослаблена глибокою лункою ікла).

Якщо сила прикладання на невеликій площі бокового відділу гілки щелепи (в фронтальній площі), можливий прямий перелом основи суглобового відростка, так як товщина його значно менша, ніж в ділянці шийки.

У випадку нанесення удару на широкій площині бокового відділу тіла нижньої щелепи можливий непрямий перелом на протилежній стороні від прикладання сили в ділянці кута та основи суглобового відростка.

Якщо сила прикладання на широкій площі кута нижньої щелепи з однієї сторони, тобто несиметрично, виникне прямий перелом в ділянці кута і непрямий – в боковій ділянці підборідкового відділу тіла нижньої щелепи.

Таким чином, у випадку перегину перелом нижньої щелепи частіше виникає в місці прикладання сили на неширокій ділянці, а непрямий, якщо сила прикладання на значній площі щелепи.

Причини зміщення уламків.

Зміщення уламків нижньої щелепи проходить внаслідок прикладання сили, під впливом власної ваги відломків і сили скорочення прикріплених до них уламків м’язів. Останній фактор є визначним. Як уже було відмічено, нижня щелепа переміщється під впливом двох груп м’язів: піднімаючих (задня група) і опускаючих (передня група) нижню щелепу. Всі м’язи парні і прикріплюються в симетричних точках. Вони діють на всю нижню щелепу і підсилюють дію один на одного. М’язи, що опускають нижню щелепу, - слабші м’язів, що її піднімають.

Характер зміщення уламків нижньої щелепи:

• зміщення нижньої щелепи вверх (змикання щелеп): скроневий, жувальний, медіальний криловидний м’язи;

• опускання нижньої щелепи: двочеревцевий, щелепно-під’язиковий, підборідково-під’язиковий м’язи;

• зміщення нижньої щелепи назад, раніше висуненої допереду: скроневий (задні куски), двочеревцевий і підборідково-під’язиковий м’язи;

• зміщення нижньої щелепи вліво: правий латеральний і медіальний криловидний м’яз, лівий двочеревцевий, скроневий, щелепно-під’язиковий і підборідково-під’язичний м’язи.

Таким чином передня група м’язів зміщує кінець великого уламку донизу. Щелепно-під’язиковий м’яз розвертає його вздовж повздовжньої осі, нахиляючи зуби в оральну сторону. Латеральний, в меншій мірі медіальний криловидний м’яз зміщують великий уламок в сторону перелому; жувальний і скроневий м’язи – менший уламок доверху. Крім того, жувальний м’яз зміщує основу малого уламку назовні, нахиляючи орально – альвеолярну частину із зубом. Латеральний криловидний м’яз на стороні малого уламку зміщує його дещо всередину. Виходячи з клінічного досвіду, можна вважати, що зміщення уламків нижньої щелепи проходить вверх, вниз, всередину і назовні. Можливе зміщення їх в горизонтальній площині (по довжині), коли кінці фрагментів, налягають один на другий, з’єднюються з своїми боковими поверхнями.