Тема 3. Планування у страховій діяльності

Стратегічне та перспективне планування

План управління страховою компанією охоплює всі його голов­ні функції та підрозділи: страхування, перестрахування, фінанси, маркетинг, кадри, наукові дослідження і розробки. Для кожного підрозділу, кожної функції визначається певна роль у стратегії. Зробити стратегічний вибір за даними стратегічного аналізу — означає пов’язати бізнес-рішення з конкурентоспроможними дія­ми, виходячи при цьому з даних щодо всього підприємства. У цій єдності дій та підходів і полягає поточна стратегія підприємства.

Стратегічний план компанії має бути довгостроковим за метою діяльності, але досить гнучким за методами досягнення мети.

Надзвичайно важливе значення для ефективної реалізації стратегії страховика має бізнес-план. Бізнес-план — документ, що містить систему заходів чи програму дій, пов’язаних з часом і місцем реалізації, узгоджених з метою і ресурсами та спрямова­них на одержання максимального прибутку шляхом реалізації підприємницького проекту (угоди), зокрема інвестиційного.

Його мета — конкретизувати діяльність компанії на найближ­чу перспективу (3—5 років) згідно з потребами ринку і можливо­стями мобілізації для цього відповідних ресурсів. На жаль, і досі бізнес-плани у страхових компаніях ще не посіли належного міс­ця. Нерідко про них згадують лише під час реєстрації страхових компаній. Міністерство фінансів вимагає подання з цього приво­ду економічного обґрунтування компанії, яке містить дуже об­межений перелік показників, а саме: види страхування, кількість договорів страхування, страхову суму, страхові платежі, страхові відшкодування, відрахування до резервів, витрати на ведення справи, прибуток від страхової діяльності.

Стратегічне планування включає загальні цілі і політику ком­панії, а також:

• містить у собі рішення основних проблем страховика, зок­рема фінансового забезпечення діяльності;

• довгострокове планування;

• створює передумови для детальнішого планування і ухва­лення поточних рішень;

• додає діяльності компанії в різні періоди послідовності і внутрішньої єдності.

Практика показує, що при формуванні стратегічних проектів вітчизняних страховиків значущішими показники роботи є: по­зиція компанії на страховому ринку, зростання якості страхового продукту, збільшення частки ринку інновації і зростання прода­жу. Зазначимо, що прибутковість не є домінантним чинником. Це говорить про те, що поточне фінансове становище страхової компанії не є сьогодні визначальною метою щодо найближчого майбутнього. Підвищення якості страхових послуг нині стало для страховиків навіть актуальнішим, ніж розробка нових проектів. По суті, якість стає проблемою, навкруги якої менеджери вітчиз­няних підприємств будують усю стратегію фірми.

Багато українських страхових компаній, що вибрали стратегію «фокусування», віддають перевагу зосередженню на певному страховому продукті або сегменті ринку і не прагнуть задоволь­нити потреби якнайбільшої кількості страхувальників.

Період, на який розробляється стратегічний план, не може бу­ти визначений однозначно. Навіть у розвинених ринкових краї­нах, що ігнорують напрацьований десятиліттями досвід плану­вання, не існує єдиного горизонту стратегічного планування. Наприклад, гігантська сталеливарна корпорація розробляє стра­тегічний план на 10 років, американські компанії у своїй більшо­сті використовують п’ятирічні плани, тоді як у Японії частіше зу­стрічаються трирічні плани.

Формування стратегічного плану вітчизняних страховиків обумовлюється як внутрішніми, підконтрольними менеджерам чинниками, так і зовнішніми — станом економічної ситуації в нашій країні, інвестиційним кліматом, рівнем інфляції.

Межа між стратегічним і перспективним планами дуже невід­чутна і не може бути визначена однозначно. Головним критерієм «довжини» планів є невизначеність діяльності, тобто:

• характеристика галузі, де працює комерційна організація (триваліший — у «традиційних» галузях і менший — у галузях з передовими технологіями);

• загальна ситуація в економіці (триваліший — за стабільного зростання і менший — за економічної нестабільності);

• професіоналізм працівників планових служб і керівництва комерційної компанії.