1.5 З'ясування теоретико-методологічних основ дослідження, фіксування необхідної інформації

Теоретичний розділ включає в себе декілька параграфів (пунктів). Розподіл тексту на параграфи (пункти, підпункти) здійснюється, виходячи із загального змісту використаної літератури на блоки, зв'язані з різними сторонами, аспектами проблеми, яка вивчається.

Кожен пункт являє собою цілісну, завершену частину роботи, в якій виділяється головна ідея, що виділяється та формулюється як висновок в одному або декількох абзацах, які завершують його текст.

Теоретичний розділ як і кожен параграф (пункт) завершується зробленими автором на основі аналізу всіх теоретичних джерел висновками.

Конспектуючи матеріал, слід постійно пам'ятати тему курсової роботи, щоб виписувати тільки те, що має відношення до теми дослідження. Цитати беруть у лапки, записують їх точно за оригіналом й обов’язково подають вказівку або посилання на джерело (з позначенням сторінок), звідки взято цитату. Текст цитати може бути використаний у тому розумінні, в якому він поданий в оригіналі (джерелі). Застосування так званих розлапкованих цитат, коли думки іншого автора видаються за особисті, розглядається як грубе порушення літературної та наукової етики, кваліфікується як плагіат.

Однак це не означає, що студент зовсім не повинен опиратися на праці інших авторів: чим ширше і різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою є теоретична та практична цінність його дослідження (ДОДАТОК 20).

При оформленні в роботі аналізу літератури з проблеми дослідження студенти допускають такі типові помилки:

1. Компіляція, тобто поєднання результатів чужих досліджень без самостійної обробки джерел. Текст в такому випадку складається з готових "кусків", відібраних з книжок, статей і, як правило, невдало поєднаних один з другим.

2. Перерахування літературних джерел та переказ його змісту.

Текст, складений таким чином, легко відрізнити за такою ознакою. Практично кожен абзац починається словами: "Б.Г.Ананьєв писав..."

"Г.В. Симонов стверджує..." "За словами А.С. Макаренка..." Такий текст також носить компіляційний характер.

Подолання подібного недоліку можливу тоді, коли в центрі уваги буде проблема дослідження, а не цитати різних авторів.

3. Відсутність зносок на конкретні джерела.

Текст без зносок виглядає як повністю авторський, в якому думки інших авторів "присвоюються" автором курсової роботи. Тому введення зносок – обов’язковий атрибут кваліфіковано складеного тексту.

Зноска дається або в кінці речення (абзацу), або в середині, але обов'язково після констатації якогось факту, закономірності. Обов'язкові також зноски після цитат, які оформлюються у квадратних дужках. Наприклад: [8, с.5].

Текст, як правило, повинен мати декілька зносок на кожній сторінці.

4. Відсутність авторської позиції.

Якщо автор просто викладає теоретичні положення, то залишається незрозумілим, що про них думає він сам. Так як існують різні підходи до вирішення проблеми, автору слід вказати, до якого з них він схиляється, а з яким не згоден.