26. Модули дискретного вводу

Модули ввода дискретных сигналов в промышленной автоматизации имеют несколько различных типов входов:

вход типа "сухой контакт";

дискретный вход для логических сигналов в форме напряжения;

вход дискретных сигналов 110...220 В.

"Сухим" контактом в системах автоматизации называют источник информации, не имеющий встроенного источника энергии, например, контакты реле или дискретные выходы типа "отрытый коллектор". Для передачи информации о состоянии такого контакта необходим внешний источник тока или напряжения.

27. Модулі дискретного виводу

Вывод дискретных сигналов используется для управления состоянием включено/выключено исполнительных устройств. Устройства вывода отличаются большим многообразием. Знание структуры выходных каскадов необходимо для правильного их применения.

Выходные каскады со стандартными ТТЛ или КМОП логическими уровнями в промышленной автоматизации используются редко. Это связано с тем, что нагрузкой дискретных выходов являются не логические входы электронных устройств, а чаще всего электромеханические реле, пускатели, шаговые двигатели и др. Дискретные выходы обычно строятся на основе мощных биполярных транзисторов с открытым коллектором или полевых транзисторов (обычно МОП) с открытым стоком

28. Основні характеристики контролерів

- контроллер образуется набором модулей, установленных в каркас (крейт) и объединенных традиционной параллельной шиной;

- контроллер имеет один (очень редко несколько) модуль центрального процессора, взаимодействующего с остальными модулями контроллера через параллельную шину;

- остальные модули выполняют в контроллере функции устройств сопряжения с объектом (УСО) или другие вспомогательные функции;

- все модули, кроме процессорного, не являются интеллектуальными;

- взаимодействие между модулями осуществляется на уровне циклов обращений микропроцессора к внутренним регистрам и ячейкам памяти модулей;

- взаимодействие по параллельной шине характеризуется высокими скоростями передачи;

- относительно высокое число каналов в контроллере.

29. Вибір вимірювальних засобів.

При контролі якості матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, технологічного процесу та готових виробів найчастіше використовуються такі засоби вимірювання:

для вимірювання лінійних величин — лінійка вимірювальна металева, мікрометр, штангенрейсмус, штангенциркуль, товщиномір індикаторний, курвіметр, мікроскоп;

для вимірювання кутових величин — кутомір з ноніусом, мікроскоп;

для вимірювання маси — ваги технічні та лабораторні;

для вимірювання сили — розривні машини і динамометри різних конструкцій;

для вимірювання тиску — манометри різних конструкцій;

для вимірювання температури — термометри ртутні скляні лабораторні, термометри біметалеві, потенціометри автоматичні самозаписуючі і показуючі різних конструкцій, термопари, термофарби;

для вимірювання часу — секундоміри різних конструкцій, годинники пісочні, настільні тощо;

для вимірювання вологості повітря — гігрометри, гігрографи, психрометри різних конструкцій;

для вимірювання швидкості переміщення повітря — анемометри різних конструкцій;

для вимірювання електричних величин — амперметри, вольтметри тощо.

Особливу групу засобів вимірювальної техніки становлять еталони.

Державні еталони зберігаються в метрологічних інститутах та інших органах державної метрологічної служби країни. З дозволу Держспоживстандарту допускається їх зберігання і використання в органах відомчої метрологічної служби.

Крім національних еталонів одиниць фізичних величин, існують міжнародні еталони, що зберігаються в Міжнародному бюро мір і ваг. Програмою діяльності Міжнародного бюро передбачено систематичні міжнародні звірення національних еталонів найбільших метрологічних лабораторій різних країн з міжнародними еталонами та між собою.

При виборі засобів вимірювальної техніки враховуються їхні метрологічні параметри, експлуатаційні фактори (організаційна форма контролю, особливості конструкції і розміри виробів, продуктивність устаткування і т. ін.), а також економічні міркування. Важливе значення має правильний вибір допустимих похибок: недостатня точність призводить до зниження якості продукції і підвищення її собівартості, висока точність підвищує трудомісткість і вартість вимірювань, веде до збільшення витрат на виробництво.

Вибір засобів вимірювальної техніки проводиться відповідно до державних стандартів, які встановлюють припустиму похибку вимірювань залежно від граничних відхилень контрольованого параметра.