Конспект лекцій з дисципліни

„Гідравліка гідро та пнемо привід”

Кіровоград 2013

Лекція № 1

Зміст гідравліки, історія її розвитку і перспективи розвитку для галузевого машинобудування. Методи вивчення гідравлічних явищ і поняття рідини в гідравліці.

Гідравліка або технічна гідромеханіка– прикладна наука, що вивчає закони рівноваги та руху рідини, а також розробляє на основі теорії і експерименту способи використання цих законів до вирішення задач інженерної практики.

Слово гідравліка походе від поєднання двох грецьких слів „хюдор” – вода та „аулос” – труба. Виникнення гідравліки як науки в давні часи пояснювалось практичною необхідністю розрахунку та будівництва водогонів. Зміст сучасної гідравліки значно більший. В даний час важко знайти галузь техніки, в який не використовувались закони гідравліки.

Оскільки рідина (і газ) розглядаються як безперервні і неподільні фізичні тіла, то гідравліку часто розглядають як один з розділів механіки так званих суцільних середовищ, до яких прийнято відносити і особливе фізичне тіло -рідину. З цієї причини гідравліку часто називають механікою рідини або гідромеханікою; предметом її досліджень є основні закони рівноваги і руху рідин і газів. Як в класичній механіці в гідравліці можна виділити загальноприйняті складові частини: гідростатику, що вивчає закони рівноваги рідини; кінематику, що описує основні елементи рухомої рідини і гідродинаміку, що вивчає основні закони руху рідини і розкриває причини її руху.

Предметом вивчення в гідравліці є рідина. Але поняття рідини не є однозначним. Взагалі існує багато різноманітних рідин, а в основному їх відносять до чотирьох основних понять.

1. Загальне поняття рідини – це будь яка речовина котра має властивість текучості.

Виходячи з загального поняття рідини в машинобудівний гідравліці поняття рідини поділяють на 2 класи:

• краплинні рідини (такі як вода, органічні масла, нафта, ртуть, тому що вони здатні утворювати краплі)

• газоподібні рідини (повітря та інші гази, які в звичайному стані крапель не утворюють)

Рух рідин в гідромеханіці характеризують безрозмірне число Маха відношення:

де V – швидкість руху рідини;

а – швидкість розповсюдження акустичних хвиль (швидкість звуку)

Якщо стисливістю газу можна знехтувати, то закони руху краплинних рідин і газів повністю співпадають.

Якщо число Маха М≤0,2, то стисливістю газів можна знехтувати.

Для повітря а=330 м/с, ≤(66...70) м/с.

2. Математичне поняття рідини – це суцільне безперервне середовище, котре можна поділити на нескінченно малі частинки, таке поняття рідини дозволяє всі параметри, що характеризують стан рідини вважати безперервними та однозначними функціями часу.

Крім того ці функції можуть мати декілька похідних, а це в свою чергу дозволяє використовувати закони теоретичної механіки і описувати спокій і рух рідини системою диференціальних рівнянь. Але в загальному випадку рух рідини може бути дуже складним і знайти рішення рівнянь не можливо, тому в гідравліці розглядають спрощенні явища, знаходять рішення для цих явищ, а потім проводять досліди і знайдені рішення вводять в одержані поправки. Одним з най важливих спрощень є поняття „ідеальної рідини”

3. Абстрактне поняття рідини (ідеальна рідина) це рідина яка абсолютно нестислива, не здатна чинити опір розтягу і має абсолютну текучість.

В природі подібної рідини не зустрічається; в деякій мірі до неї наближається рідкий гелій в стані надтекучості (при охолодженні нижче 2,2 ⁰К).

Розглядаючи замість реальної рідини ідеальну, ми як правило не робимо великої помилки. Якщо ідеальну рідину вважати такою, що абсолютно не стискається і не розширяється, то і в реальних рідинах об’єми і густина можна вважати сталими. Отже тільки нехтування в’язкістю може дати більш вагомі розбіжності в отриманих результатах. Тому на практиці доводиться вводити поправочні коефіцієнти фактично існуючих рідин.

4. З фізичної точки зору – рідиною називається фізичне тіло, в якому зв’язки між окремими частинами надзвичайно слабкі із-за малих сил зчеплення, що діють між ними, або агрегатний стан речовини, який поєднує в собі риси як твердого, так і газоподібного стану.

1) Як тверде тіло рідина:

– майже нестислива;

– зберігає свій об’єм і здатна чинити опір дотичним зусиллям.

2) Як газ рідина:

– має велику текучість

– не зберігає свою форму.

В об’ємному гідроприводі в основному використовуються спеціальні рідини – мінеральні масла на нафтовій основі, які є сумішшю продуктів дистиляції нафти із необхідними добавками – парафіном, церезином та іншими твердими вуглеводами.

Великий практичний інтерес до вивчення механіки рідини викликано рядом об’єктивних факторів. По перше, наявність в природі значних запасів рідини, легко доступних людині. По друге, рідкі тіла володіють рядом корисних властивостей.

Самою поширеною на землі хімічною сполукою є вода феномен природи. Незвичайне перш за все теплове розширення. Практично всі тіла, в тому числі і рідкі, при нагріванні розширяються а при охолодженні стискаються. Вода також зменшує свій об’єм при охолодженні від +100 до +4⁰С. Але в інтервалі температур від +4 до 0 вона при охолодженні не стискається, а навпаки розширюється, маючи таким чином найбільшу щільність при +4⁰С.

Вода має найбільше з всіх розповсюджених рідин поверхневий натяг. Тому ґрунтові води можуть підніматись вверх по порах землі до коренів рослин від 0,6 до 4,5м.

У води надзвичайно велика питома теплоємкість. Тому вона дуже ефективна в якості робочого тіла в системах водяного опалення та охолодження. Кубометр води при охолодженні на один градус нагріває 3000 м³ повітря.

Вода змінює свої властивості під дією магнітного поля. Так наприклад магнітна обробка знижує утворення накипі, пришвидшує застигання бетону.

Вода доведена до граничної чистоти під тиском в 400МПа не замерзає при охолодженні нижче -70.

Електрореологічні рідини це композиція ультодеспергованих частинок полімерної природи будучи розміщеними в електричному полі практично миттєво переходять з рідкого в твердий стан, зняття електричного поля супроводжується зворотнім переходом. Таке явище дозволяє їм бути використаними в принципово нових системах зчеплення, гальмування, демпфірування.

Лекція №2

Фізичні властивості рідин та їх вплив на гідравлічні параметри на працездатність гідравлічних систем.

Будемо розглядати фізичні властивості лише однорідних рідин.

Однорідна рідина – чиста рідина або суміш рідин, фізичні властивості якої в даному об’ємі однакові.

Розглянемо основні фізичні властивості реальних рідин.

Густиною рідини ρ називається маса рідини в одиниці об’єму

кг/м³. 1

де – маса рідини, кг;

– об’єм рідини, м³.

Для прикладу середнє значення густини при температурі 20⁰С.

Вода 998 кг/м³;

Дизельне паливо 850;

Гас 820;

Нафта 900;

Ртуть 13550.

Густина газів при атмосферному тиску і температурі 0 °С, р кг/м ³

Азот 1,251

Аммиак 0,771

Аргон 1,783

Ацетилен 1,173

Водень 0,090

Повітря 1,293

Углекислота, СО₂ 1,977

Кисень 1,429

Якщо рідина неоднорідна, то густина дорівнює:

Для газів зручніше використовувати не густину, а питомий об’єм величину оберненій густині. (м³/кг)

Вимірювання густини рідини ареометром

Ареометр служить для визначення густни рідини поплавковим методом. Він являє собою циліндр з міліметровою шкалою і вантажем в нижній частині. Завдяки вантажу ареометр плаває в досліджуваної рідини у вертикальному положенні. Глибина занурення ареометра є мірою густини рідини і зчитується зі шкали по верхньому краю меніска рідини навколо ареометра. Зазвичай в ареометрах шкала отградуірована відразу по густині.

В нашому випадку необхідно виконати наступні операції.

1. Виміряти глибину занурення h ареометра по міліметровій шкалі.

2. Обчислити густину рідини за формулою  = 4m/(d²h), де m і d - маса і діаметр ареометра. Ця формула отримана шляхом прирівнювання сили тяжіння ареометра G = mg і виштовхуючої (Архімедової) сили P_A=gV, де об’єм зануреною частини ареометра V=(d²/4)h.

 = 4m/(d²h)=4·6/(3,14·11²·63)=0,001002 г/мм³=1002кг/м³

Задача

До 5 літрів антифризу додали 5,5 літрів води. Визначте масу суміші і густину, якщо , .

Визначаємось із розмірністю

антифриз

вода

тоді

;

m_сум=m₁+m₂;

V_сум=V₁+V₂.

Вага одиниці об’єму рідини називається питомою силою тяжіння або питомою вагою

Н/м³ 2

де G – сила тяжіння рідини, Н.

На полях ( )

Оскільки вага тіла

3

де g – прискорення вільного падіння, то підставив вираз в рівняння 2 знайдемо поєднання між питомою вагою та густиною, а оскільки , то:

4

Таким чином середнє значення питомої ваги при 20⁰С будуть:

Вода 9790 Н/м³;

Дизельне паливо 8300;

Гас 8000;

Нафта 8830;

Ртуть 132900.

Питому вагу, суворо кажучи не можна відносити до фізичних властивостей. Оскільки прискорення вільного падіння в різних точках земної кулі різне, але в гідравліці прискорення вільного падіння вважають сталою величиною, а тому питому вагу і відносять до фізичних властивостей.

Питома вага і густина залежать від температури і тиску рідини і газів. Для більшості газів ця залежність визначається рівнянням стану.

Тобто густину ідеальних газів при тиску, який відрізняється від атмосферного можна визначити по відомому закону газового стану Мендєлєєва – Клайперона:

де р – тиск, Па;

V – питомий об’єм газу ;

R – універсальна газова стала, ;

Т – абсолютна температура, К 0⁰С=t+275,15⁰К

Об’ємна деформація рідини під дією тиску.

Стисливістю рідини називається її властивість змінювати свій об’єм при зміні тиску.

Стисливість характеризується коефіцієнтом об’ємного стиснення (об’ємної деформації) β_р, який показує відносну зміну об’єму рідини, що припадає на одиницю зміни тиску

м²/Н або 1/Па

де – початковий об’єм, м³;

– елементарна зміна об’єму, м³;

– елементарна зміна тиску, н/м².

Знак мінус показує, що збільшенню тиску р відповідає зменшення об’єму V

При зміні тиску від р₀ до р густина рідини ρ може бути розрахована за формулою:

де ρ₀ – густина рідини при тиску р₀.

При зміні тиску від р₀ до р кінцевий об’єм рідини може бути розрахований за формулою:

– початковий об’єм рідини.

Властивість рідких тіл відновлювати свій об’єм після припинення дії зовнішніх сил називається пружністю.

Кількісною характеристикою пружних властивостей рідини є об’ємний модуль пружності, величина зворотна коефіцієнту об’ємного стиснення

.

або

Середнє значення модуля об’ємної пружності МПа

Вода 1960;

Дизельне пальне 1660;

Нафта 1350;

Ртуть 32000.

Для краплинних рідин модуль К дещо зменшується із збільшенням температури і збільшується із зростанням тиску.

Тому розрізняють адіабатний К_а (коли рідке тіло не отримує теплоти ззовні і не віддає її) та ізотермічний К_і (при постійній температурі)

Ізотермічний модуль пружності використовують в дуже повільних процесах, в яких температура майже не змінюється.

А адіабатний модуль пружності використовують в швидкоплинних процесах, і саме його використовують в гідравлічних системах в яких тиск змінюється дуже швидко.

Приведені вище середні значення модуля пружності є значеннями ізотермічного модуля пружності при атмосферному тиску.

Від модуля пружності залежать нормальна робота гідросистеми, і особливо небезпечно якщо в рідині з’являється багато повітря, тоді стисливість рідини збільшується що призводить до порушення суцільності рідини.

При зміні тиску в гідросистемі має місце деформація не тільки рідини, а також і стінок трубопроводів. Це враховується приведеним модулем пружності рідини К_пр:

;

де модуль пружності рідини;

– швидкість розповсюдження акустичних хвиль в рідині;

– модуль пружності матеріалу стінок трубопроводу;

– діаметр трубопроводу;

– товщина стінок трубопроводу.

Для газів

Стиснення та пружність рідини обумовлені взаємодією атомів і молекул та їх тепловим рухом.

На практиці зміною тиску можна знехтувати, густина краплинних рідин стала та вважати рідини такими, що не стискаються. Однак в деяких випадках, наприклад, при вивченні явища гідравлічного удару нехтувати цими явищами не можна.

Температурне розширення характеризується коефіцієнтом об’ємного розширення β_t , який представляє собою відносну зміну об’єму при зміні температури на один градус і постійному тиску.

Розглянемо кінцеві прирости та і приймаючі β_t постійним, отримуємо

Задача

Як зміниться об’єм води у системі опалення, якщо , а температура рідини зростає від 15⁰ С до . .

м³

При зміні температури рідини Т₀ до Т густина ρ визначається за залежністю:

ρ₀ – густина рідини при температурі Т₀;

Т – температура рідини;

β_{t_}– коефіцієнт температурного (об’ємного) розширення.

Визначення коефіцієнта теплового розширення рідини

Термометр 1 має скляний балон з капіляром, що заповнений термометричною рідиною, і шкалою. Принцип дії заснований на тепловому розширенні рідин. Варіювання температури навколишнього середовища приводить до відповідної зміни об’єму термометричної рідини та її рівня в капілярі. Рівень вказує на шкалі значення температури.

Коефіцієнт теплового розширення термометричні рідини визначається в наступному порядку на основі уявного експерименту, тобто. передбачається, що температура навколишнього середовища підвищилася від нижнього (нульового) до верхнього граничних значень термометра і рівень рідини в капілярі зріс на величину l.

1. Підраховуємо загальну кількість градусних поділок Т в шкалі термометра і виміряємо відстань l між крайніми штрихами шкали 27мм.

2. Обчислюємо приріст обєму термометричні рідини V = r²l=3,14·0,1²·27=0,848мм³, де r - радіус капіляра термометра.

3. З урахуванням початкового (при 20⁰С) об’єму термометричні рідини V знайдемо значення коефіцієнта теплового розширення _Т= (V/V) / T=(0,848/24,51)/30=0,0011⁰С і порівняти його з довідковим значенням T.

В’язкість

При русі рідини відбувається ковзання одного шару рідини по іншому, в результаті чого відбувається процес аналогічний тертю. Тому сили, що виникають при ковзанні шарів рідини, називають силами внутрішнього тертя. Наявність внутрішнього тертя в рідині обумовлює її властивість викликати опір відносному руху частинок рідини, яке називають в’язкістю. Наявність сил в’язкого тертя в рухомій рідині підтверджується простим способом. Якщо в циліндричну ємність, яка заповнена рідиною, опустити циліндр який обертається, то незабаром сама ємність прийде в рух (почне обертатись навколо своєї осі в тому ж напрямку, що і циліндр). Цей факт свідчить про те, що обертальний момент від циліндра, що обертається був переданий через в’язку рідину самої ємності, заповненою рідиною.

Будь яка рідина, в якій виникає в’язкість називається в’язкою. Всяке тертя супроводжується втратою енергії, тому при русі в’язких рідин неминуче втрачається частина енергії, що міститься в потоці. Ще в 1687 р. Ньютон висловив гіпотезу про те, що сили внутрішнього тертя R_T, що виникають між сусідніми рухомими шарами рідини, прямо пропорційні градієнту швидкості і площі поверхневого дотику, вздовж якої відбувається відносний рух, залежать від роду рідини і не залежать від тиску. формула Ньютона - Петрова

де – градієнт швидкості по нормалі до напрямку руху;

S – площа поверхні контактуючих шарів рідини;

Для круглої труби:

Квадратної

Прямокутної

– динамічна в’язкість рідини, Н·с/м².

Епюра швидкостей в потоці рідини

– різниця швидкостей контактуючих шарів рідини в положенні, що ці шари є нескінченно тонкими;

– відстань між сусідніми шарами

В результаті внутрішнього тертя в в’язких рідинах виникають дотичні напруження, які можуть бути визначені шляхом ділення сили внутрішнього тертя R_T на площу тертя S:

Н/м²

Так як величина дотичних напружень завжди повинна бути додатною, то знак в формулі слід приймати в залежності від знаку градієнта швидкості.

Коли рух рідини припиняється і швидкості ковзання стають рівними нулю, зникають і сили внутрішнього тертя, а отже і дотичні напруження не з’являються.

Коефіцієнт в’язкості , що характеризує в’язкість краплинних рідин, називається динамічним коефіцієнтом в’язкості і в системі СІ має розмірність Н·с/м²

В системі СГС динамічний коефіцієнт в’язкості вимірюється в Пуазах

1П=0,1Па·с,

1сП(санті пуаз) =10^-3Па·с.

На практиці найбільш часто використовують не динамічний коефіцієнт в’язкості , а відношення його до густини рідини:

м²/с,

що називається кінематичним коефіцієнтом в’язкості.

В системі СГС кінематичний коефіцієнт в’язкості вимірюється в Стоксах

1Ст=10^-4 м²/с, 1Cт=1см²/с

1сСт(сантістокс) =10^-6 м²/с.=0,01см²/с

В’язкість рідин і газів залежать від температури і тиску. Залежність від тиску в декілька разів менша ніж залежність від температури і приблизно до 10МПа ця зміна в’язкості незначна, а тому ним в більшості випадків нехтують, хоча треба враховувати, що тиск може збільшувати в’язкість до 20-30%.

Дуже суттєво в’язкість рідини і газів залежать від температури і нехтувати цією залежністю не можна. При чому в’язкість рідини зменшується, якщо температура зростає, а в’язкість газів поводить себе навпаки.

В’язкість рідин зменшується, тому що відстань між молекулами зростає, а сили молекулярної взаємодії зменшуються. У газів при збільшенні температури молекули рухаються швидше і частота зіткнення зростає, тому і в’язкість газів зростає

Загущення (застигання) робочої рідини – це властивість рідини втрачати рухливість в своїх частинах без наявності фазового переходу. Воно характеризується температурою застигання – це максимальна температура при якій рідина знаходячись у пробірці, котра нахилена під кутом в 45⁰ протягом 5 хв не витікає.

Розглядаючи фізичні властивості рідин, необхідно відмітити деякі їх стани – газо насичення, випаровування, кипіння, кавітацію.

Рідини володіють можливістю поглинати і розчиняти контактуючі з ними гази, утворюючи макроскопічні однорідні суміші, або захоплювати гази, утворюючі з ними двофазні системи.

Наприклад, якщо до потоку води який рухається з великою швидкістю є доступ зовнішнього повітря, то останній частково розчиниться у воді, а також утворить з нею двофазну суміш. Відбувається аерація потоку. Таке явище використовують (при чищенні води) для швидкого окислення органічних сполук, для приготування горючої суміші з палива та повітря для живлення ДВЗ.

При зниженні тиску розчинений газ виділяється з рідини, причому інтенсивніше, ніж розчинявся в ній.

Рідини в залежності від температури можуть переходити в твердий та газоподібний стан, утворюючи пар. Пароутворення на вільній поверхні рідини називається випаровуванням.

Одним з показників, що характеризує випаровування рідини, є температура її кипіння при нормальному атмосферному тиску – чим вище температура кипіння тим менше випаровування.

Температура кипіння залежить від тиску.

Так кипіння води відбувається при:

Р кПа	0,6	0,6	1,2	2,4	12,6	100,3	485
t 0С	0	5	10	20	50	100	150

Розчинність газів в рідинах характеризується коефіцієнтом розчинності :

де об’єм розчиненого газу, приведеного до нормальних умов;

на полях

Р=760мм.рт.ст

=0⁰С

об’єм рідини, в якому розчинено газ.

Розчинність газів залежить від роду рідини, роду газу, від температури і тиску. При чому при підвищенні тиску розчинність газів зменшується.

Для води

Для робочих рідин в гідроприводі

Так як розчинність газів залежить від тиску, то в гідравлічних системах може виникати дуже небезпечне явище і дуже складне за своєю природою кавітація.

Кавітацією (від латинського „порожнина”) називається утворення в крапельних рідинах порожнин, що заповнені газом, паром (кавітаційні пузирі). Кавітаційні пузирі утворюються в місцях, де тиск в рідині стає нижче деякого критичного значення, приблизно рівного тиску насиченого пару цієї рідини при даній температурі.

Насиченим паром називається пар який знаходиться в термодинамічній рівновазі з рідиною (число молекул, що виривається за одиницю часу з рідини і переходе в парову фазу, рівне числу молекул, що повертається в рідину за той же час).

Таке зниження тиску може відбуватись в наслідок великих місцевих швидкостей в потоці рідини (гідродинамічна кавітація) або в наслідок проходження акустичних хвиль великої інтенсивності (акустична кавітація). Розглянемо механізм кавітації у насосах.

Так як у всмоктувальних трубопроводах тиск менший за атмосферний, то розчинене повітря виділяється з рідини у вигляді маленьких пухирців, і суцільність рідини порушується. При вході в насос тиск має найменше значення і пухирці повітря залишаються не лише в середині рідини, а і на поверхнях трубопроводів і деталей насоса.

В насосі і в напірному трубопроводі тиск зростає розчинність падає і пухирці повітря миттєво розчиняються в рідині, на їх місце з великою швидкістю поступає рідина в цьому місці тиск зростає в тисячі разів і температура різко підвищується, внаслідок чого матеріал деталі насоса дуже швидко руйнується і насос виходе з ладу.

Такій ерозії підтверджені гребні гвинти кораблів, лопаті турбін.

Явище кавітації легко помітити відчувається незвичайний шум і вібрація установки. Помітивши це насос необхідно вимкнути.

Усі насоси обов’язково проходять кавітаційне випробування, проводять необхідні розрахунки, внаслідок чого визначається кавітаційний запас.

Щоб запобігти виникненню кавітації насоса потрібно виконати дуже прості експлуатаційні вимоги:

– всмоктувальний трубопровід повинен мати по можливості невелику довжину, більший діаметр ніж напірна лінія, не мати зайвих поворотів і треба запобігати встановленню фільтрів, регулюючої апаратури на трубопроводі.

– у всмоктувальній гідролінії швидкість руху рідини не повинна перевищувати 1,5 м/с.

– не можна збільшувати геометричну висоту установки насоса, котра задається в технічних характеристиках насоса.

– не можна виходити за межі температур і в’язкості, ці величини наводяться в характеристиках насоса.

З іншого боку, ефект кавітації широко використовують в ряді технологічних процесів (ультразвукова частка деталей, підвищення швидкості хімічних реакцій).

Масла для гідравлічних систем

Широке застосування в автотракторному машинобудуванні гідропривід застосовується для гальмівної системи, приводу зчеплення, гідро підсилювача рульового керування тощо. З розширенням і ускладненням функцій, виконуваних гідроприводами, особливо є актуальною проблема використання гідравлічних масел, що забезпечують надійну працездатність машин в процесі їх експлуатації.

Гідравлічне масло в гідроприводі виконує функції робочого тіла, тому його називають робочою рідиною. Основною функцією гідравлічного масла є передача механічної енергії від її джерела до виконавчих органів із забезпеченням зміни величини або напрямку прикладеної сили. Одночасно воно є змащувальним та охолоджуючим середовищем для тертьових поверхонь гідроприводу.

Гідравлічні масла класифікують за в’язкістю та рівнем експлуатаційних властивостей. Вітчизняна класифікація гідравлічних масел за в’язкістю відповідає в’язкісній градації робочих рідин, прийнятій міжнародною організацією ISO. Згідно ISO гідравлічні масла поділяють на 18 класів. Кожному класу відповідає символ в’язкісної класифікації (VG) та число, яке позначає кінематичну в’язкість масла при температурі 40⁰С з допуском 10%. Залежно від експлуатаційних властивостей масла поділяють на три групи А,Б,В.

Група масел	Склад масла	Рекомендована область застосування
А	Нафтові масла без присадок	Гідравлічні системи з шестернями і поршневими насосами, що працюють при тиску до 15 МПа та температурі масла в об’ємі до 800С
Б	Нафтові масла з антиокислювальними та антикорозійними присадками	Гідравлічні системи з насосами всіх типів, що працюють при тиску до 25 МПа та температурі масла в об’ємі більше 800С
В	Добре очищені нафтові масла з антиокислювальними та протиспрацювальними присадками	Гідравлічні системи з насосами всіх типів, що працюють при тиску вище 25 МПа та температурі масла в об’ємі більше 900С

За міжнародною класифікацією

ГОСТ 17497-85	А	Б	В	Із зношеною передачею
ISO 6074/41982	НН	НL	HM	HV

Так наприклад МГ-15 В – масло мінеральне гідравлічне (МГ), цифра 15, що характеризує клас в’язкості, вказує на те, що це масло має кінематичну в’язкість 13,5...16,5мм²/с при температурі 40⁰С, за експлуатаційними властивостями відповідає групі В.

Маркування масел згідно з класифікацією ISO складається з символів якісної та в’язкісної класифікації, наприклад НL VG-46 означає гідравлічне (Н) масло якісної групи, що включає мінеральні масла з антиокислювальними та антикорозійними присадками (L) з кінематичною в’язкістю при 40⁰С в інтервалі 41,4...50,6 (VG-46).

Масло ВМГЗ – всесезонне глибоко очищене на нафтовій основі. Застосовують як зимовий сорт для гідравлічних систем.

АУ – масло веретенне – добре очищений продукт з низькою температурою застигання. Масло забезпечує працездатність гідроприводів при температурах від -30⁰С до +90⁰С.

МГ-32-Вз готують на основі масла ВМГЗ з композицією присадок і призначене для об’ємного гідроприводу типів ГСТ-90 та ГСТ-112.

У деяких випадках для сільськогосподарської техніки можливе використання як робочої рідини і моторні масла груп Б та В.