Складна синтаксична конструкція

Вправа 1. Спишіть речення, розставляючи розділові знаки.

1. Коли його душа ще до того літала по світу то певно прослухавши Лошакову річ мерщій почимчикувала до пекла щоб у гарячій смолі спокутувати ті гріхи тяжкі які викопав з самого дна її Лошаков таких злочинств такого сорому не видержала б і душа найпершого зарізяки! (П. Мирний). 2. Перед світом чорніє ніч надворі і час гасить світло щоб його день не засоромив своїм промінням (Л. Українка). 3. Хліборобська праця звично панує тут все відбувається в ніби в неквапливому розміреному ритмі а насправді спішить спішить щоб устигнути щоб із вирощеного ні зернини не втратити бо ж відомо нива раз на рік родить! (О. Гончар). 4. Такий мій гріх і вічна мода всьому навчитись хочу я що вміє вчителька моя неперевершена природа щоб повторити образ твій невинний жалібно-веселий у переливах акварелей у золотавих тінях мрій усе вселенське відтворить від краплі моря до світила (Ю.Б.). 5. Поволі темнішає поле й до місяця сяє в росі та очі мої вже ніколи сльозами не блиснуть красі покинули друзі безсилі мене умирати в степу де вітер гойда на могилі у житі одвічну журбу де сокіл мандрує під небом й несе мою волю кудись де серце моє вже над степом не здужає крикнуть «вернись» (Т. Осьмачка).

Вправа 2. Визначте граматичні основи речень, складіть схеми до складних синтаксичних конструкцій з вправи 1.

Вправа 3. До речень доберіть схеми, які їм відповідають з поданих нижче. Знайдіть та виправте помилки в кожній зі схем.

1. І хоч у мене приятелі щирі, але я знаю, що таке любов, і не хвалюся друзям у трактирі, як я заліз до неї у альков! (Л. Костенко). 2. Давно осипався той вишневий цвіт, і, може, слід його біліє на скронях Марка, якого всі-усі тепер зовуть Безсмертним… (М. Стельмах). 5. За ті пісні, що їх вона складала, за те страждання, що вона страждала, за батька, що розп’ятий у Варшаві, а не схилив пред ворогом чола, – не вистачало б городу Полтаві, щоб і вона ще страчена була! (Л. Костенко). 6. Потім приємне погойдування винесло вгору землянку, і вона стала хатиною, з вікон якої було видно сади, луки і став (М. Стельмах). 7. Співає ліс захриплими басами, веде за повід стежечку худу; і це вже, певно, зветься небесами, бо я уже над хмарами іду (Л. Костенко). 4. Як випадково трапилося щось, це Провидіння посилає знак: щоб потім шкодуваи не прийшлось, задумайтесь – щось робите не так (В. Іващенко). 8. І в епіцентрі логіки і стресу, де все змішалось – рідне і чуже, цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні стереже (Л. Костенко). 3. Потім уже стала розглядати Заболотного спокійно, мовби відсторонено, наче переднею був один із тих багатьох, кого вона доглядала в госпіталі, а тепер він ось уже виписаний і йому дорога своя, а їй – своя (О. Гончар).

1. [ ], і [ , якого ( ) ].

2. Як ( ), [ ]: щоб ( ), [ ].

3. [ ], [ ]; і [ ], бо ( ).

4. [ ], де ( ), [ ], [ ].

5. [ ], і [ ], з якої ( ), [ ].

6. [ ], мовби ( ), наче ( ), кого ( ), а [ ] і [ ], а [ ].

7. [ , що ( ), , що ( ), ], (що ), а [ ], – [ ], щоб ( ).

8. Хоч ( ), але [ ], що ( ), і [ ], як ( ).

Вправа 4. Випишіть 10 речень з творів української літератури зі складними синтаксичними конструкціями.

Вправа 5. Спишіть речення, поясніть використання розділових знаків.

1. Сонце ще не зійшло, хоч на східному прузі небо налилося багряним спалахом, неначе якийсь незримий художник заґрунтував його червоними барвами, щоб відбити на велетенській картині рожевий схід (І. Цюпа). 2. Воно таки прокинулось в мені, оте могутнє, прозорливе око, що ним Творець дає синам своїм узріть в бутті усе святе й високе, що всяке Зло в Добро переправля, і перетворює Пітьму на Світло, і тим дає душі нове життя – прожить дає красиво, чисто, світло… (О. Гончар). 3. Молоденькі гіллясті берізки, може, тільки вночі покрилися листям, і те листя було ще навіть не зеленим, якимось світло-багряним з ледве помітною жовтизною, таке тендітне, що так здавалося: от-от воно розтане, випарується під гарячим промінням сонця (Ю. Збанацький). 4. Дмитро уважним поглядом вдивляється в далечінь, мов читає живу книгу далів; у плюскіт стебла непомітно вплітаються голоси його великої рідні, і кожне поле дивиться на нього допитливими очима друзів, що, мов казку, підводили до сонця народне добро (М. Стельмах). 5. Перед нами оживали неозорі лани, нам вчувався срібно струнний спів жайворонка, здавалось: ми чуємо пахощі степових трав, яких так багато було навколо (Д. Ткач).

Вправа 6. Спишіть речення, розставляючи розділові знаки. Знайдіть серед них складні синтаксичні конструкції. Складіть схеми.

1. Місто жило тривогою зовсім недавно ним прокотилася небачена досі хвиля страйків і демонстрацій і тепер обагрене робітничою та солдатською кров’ю воно готувалося до наступних боїв (М. Олійник). 2. Сонце вже заходило і гори востаннє засвітилися легким ажурним золотом немов були зіткані з багряних суцвіть (О. Гончар). 3. Пасажири які їдуть через Донбас до моря похапцем зачиняють вікна вагонів од пилу і вугільного пороху їм і на думку не спаде що цей край насправді інакший що повітря в ньому цілюще і солодке… (Ю. Яновський). 4. Тепер поле все ширше розкривало свої рамена все далі розстеляло свою одежу і коли він зійшов на горбок перед ним встали в повній красі всі ниви (М. Коцюбинський). 5. Сонце вже покотилося на захід а над полями здіймалась легка пара і в небі як листя осики тріпотіли крильцями жайворонки і зеленим соком шуміли трави в які причепурилися горбки (П. Панч). 6. Хто чув як рано на весні земля пробуджується в сні або як в літнім місяці колишуть жито вітерці? (О. Підсуха).

Вправа 7. Запишіть речення під диктовку, після чого звірте правильність розставлених розділових знаків. Зробіть морфологічний розбір виділених слів.

1. Коли його душа ще до того літала по світу, то, певно, прослухавши Лошакову річ, мерщій почимчикувала до пекла, щоб у гарячій смолі спокутувати ті гріхи тяжкі, які викопав з самого дна її Лошаков: таких злочинств, такого сорому не видержала б і душа найпершого зарізяки! (П. Мирний). 2. Хліборобська праця звично панує тут, все відбувається в ніби неквапливому, розміреному ритмі, а насправді спішить, спішить, щоб устигнути, щоб із вирощеного ні зернини не втратити, бо ж відомо: нива раз на рік родить! (О. Гончар). 3. В далекому полі підвівся пізній місяць; в долині, за городами, по-осінньому тривожилась перелітна птиця; а пісня сумувала і сумувала під густим склепінням лип, на яких ще не яскравою порошею починала колихатися місячна доріжка (М. Стельмах). 4. Комусь, не степовикові, незрозуміло, як живуть люди на голій, порожній рівнині, а малий Данилко виходив крадькома з хати, покинувши сестру, коло якої був за няньку, степ простелявся перед ним, як чарівна долина, на якій пахне трава, пахнуть квіти, навіть сонце пахне, як жовтий віск (ось візьміть лишень потримайте на сонці руку і понюхайте її)! (Ю. Яновський). 5. І жайворонок, що загубився в небі, співаючи жайворони сі, і орел, що повис на вітрі, ледве ворушачи кінчиками крил, виглядає здобич, чорногуз бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок – зелена, мов цибулиння, дикі бджоли гудуть за медом, ховрашок свистить, цвіркунці – одно пиляють у свої скрипки, наче сільський швець на весіллі (Ю. Яновський). 6. Молоденькі гіллясті берізки, може, тільки вночі покрилися листям, і те листя було ще навіть не зеленим, якимось світло-багряним з ледве помітною жовтизною, таке тендітне, що так здавалося: от-от воно розтане, випарується під гарячим промінням сонця (Ю. Збанацький).

37