Розділ 2 методичні рекомендації щодо організації фізкультурних пауз у групах продовженого дня та дослідження впливу фізкультпауз на працездатність молодших школярів

2.1. Методика проведення фізкультпауз

Щоб робота по забезпеченню рухової активності молодших груп продовженого дня на перервах, в урочний та позаурочний час була ефективною, вчитель має володіти не тільки професійною майстерністю, але й мати певну людську позицію, а саме глибоке переконання у важливості фізхвилинок, фізкультпауз, необхідності щоденного включення їх у навчальний процес груп продовженого дня. Окрім цього, він повинен формувати у молодших школярів розуміння важливості таких вправ, що допоможе відійти від формального їх виконання. Прислухаймося до поради К. Д. Ушинського: «Дайте дитині трохи порухатися, і вона винагородить вас знову десятьма хвилинами живої уваги, а десять хвилин живої уваги, коли ви змогли їх використати, дадуть вам в результаті більше цілого тижня напівсонних занять» [10, с. 19].

Фізкультпаузи проводяться за перших ознак втоми учнів, а саме:

- порушення нещодавно сформованих умінь;

- уповільнення координації рухових дій;

- примітивне маніпулювання (перекладання предметів, що лежать на столі, постукування по столу тощо);

- підвищення дратівливості;

- погойдування;

- позіхання;

- порушення зорових та слухових реакцій;

- зниження активності, яка наступає переважно після 20–25 хвилин робот на уроці (залежно від віку та інтенсивності розумової діяльності дітей).

Основні вимоги до вибору фізичних вправ до комплексів фізкультпауз:

- мають відповідати віковим особливостям учнів, бути простими, цікавими та доступними, мати ігровий характер, бути зручними для виконання на обмеженій площі, емоційними й досить інтенсивними;

- мають бути знайомі дітям, щоб не витрачати час на їх пояснення та розучування;

- комплекс вправ має спрямовуватися на основні великі м’язові групи і знімати статичну напругу, викликану тривалим сидінням;

- обов’язково слід добирати такі вправи, як потягування, випрямляння та вигинання хребта, на розправляння грудної клітки, що виконується з одночасними рухами рук угору і врізнобіч – вони сприяють випрямленню хребта та підвищують тонус м’язів‑розгиначів тулуба;

- рухи за своїм характером мають бути протилежними положенню тулуба, ніг, голови, рук дітей під час занять;

- вправи мають узгоджуватися з видом і тематикою занять, характером діяльності;

- остання вправа має спрямовуватися на зниження фізичного навантаження [4, с. 51].

Організація фізкультпауз передбачає підготовку приміщення й учнів, які для виконання вправ виходять із-за парт, послаблюють комірці, ремені.

Хотілося б зазначити таке: важливим моментом у забезпеченні рухової активності молодших школярів є правильна організація їх роботи і про це не варто забувати. Так, наочний матеріал бажано розташовувати по всьому периметру класної кімнати, а не тільки на дошці. З метою проведення начальних занять в режимі зміни динамічних поз, потрібно дотримуватися системи чергування протягом навчального дня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками фізичної культури, курсу «Основи здоров’я», музичного та образотворчого мистецтв, трудового навчання [1, с. 7].

Методичні поради щодо проведення фізкультурних пауз:

- на першому етапі (підготовчому) проводяться дихальні вправи без словесного супроводу. Вони можуть поєднуватися з рухами. За умови вільного, без перевтом і напружень, володіння дітьми процесом дихання, можна перейти до виконання дихальних вправ з вимовою слів, словосполучень, речень;

- усі вправи на дихання потрібно починати з видиху;

- дихання має бути спокійним, безшумним, плавним. Таке дихання називають реберно-діафрагматичним;

- залежно від характеру, від складності, дихальні вправи виконуються протягом трьох – п’яти хвилин;

- під час виконання таких вправ діти мають перебувати в спокійному стані, не напружуватись;

- заняття слід проводити в провітреній кімнаті;

- не рекомендується працювати над вправами після прийняття їжі;

- для отримання позитивного результату дихальні вправи проводяться щодня, із поступовим збільшенням рахунку для вдиху і видиху;

- учитель має виконувати вправи разом з дітьми [12, с. 47].

Комплекс вправ для фізкультпауз повинен бути різноманітним і складатися із вправ на зразок «потягування», що сприяють випрямленню хребта, глибокому диханню, підвищують тонус м’язів-розгиначів тулуба, а також вправ для м’язів ніг і тулуба. Вправи для рук корисно поєднувати з іншими вправами, які мають дещо знижувати фізичне навантаження та сприяти активації мислення внаслідок поліпшення координації рухів.

Наявні гігієнічні вимоги до проведення уроків у початкових класах передбачають відведення часу для фізкультпаузи двічі на урок у 1 класі та одного разу у 2-4 класах. Частота фізкультпауз, які впроваджуються на уроках, залежить від місця уроку в розкладі, змісту та складності. Доцільно збільшувати їх кількість на початку та в кінці тижня, семестру. Вони повинні бути не лише рухливими, а й цікавими і різноманітними за спрямуванням та змістом. Фізичні вправи у супроводі віршиків, лічилок, скоромовок, дитячих пісеньок діти завжди виконують із задоволенням [21, с. 254].

Щоразу краще змінювати характер вправ для фізкультпауз. Якщо вправи повторюються, викликають нудьгу, а не зацікавлення дітей, це призводить спершу до формального виконання вправ, потім до часткового «забування» про них взагалі, а цього робити не можна.

Фізкультпаузи проводяться на початковому етапі втоми (8-14 хвилина уроку), в залежності від віку учнів, складності матеріалу. Для молодших школярів доцільно робити фізкультпаузу між 15-20 хвилинами уроку. Вчителеві слід рекомендувати учням застосовувати розучені на уроках комплекси загально розвиваючих вправ при виконанні домашніх завдань [20, с. 19].

Позитивні емоції, які отримують учні під час виконання фізкультпауз, сприяють регуляції діяльності всіх внутрішніх органів, підвищенню тонусу кори головного мозку, спонукають дитину до активної розумової діяльності. Не менш важливий момент: вчитель повинен володіти культурою рухів та образно демонструвати вправи, вміти поєднувати рухи з музичним супроводом, знати основні терміни фізичних вправ. Фізкультпаузи та паузи є важливим засобом самовираження: вчитель може краще пізнати своїх учнів, їхні організаторські, творчі здібності, фізичні можливості. Завдяки цьому встановлюється більш тісний контакт між педагогом та дитиною, між дітьми в учнівському колективі [23, с. 13].

Допомогти зняти втому, напругу, відновити енергію класу, підтримати інтерес до теми заняття можуть й вправи-енергізатори (Додаток А). Оскільки для виконання вправ-енергізаторів в основному потрібно багато місця, краще використовувати їх у якості фізкультпауз у шкільному коридорі чи на вулиці [19, с. 30].

Учитель – це взірець для дітей. Тому він не тільки організовує дітей для виконання фізхвилинок, фізкультпауз, а й сам стає їх активним виконавцем.