22. Вентиляція виробничих приміщень. Призначення та класифікація систем вентиляції.

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції - вилучити із приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря та подати чисте і свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

- за способом переміщення повітря - природна, штучна (механічна) і суміщена (природна та штучна одночасно);

- за напрямком потоку повітря - припливна, витяжна, припливно-витяжна;

- за місцем дії - загальнообмінна, місцева, комбінована;

- за призначенням - робоча, аварійна.

Припливна вентиляція слугує для подачі чистого повітря ззовні у приміщення. При витяжній вентиляції повітря вилучається з приміщення, а зовнішнє надходить через вікна, двері, нещільності будівельних конструкцій. Припливно-витяжна вентиляція поєднує першу й другу.

Загальнообмінна вентиляція підтримує нормальне повітряне середовище у всьому об'ємі робочої зони виробничого приміщення (цеху). За допомогою місцевої вентиляції шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом надходження чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення. Комбінована вентиляція поєднує загальнообмінну та місцеву.

Аварійну вентиляцію влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в яких можуть статися аварії з виділенням значної кількості шкідливостей, а також коли при виході з ладу робочої вентиляції в повітрі можуть утворюватись небезпечні для життя працівників або вибухонебезпечні концентрації. Аварійна вентиляція, як правило, проектується витяжною.

23. Вимоги щодо повітрообміну в приміщеннях з робочими місцями сфери розумової діяльності. Принципи розрахунку повітропродуктивності систем штучної вентиляції. ??????

Повітрообмін – це кількість повітря, яку необхідно подати або видалити з приміщення з метою підтримки нормованих параметрів внутрішнього повітряного середовища, а також його чистоти.

На основі даних про кількість шкідливостей, що виділяються в приміщення, визначається розрахунковий повітрообмін, який відповідає максимальному (найбільшому) значенню необхідної продуктивності витяжної вентиляції. Даний повітрообмін беруть за основу в  розрахунках систем вентиляції.

Важливим питанням при визначенні повітрообмінів є використання прямопливних систем і систем з рециркуляцією повітря. Рециркуляція повітря – це повторне використання витяжного повітря з метою економії теплової енергії для підігрівання зовнішнього холодного припливного повітря.

Повітрообмін за надлишками явної теплоти в приміщенні для теплого періоду року (рис. 4.6) визначається розв’язуванням системи рівнянь рівнянням балансу мас вентиляційного повітря:

Lпр= Lвид+Lмв,

де Lпр, Lвид, Lмв – кількість повітря припливної і витяжної загальнообмінних та витяжної місцевої систем вентиляції, м3/год.

****

Повітрообмін – кількість повітря, яку необхідно подавати в приміщення і видаляти з нього в м3/час. Повітрообмін характеризується коефіцієнтом вентиляції, який визначається як відношення об'єму повітря, що видаляється, з приміщення ( м3/час) до об'єму приміщення, з якого віддаляється повітря (м3).

Штучна вентиляція досягається за рахунок роботи вентиляторів або ежекторів. Вона може бути приточуванням (нагнітачем) або витяжною (що відсисає) і витяжною для приточування.

За призначенням розрізняють: загальнообмінну вентиляцію (забезпечує обмін повітря для всього приміщення) і місцеву вентиляцію (для окремого робочого місця).