Пошкодження нижньої щелепи в мирний час, в екстремальних умовах: анатомія пошкоджень, класифікація, клінічний перебіг, діагностика, медична допомога пораненим на місці травми, на етапах медичної евакуації. Хірургічна обробка ран при пошкодженнях нижньої щелепи, принципи пластичної хірургії.

Пошкодження щелепно-лицевої ділянки з приводу ранячої зброї розділяють на невогнепальні і вогнепальні. За характером пошкодження тканин, які визначають об'єм лікувальних міроприємств, на пошкодження м'яких і кісткових тканин.

Переломи кісток обличчя в мирний час складають від 3,2 до 3,8% всіх переломів кісток скелету. Перелом нижньої щелепи зустрічається в 70,3%, верхньої щелепи - в 3,3%, виличної кістки - в 9,8%, кісток носа-в 8%, травма зубів- в 3,2%, вогнепальні переломи кісток обличчя мирного часу- в 0,7%, множинні переломи кісток обличчя - в 4,7%.

Розрізнюють невиробничу травму /побутова-75,2%, вулична-5,1%, спортивна-3,9%/ і виробничу /промислова - 8,1%, сільськогосподарська -1,2%/.

Розрізняють слідуючі основні види невогнепальних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки:

І. Ізольовані пошкодження м’яких тканин з порушенням цілісності шкірних покривів обличчя та слизової оболонки порожнини рота або без їх порушення.

2. Пошкодження м’яких тканин та кісток обличчя з порушенням цілісності шкірних покривів або слизової оболонки порожнини рота або закриті пошкодження кісток лицевого скелета.

3. Пошкодження м'яких тканин та кісток обличчя /відкриті або закриті/, поєднані з пошкодженнями інших ділянок тіла.

Суттєвим показником важкості пошкодження є насамперед загальний стан потерпілого, а також наявність таких супутніх ускладнень, як струс або забій головного мозку, перелом основи черепа та інші, що діагностується за загальнохірургічними правилами.

Вивихи і переломи зубів.

Найбільш часто пошкоджуються передні зуби верхньої і нижньої щелепи. При цьому діюча сила буває направлена спереду назад. Інколи травма зубів виникає при ударі у вертикальному напрямку - знизу вверх або зверху вниз. Нерідко вивих або перелом зуба виникає під час необережного видалення рядом розміщеного зуба.

Вивих зуба.

Під вивихом зуба розуміють його насильницьке зміщення в лунці, що супроводжується розривом тканин, які оточують зуб /періодонт, ясна, кругова зв'язка/. Розрізняють повний, неповний, і вколочении вивих зуба.

При повному вивиху корінь зуба повністю виводиться із лунки,

при чому частково зберігається його зв'язок з навколишніми тканинами. В цих випадках він розміщується в поперечному положенні по відношенню до альвеолярного паростка - спостерігається оголеним корінь зуба.

При неповному /частковому/ вивиху зуба спостерігається його зміщення по відношенню до сусідніх зубів, найбільш часто - в язичну або піднебінну сторону. Інколи він виступає над рівнем сусідніх зубів. Хворі скаржаться на рухомість зуба і біль в ньому. Інколи - на неможливість зімкнути щелепи, болючість при прийомі їжі.

При вколоченому вивиху зуба можна бачити, що він знаходиться нижче сусідніх зубів /на нижній щелепі/ або вище їх /на верхній щелепі/. На рентгенограмі немає лінії періодонта по всій довжині.

Лікування.

При неповному вивиху слід пальцями вправити вивихнутий зуб, зафіксувати його за допомогою гладкої шини скоби із алюмінієвого дроту або шини із самотвердіючої пластмаси. Інколи можливо виготовити шину-капу. Приживлення зуба займає 3-4 тижні. При вколочених вивихах вправленню зуба звичайно не проводиться. При повних вивихах роблять операцію реплантації зуба.

Враховуючи, що пульпа зуба при вивихах може загинути, досліджують електрозбудливість пульпи Після приживлення /3-4 тижні/ трепанують зуб, видаляють змертвілу пульпу і пломбують кореневий канал, відповідно його обробивши.

Перелом зуба.

Розрізняють перелом коронки зуба без пошкодження його порожнини, відломи коронки з розкриттям порожнини зуба, поперечні переломи кореня зуба на різних рівнях, а також повздовжні переломи зуба. При переломі коронки без розкриття порожнини зуба виникають болі від механічного і температурного подразника.

При відломах коронки зуба з вскриттям пульпи хворі відчувають сильні самовільні болі, які підсилюються при будь-якому подразненні, при попаданні в рот холодного повітря. Хворі не можуть розмовляти і нормально їсти.

При огляді на місці відломленої частини коронки зуба спостері-гається оголена кровоточива пульпа.

При переломі кореня зуба в його середньому і верхньому відділі хворі скаржаться на рухомість зуба і болі при накушуванні. При пальпації змішується тільки відломлена частина зуба без рухомості другої частини. Для уточнення діагнозу обов'язково визначають електрозбудливість пульпи зуба. На рентгенограмі добре спостерігається лінія перелому, яка проходить через корінь зуба.

При переломі в ділянці верхівки кореня зуба рухомість зуба часто не вичначається, а є біль при перкусії.

Лікування.

При розкритті пульпи під місцевим знеболенням зуб депульпують, канал пломбують.

Якщо перелом виник в середньому або верхньому відділі кореня і пульпа життєздатна, то проводять фіксацію зуба за допомогою гладкої шини-скоби або капи. В таких випадках відломки зростаються за рахунок відкладання шару цементу і дентину. У випадку смерті пульпи можливе з'єднання відломків шляхом введення металічного стержня в кореневий канал зуба, після його трепанації і видалення пульпи. При переломі верхівкової частина кореня зуба можна видалити відломану частину кореня /операція типу резекції верхівки кореня/ з пломбуванням каналу зуба цементом.

У випадках неможливості збереження зуба /множинний перелом, поздовжній перелом зуба/ зуб або корені видаляють.

Вивих скронево-нижньощелепового суглоба.

Розрізняють передній і задній вивихи нижньої щелепи; частіше виникає передній вивих, коли головка нижньої щелепи переміщується допереду і сковзає на передній скат суглобового бугорка. Рідше виникає задній вивих. Передній вивих нижньої щелепи може бути результатом надмірного відкривання рота /при зіванні, під час видалення зуба, коли лікар не підтримує нижню щелепу/, травми, нанесеної на ділянку підборіддя зверху вниз.

Розрізняють однобічні і двобічні, а також звичні вивихи нижньої щелепи.

При звичному вивиху хворі самі легко вправляють його, переміщуючи нижню щелепу.

При передньому двобічному вивиху у хворих з'являються болі в ділянці суглобів: рот не закривається, мова не виразна, розжовування їжі неможливе. При огляді вигляд хворого своєрідний: рот відкритий, підбо-ріддя висунуте вперед, передні зуби не змикаються, з рота витікає слина. При пальпації допереду від козелка вуха відмічається западіння /відсутність головки, яка легко пальпується, в нормі/, а під скуловою дугою, в передньому відділі, відмічається набухання /зміщення головки/.

При односторонньому вивиху визначається аналогічна картина. Відмічається зміщення середньої лінії підборіддя в здорову сторону. При пальпації в ділянці проекції головки /допереду від козелка вуха/ на стороні вивиху відмічається западина. На протилежному боці головка добре пальпується.

Лікування.

Вправлення вивиху нижньої щелепи проводять вручну. При вивихах, які виникли декілька днів або тижнів назад, найкраще використати загальне знеболення з метою послаблення тонусу жувальних м’язів.

При вправленні вивиху хворого садять в крісло або на низький табурет, так щоб його нижня щелепа знаходилася на рівні локтевого суглоба опушеної руки лікаря. Лікар стає спереду хворого, вводить великі пальці обох рук, загорнуті марлевими салфетками в порожнину рота і ставить їх на жувальні поверхні великих корінних зубів. Решта пальцями захвачує нижній край тіла нижньоі щелепи ззовні. Потім, потискаючи великими пальцями на великі корінні зуби, або задній відділ альвеолярного паростка, вміщують донизу нижню щелепу. Одночасно іншими пальцями, розміщеними під краєм тіла нижньої щелепи; припіднімають її попередній відділ. Поступово головка нижньої щелепи переміщується донизу і, скользнувши по задньому скату суглобового бугорка, входить в суглобову впадину. Вправлення головок супроводжується характерним лусканням, при цьому проходить вільне змикання зубів. Для попередження прикушування пальців лікарю слід швидко перемістити їх назовні від альвеолярного паростка.

Після вправлення вивиху нижньої щелепи рекомендується накласти м’яку пращевидну пов'язку на 1- 2 тижні. Хворий повинен приймати рідку або напіврідку їжу.