Переломи альвеолярного паростка.

Ізольовані переломи альвеолярного паростка найбільш часто зустрічаються в його передньому відділі. При нанесенні травми спереду назад виникає перегин альвеолярного паростка і виникає арко-подібний перелом. Лінія переламу проходить вище верхівок коренів зубів /на верхній щелепі/ або нижче їх /на нижній щелепі/. Нерідко переломи альвеолярного паростка поєднуються з переломом коренів або коронок окремих зубів з пошкодженням пульпи. Відломок альвеолярного паростка зміщується в бік піднебіння або язика. Хворі скаржаться на болі, рухомість зубів і неможливість розжовувати їжу, повідомляють про пошкодження і його причину виникнення кровотечі із порожнини рота.

При огляді хворого відмічається набряк губи, зуби в ділянці ушкодження зміщені донизу, спостерігаються розриви сливової оболонки або крововиливи в неї, а нерідко - скальпування ділянки кістки. При розриві слизової оболонки над вершиною арки відломаної ділянки, альвеолярного паростка інколи спостерігаються оголені верхівки коренів зубів. При пальпації можна встановити рухливість відламаної ділянки альвеолярного паростка разом з зубами.

Переломи нижньої щелепи.

Існують багаточисельні класифікації невогнепальних переломів нижньої щелепи. Досить зручною є класифікація запропонована Б.Д.Кабаковим, В.А.Малишевим.

А). За локалізацією:

1. Переломи тіла щелепи:

   • з наявністю зуба в щілині перелому;

   • при відсутності зуба в щілині перелому.

2. Переломи гілки щелепи:

   • власне гілки;

   • вінцевого відростка;

   • мищелкового відростка: основи, шийки, головки.

3. За характером перелому:

- без зміщення уламків;

- із зміщенням уламків;

- лінійні, оскольчаті.

Перелом нижньої щелепи може виникнути внаслідок дії сили, яка перевищує фізичні властивості кісткової тканини. Такий перелом прийнято називати травматичним. Однак, щелепа може зламатися і під дією сили, не перевищуючи фізіологічного (наприклад, при пережовуванні їжі). Переважно це виникає у випадку значного зменшення щільності кісткової тканини внаслідок її стоншення при деяких захворюваннях (злоякісна пухлина, кістозне новоутворення, дисплазія, хронічний остеомієліт та ін.). В цій класифікації перелом визначається як патологічний. Перелом може бути в місці прикладання сили (прямий), або на далекій відстані від цього місця і навіть на протилежній стороні (непрямий). Часто одночасно виникають прямі і непрямі переломи, особливо при розташуванні ліній перелому з двох сторін від середньої лінії. В залежності від напрямку щілини перелому та її форм переломи підрозділяють на повздовжні, поперечні, косі, зигзагоподібні. Крім того вони можуть бути крупно- і дрібноскольчатими. За кількістю ліній перелому виділяють одиночні, подвійні (два переломи на одній стороні щелепи), двосторонні (по одному перелому на різних сторонах щелепи), множинні переломи. Вони можуть розміщуватися з однієї сторони щелепи (односторонні) або з двох сторін (двосторонні). За даними літератури, одиночні переломи зустрічаються частіше, аніж подвійні; множинні – рідше, ніж одиночні і двійні. Із клінічних уявлень переломи тіла нижньої щелепи підрозділяються на переломи підборідкового відділу (в межах від ікла до ікла), бокового відділу (в межах від ікла до другого моляра); в ділянці кута (ділянка між другим і третім моляром і лунка третього моляра). В ділянці кута перелом частіше проходить через лунку восьмого зуба.