Розділ 2. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди.

2.1 Законодавча база імпорту мобільних телефонів

Однією з найбільш важливих проблем в процесі здійснення експортно-імпортних операцій є підготовка та укладання зовнішньоекономічної угоди – матеріально оформленого договору двох або більше суб’єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, якщо інше не встановлене законом або міжнародним договором України, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Зовнішньоекономічний контракт (угода) укладається відповідно до принципів законодавчої бази, представлених у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Даний Закон регулює основні аспекти укладання ЗТК, дає визначення основних термінів, які вживаються у ЗЕД та пояснює основні моменти здійснення зовнішньоторговельних угод.

Даний закон є також основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність вітчизняних господарств на зарубіжних ринках. Він дає визначення основним термінам, виокремлює суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з їх правами та обов’язками, встановлює основні принципи діяльності підприємств, регулює економічні відносини України з іншими державами, визначає відповідальність нашої держави та вітчизняних суб’єктів при невиконанні взятих зобов’язань, визначає санкції, а також законодавчо закріплює регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

При перетині митного кордону України, а в нашому випадку, при імпорті продукції, невід’ємною складовою є виконання митних процедур, які встановлюються та регулюються Митним Кодексом України, а також Законом України «Про Єдиний митний тариф». Метою тарифного регулювання є створення економічного механізму, що впливає на поведінку ринку за допомогою зміни співвідношення цін на продукцію. Тарифне регулювання реалізується через митні збори, систему ціноутворення та оподаткування.

Згідно із Законом України "Про Єдиний митний тариф", Єдиний митний тариф України визначають, як систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України.

Відповідно до Митного Кодексу України, митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Митний збір нараховується митними органами згідно зі ставками, діючими на день подання вантажної митної декларації, і сплачується митним органам на момент прийняття вантажної митної декларації до митного оформлення. Нарахування митних зборів здійснюється у національній валюті. Митна вартість товару розраховується як сума вартості товару, вартості транспортування, навантаження—розвантаження, страхування до пункту призначення або пункту перетину кордону, комісійні і брокерські послуги. Митне оформлення і пропуск товарів може здійснюватись тільки після сплати необхідних митних зборів або при умові надання митним органам у встановленому порядку відстрочки[1].

При укладенні договорів при здійсненні імпортних операцій контрагенти зобов'язані використовувати затверджені Міністерством Економіки та з питань європейської інтеграції України «Положення про форму зовнішньоекономічних договорів(контрактів)», яке закріплює основні умови укладання договорів купівлі-продажу.

Здійснення платежів у іноземній валюті регулюється Декретами Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Перерахованими вище нормативними актами встановлений режим здійснення валютних операцій на території України, визначені принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин[3]. При виборі базисних умов постачання підприємства користуються правилами інтерпретації комерційних ІНКОТЕРМС-2010, згідно з якими існує 11 базисних умов постачання, що відрізняються обов'язками, які несуть контрагенти.

Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються Податковим Кодексом України. Відповідно до Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту[4].

В основу законодавчої бази страхування імпортних операцій покладено Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування». З ціллю запобігання демпінгу використовується Закони України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту».

Іншими важливими джерелами правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності виступають міжнародні договори, правила, стандарти та конвенції, що були ратифіковані Верховною Радою України і отримали статус чинних нормативно-правових актів в межах української території, зокрема Закон України «Про деякi питання ввезення на митну територiю України та реєстрацiї транспортних засобiв».

Нормативно-правові умови здійснення імпорту мобільних телефонів

Укладання будь-якого зовнішньоторговельного контракту (ЗТК) вимагає дотримання нормативно-правових умов. Це означає не тільки відповідність договору положенням головних нормативно-правових актів – Законів України, але й відповідність продукції, що імпортується або експортується умовам сертифікації. Сертифікація продукції – це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості встановленим законодавством вимогам. Оцінка відповідності включає в себе: незалежні випробування продукції, обстеження виробництва або сертифікацію системи якості, технічний нагляд.

Процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері є обов’язковою для виробника, постачальника, чи уповноваженого органу з сертифікації. Сертифікація в Україні розподіляється на:

1. обов’язкову – це сертифікація на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів, а також вимогам передбаченим діючими законодавчими актами України. До обов’язкових вимог відносяться: безпека життя та здоров’я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля;

2. добровільну – це сертифікація на відповідність вимогам, які не віднесені нормативними документами до обов’язкових, а також сертифікація продукції, що не включена в «Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні». Добровільна сертифікація проводиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником та органом із сертифікації.

Сертифікація радіопристроїв, зокрема мобільних телефонів, є однією з найважливіших ланок проведення державної політики у сфері телекомунікацій в Україні, яка забезпечує захист ринку від неякісної продукції.

Серед завдань сертифікації в галузі зв'язку одним із основних повинно бути запобігання надходження і виготовлення, а також використання в Україні неякісних технічних засобів телекомунікацій, порушення умов їх використання та надання неякісних телекомунікаційних послуг, забезпечення сумісності технічних засобів телекомунікацій з телекомунікаційними мережами загального користування України (у тому числі у радіочастотному спектрі). Разом з тим, як вважають в Адміністрації зв'язку України (Держзв'язку), сертифікація повинна бути не тільки «застережувальним» інструментом, але і вирішувати стимулюючі завдання, зокрема, сприяти впровадженню в галузі передових технологій, компетентному виборі операторами телекомунікацій і користувачами сучасних технічних засобів і послуг.

Сертифікація технічних засобів телекомунікацій в Україні здійснюється відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності" (а також галузевих законів) акредитованими в установленому порядку органами, уповноваженими на проведення цієї діяльності. Сьогодні сертифікація здійснюється в рамках державної системи сертифікації продукції - системи УкрСЕПРО, управління якою здійснює Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України). Координація робіт з сертифікації технічних засобів телекомунікацій покладено на Управління стандартизації, сертифікації та метрології (УССМ) Державного департаменту з питань зв'язку.

В Таблиці 2 (див. Додатки) подано перелік акредитованих органів, які займаються сертифікацією радіопристроїв в Україні.

Сертифікація - процес досить трудомісткий. Основні етапи сертифікації радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв у системі сертифікації УкрСЕПРО наведено в Таблиці 3 (див. Додатки).

Відповідно до Закону України «Про митний тариф України» мобільні телефони відносяться до Групи 85 «Електричні машини, обладнання та їх частини; апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя». Мобільні телефони відносяться до групи товарів, що пересилаються на адреси громадян у вантажних та експрес-відправленнях, сумарна митна вартість яких не перевищує 1000 євро та загальна вага яких не перевищує 100 кг, і які підлягають обов'язковому письмовому декларуванню митним органам в порядку, передбаченому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, податком на додану вартість та в установлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами. Код у номенклатурі – 8525 20 91 00.

передавачі для радіотелефонного, радіотелеграфного зв’язку, радіомовлення або телебачення, до складу яких входять або не входять приймальна, звукозаписувальна чи звуковідтворювальна апаратура; телевізійні камери; відеокамери із "стоп-кадром" та іншізаписувальні відеокамери:

передавачі, до складу яких входять приймачі:

інші:

для стільникового зв'язку (мобільні телефони)

Ставка ввізного мита дорівнює нулю. Податок на додану вартість 20%. Стаття 7 ЗУ №2681 описує митне оформлення й оподаткування єдиного неподільного товару, що ввозиться (пересилається) в Україну. Ніяких заборон та обмежень щодо ввезення мобільних телефонів на територію України законодавством не встановлено.