28. Гамма-гамма-каротаж селективний (ггк-с).

Селективний гамма-гамма-каротаж базується на реєстрації по стовбурі свердловини розсіяного гамма-випромінювання від джерела м’яких гамма-квантів.

Заснований на використанні такої взаємодії γ-квантів з речовиною як фотоефект (фотоелектричне поглинання). При фотоефекті γ-квант взаємодіє з цілим атомом і передає всю свою енергію одному з електронів його оболонки. Виникаючий при цьому фотоелектрон відносить частину енергії γ-кванта. Інтенсивність фотоефекту спостерігається у речовинах, що містять важкі елементи та при опромінені їх γ-квантами з малою енергією (близькою до енергії зв’язку електрона з ядром атома).

Радіометр, який використовується при ГГК-С, аналогічний радіометру ГГК-Г. Він відрізняється тільки тим, що при дослідженні глибоких свердловин використовується гільза із алюмінію, а при роботі на малих глибинах – із плексигласу. Крім того, в ГГК-С використовуються джерела м’якого гамма-випромінювання – радіоактивні ізотопи ⁷⁵Se (селен), ¹⁷⁰Tu (тулій), ¹¹³Sn (станум), ¹²³Te (телур), ¹³³Ba (барій), ²⁰³Hg (меркурій), ¹³⁷Cs (цезій).

У загальному випадку залежність між інтенсивністю розсіяного м’якого гамма-випромінювання та ефективним порядковим номером z_еф середовища відмінна від лінійної. Однак, для руд певного речовинного складу та енергії опромінюючих гамма-квантів можна підібрати такі джерела м’якого гамма-випромінювання, які забезпечать максимальну чутливість методу та лінійність зв’язку I_=f(z_еф).

Впливу густини на покази ГГК-С можна позбутись наступним чином. Необхідно підібрати зонди таких розмірів, при яких на інтенсивність розсіяного гамма-випромінювання не впливає густина середовища. Переважно це зонди малої довжини, які мають малу глибинність дослідження. Однак при їх використанні на результати ГГК-С сильно впливають свердловинні умови вимірювання.

29. Розчленування геологічного розрізу свердловини за даними ггк-с

За звичний варіант ГГК-С застосовують для виділення руд важких елементів і кількісного визначення вмісту руд одного важкого елементу в більш легкій вміщуючий породі. Для інтерпретації даних ГГК-С використовують градуювальні графіки зв’язків показів методу від еквівалентної концентрації, одержані на моделях пластів або в свердловинах, де концентрація елементів у ряді пластів визначається за даними керна.

Метод ГГК-С застосовують для виділення скупчень важких елементів в породах і рудах, що слабо розрізняються за густиною.

Достовірні результати метод ГГК-С дає при вивченні розрізів свердловин вугільних родовищ. Це витікає з того, що вугільні пласти мають порядковий номер Z=7, а вміщуючи породи Z=12-13. За даними ГГК-С вугільні пласти відмічаються максимумами. Градуювання апаратури ГГК-С проводяться на моделях пластів з відомим вмістом елементу, що досліджується.

30. Область застосування методу ггк-с

Селективний гамма-гамма-каротаж застосовують для виявлення в розрізі вугільних і рудних пластів, визначення їх потужності, будови та змісту корисної копалини.

31. Гамма-гамма-каротаж густинний (ггк-г)

В методі ГГК-Г вимірюють так звану жорстку складову розсіяного гамма-випромінювання. На практиці в якості джерела гамма-випромінювання часто використовують ізотоп Со⁶⁰, який випускає гамма-кванти порівняно великої енергії. При взаємодії жорстких гамма-квантів з породою в початковий момент головну роль відіграє комптонівське розсіювання, в результаті якого жорстке гамма-випромінювання втративши значну частину енергії переходить в м’яке. Тобто в подальшому головну роль відіграє фотоелектричне поглинання гамма-квантів. Виходячи із вищесказаного, імовірність комптонівського розсіювання в кінцевому результаті прямо пропорційно залежить від густини породи, а імовінсть фотоелектричного поглинання – від мінерального складу породи. Завдяки цьому реєструючи розсіювання гамма-квантів високої енергії, отримують густинну характеристику породи.