Лекція № 17 Тема: Лікарські засоби, що впливають на тонус і скоротливу активність біометрія. Солі лужних та лужноземельних металів. Глюкоза План

1. Класифікація речовин, що впливають на тонус і скоротливу активність міометрія.

2. Засоби, що зумовлюють ритмічні скорочення міометрія: гормональні препарати гіпофіза — окситоцин (його властивості, шляхи введення, механізм дії на міометрій, показання і протипоказання до застосування, побічні ефекти), гіфотоцин (особливості дії, особливості введення при пологах); простагландини — динопрост, простенон (їхні властивості, механізм дії, шляхи введення, побічна дія, протипоказання).

3. Застосування наркотичних засобів, М-холіноблокаторів, спазмолітиків міотропної дії, бета₂-адреноміметиків (партусистен), гестагенів (прогестерон) для послаблення пологової діяльності.

4. Засоби, що зумовлюють тонічні скорочення міометрія: препарати маткових ріжків — метилергометрин, ерготал, ерготамін. Їх вплив на міометрій. Механізм дії при кровотечах. Показання та протипоказання до застосування. Використання рослинних препаратів при маткових кровотечах (трава грициків, кора калини, листя кропиви, трава гірчака перцевого).

5. Солі лужних металів. Солі Натрію: ізотонічний, гіпертонічний та гіпотонічний розчини, їх фізіологічне значення, характеристика та застосування.

6. Солі Калію. Вплив на функції нервової системи, діяльність серця. Калію хлорид, форми випуску, застосування. Препарати калію: панангін, аспаркам. Показання до застосування, їх використання.

7. Солі Кальцію, їх фізіологічне значення, ефекти дії. Кальцію хлорид та кальцію глюконат, форми випуску, шляхи введення, застосування.

8. Солі лужноземельних металів. Солі Магнію. Магнію сульфат, залежність фармакологічної дії магнію сульфату від шляхів уведення. Резорбтивна дія йонів Магнію (вплив на центральну нервову та серцево-судинну системи), жовчогінна та проносна дія. Форми випуску та застосування магнію сульфату.

9. Барію сульфат. Застосування барію сульфату для рентгенологічного дослідження травного каналу.

10. Глюкоза, її енергетичне значення, антитоксичні та осмотичні властивості. Форми випуску, застосування ізотонічного та гіпертонічного розчинів, шляхи їх уведення.

1.Засоби, що впливають на тонус і скоротливу діяльність матки (маткові засоби) – це лікарські препарати, які вибірково діють на міометрій. Вони сприяють збереженню вагітності або збільшують силу і частоту ритмічних скорочень матки під час пологів, забезпечують зупинку маткових кровотеч, прискорюють зворотний розвиток (інволюцію) цього органа після пологів чи викидня.

Розрізняють 3 групи цих лікарських засобів:

  1) засоби, що стимулюють мускулатуру матки (окситоцин, пітуїтрин, гіфотоцин, простагландини, препарати маткових ріжків);

2) засоби, що знижують тонус і скоротливу здатність матки (токолітики – партусистен, сальбутамол);

 3) засоби, що знижують тонус шийки матки (атропіну сульфат, простагландини).    За характером стимулюючого впливу на матку і практичного використання препарати першої з цих груп ділять на дві підгрупи:

 а) засоби, що викликають ритмічні скорочення міометрія (окситоцин, пітуїтрин, гіфотоцин, простагландини);

 б) засоби, що викликають тонічні (спастичні, тетанічні) скорочення матки (препарати маткових ріжків).

2. Препарати, що викликають ритмічні скорочення біометрія, призначають при слабкій пологовій діяльності, переношеній вагітності, внутрішньоутробній загибелі плода з метою викликання пологів. Окситоцин – синтетичний препарат, ідентичний гормону задньої частки гіпофіза. Випускається в ампулах по 1 мл (5 ОД). Препарат викликає ритмічні скорочення матки та збільшує секрецію молока (стимулює синтез лактогенного гормону передньої частки гіпофіза та скорочення гладенької мускулатури молочних ходів, що сприяє відходженню молока).

Застосовують для викликання і стимуляції пологової діяльності при її слабкості, при гіпотонічних маткових кровотечах та для штучного викликання пологів при ускладненнях вагітності.

Вводять препарат в/в або в/м.

Побічні реакції: можливий анафілактичний шок (дуже рідко), гіпертонус матки, її розрив, тахікардія, аритмія серця, нудота, блювання, асфіксія і загибель плода. Усі ці явища зумовлені передозуванням.

Протипоказання: при невідповідності розмірів таза і плода, при поперечному і навскісному положеннях його, наявності рубців на матці після кесаревого розтину.

Гіфортоцин – максимально звільнений від вазопресину препарат задньої частки гіпофіза. Випускається в ампулах по 1мл (5 ОД). Показання до застосування ті ж, що й для окситоцину.

Для стимуляції пологової діяльності в першому періоді пологів вводять у м’язи по 0,2-0,4 мл через кожні 30 хв (4-6 разів на день) а в другому – до 1 мл у м’язи або у вену краплинно в 500 мл 5% розчину глюкози, або повільно в 40 мл 40% розчину її.

Протипоказання до застосування відповідають окситоцину.

На сучасному етапі як стимулятори скорочень міметрія застосовують простагландини. Це група біогенних фізіологічно активних речовин (“Місцевих” гормонів), які містяться в різних органах і тканинах у дуже малих кількостях. Простагландини груп Е і F проявляють сильний стимулюючий вплив на біометрій як невагітної матки, так і в будь-який термін вагітності. Практичне значення в акушерсько-гінекологічній практиці набули простагландити F2a (динопрост) і Е2 (динопростон).

Динопрост – основний представник простагландинів, що використовуються як стимулятори пологової діяльності. Випускається в ампулах по 0,00 г і 0,005 г.

Застосовують його тільки в умовах стаціонару. Як стимулятор скоротливої діяльності матки динопрост застосовується для викликання і стимуляції її моторики в будь-який термін вагітності і для викликання штучного аборту. Для збудження пологової діяльності препарат вводять у вену краплинно в дозі 0,005 г, для чого вміст ампули розчиняють в 500 мл 5% розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду. Простагландини можуть викликати нудоту, блювання, пронос, тахікардію, бронхоспазм, а при ін’єкції у вену – флебіт, лихоманку.

Ці препарати протипоказанні вагітним із рубцями на матці, при звуженому тазі, тяжких захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, печінки, кровотворних органів, при схильності до бронхопазму, галукомі.

3. Ослаблення тонусу і скоротливої активності матки необхідне при загрозі переривання вагітності, а також при надмірній пологовій діяльності, яка може призвести до пошкодження родових шляхів. Препарати, що застосовуються для припинення передчасної пологової діяльності, отримали назву токолітичних (tokos - пологи, lysis - припинення).

При загрозі передчасного переривання вагітності у зв'язку з гормональною недостатністю яєчників або плаценти рекомендують прогестерон - препарат натурального гормону жовтого тіла. В останні дві третини вагітності цей гормон в значній кількості продукується плацентою, що забезпечує нормальний перебіг вагітності, бо він гальмує спонтанні скорочення міометрія.

Прогестерон - синтетичний гормон жовтого тіла. Призначають його при аменореї, неплідності, невиношуванні вагітності. При загрозі викидня (аборту) прогестерон уводять під шкіру або в м'язи по 1 мл 1 % розчину в олії щоденно або через день до повного зникнення загрози викидня, а при звичному аборті - до 4 місяців вагітності.

У процесі лікування прогестероном можуть з'являтися набряки, підвищуватись артеріальний тиск. Протипоказане застосування його при гепатитах, раку молочної залози і статевих органів, схильності до тромбозів. При частому використанні прогестерону під час вагітності може спостерігатися вірилізація (надмірне оволосіння) плода жіночої статі.

При загрозі передчасних пологів використовують також b-адреноміметики, зокрема партусистен і сальбутамол. Ефективність їх досить висока.

Партусистен (фенотерол) - активний токолітичний засіб. Розчин готують ex tempore, розчиняючи вміст ампули в 4 мл 5 % розчину глюкози. Його вводять у вену протягом 2-3 хв. в лежачому положенні жінки.

Препарат знижує тонус і скоротливу активність міометрія, покращує матково-плацентарний кровообіг. Токолітичний ефект розвивається через 4 хв. після введення у вену і продовжується понад 10 хв.

Партусистен показаний при наявності дискоординації пологової діяльності, внутрішньоутробній гіпоксії плода, невідкладних акушерських станах (випадання пуповини, загроза розриву матки), необхідності термінового розслаблення матки перед операцією кесаревого розтину.

Побічні дії: після уведення препарату може виникнути неспокій, тремор рук, пітливість, запаморочення, нудота, блювання, тахікардія тощо. В таких випадках призначають кисень, діуретики, серцево-судинні засоби.

Протипоказане застосування партусистену при захворюваннях серцево-судинної системи, гіпокаліємії, тиреотоксикозі.

Сальбутамол (салбутол) як b2-адреноміметичний засіб проявляє не тільки бронхолітичну дію, але й знижує тонус і скоротливу активність міометрія. У зв'язку з цим, він використовується при загрозі передчасних пологів. Його призначають усередину по 0,004 г кожні 6-8 год.

Токолітичну дію проявляють також магнію сульфат (при внутрішньом'язовому введенні по 5-10 мл 25 % розчину) і спирт етиловий (всередину 50-100 мл 30 % розчину).

При надмірній родовій діяльності для послаблення і нормалізації пологового акту застосовують інгаляційні засоби для наркозу, особливо закис азоту. Використовують також натрію оксибутират.

Для зниження тонусу шийки матки застосовують атропіну сульфат (по 0,5-1 мл 0,1 % розчину під шкіру), а також простагландини (динопростон)

4. До маткових засобів. Які використовують для зупинки кровотеч із матки, належать препарати маткових ріжків (ерометрин, ерготамін), деякі синтетичні речовини (котарніну хлорид), багато препаратів із рослин.

Ергометрину малеат – один із найбільш ефективних препаратів маткових ріжків. Випускається в ампулах по 1 мл 0,02% розчину і в таблетках по 0,0002 г.

Застосовується для профілактики і лікування маткових кровотеч у зв’язку з гіпотонією і атонією біометрія після пологів і абортів, кесаревого розтину. Для безпосередньо в стінку тіла матки (після кесаревого розтину), або в шийку матки (після переривання вагітності). Всередину призначають по 1 таблетці 3 рази на добу. Дія розвивається швидко і продовжується декілька годин. Менш активний за впливом на тонус біометрія другий алкалоїд маткових ріжків – ерготамін.

Передозування препаратів маткових ріжків призводить до гострої інтоксикації. З’являються біль у животі, нудота, блювання, пронос, спрага. Порушується координація рухів і мови. Можливе запаморочення, задишка, марення, судоми, кома. Таким хворим проводиться негайне промивання шлунка, форсований діурез, введення в шлунок 100 мл 30% розчину магнію сульфату, при наявності судом – у вену мл 0,5 % розчину сибазону. Показані серцево-судинні засоби.

Препарати маткових ріжків протипоказані при вагітності, захворюванням печінки, недостатності серцево-судинної системи, гіпертиреозі.

5. Натрій — один з основних катіонів для здійснення життєво важ­ливих функцій організму. Він міститься в організмі в основному позаклітинно, підтримує сталий осмотичний тиск крові, клітинних та позаклітинних рідин, впливає на лужність та об’єм циркулюючої крові.

Потреба в натрії складає 3-6 г на добу.

Дефіцит натрію — наслідок підвищеного потовиділення, проно­су (діареї), блювання, поліурії, опіків, гіпофункції коркової речови­ни надниркових залоз. Він проявляється спазмами непосмугованих м’язів, пригніченням ЦНС, розладами кровообігу.

Натрію хлорид — сольовий препарат, який застосовують у фор­мі ізотонічного, гіпертонічного та гіпотонічного розчинів.

Ізотонічний розчин натрію хлориду — це 0,9 % розчин, його на­зивають також фізіологічним розчином (хоча це недоречно, оскіль­ки він не містить повний та необхідний електролітний комплекс мінералів складу плазми крові).

Осмотичний тиск фізіологічного розчину відповідає тискові рі­дин і клітин організму.

Показання до застосування: зневоднення на тлі безперервного блювання, проносу, опіків; інфекційні хвороби; значна крововтра­та; шок, колапс; місцево — для оброблення і промивання ран, опі­ків, очей, носової порожнини.

Вводять ізотонічний розчин підшкірно і внутрішньовенно.

Гіпертонічний розчин натрію хлориду — 2—10 % концентрації.

Його осмотичний тиск вищий, ніж тиск у клітині, тому він спри­чинює зморщування і загибель клітин, виявляє також протимік­робну дію.

Показання до застосування: використовують для зовнішнього застосування (2-10 %) для оброблення і промивання гнійних ран, опіків, абсцесів; внутрішньовенно (10-20 мл 10 % розчину) для зу­пинки легеневої, шлункової, кишкової кровотечі та при атонії ки­шок; ректально (50-100 мл 5 % розчину) при закрепах як пронос­ний засіб; всередину (2-5 %) для промивання шлунка при отруєнні срібла нітратом.

Гіпотонічний розчин натрію хлориду — 0,45—0,6 % концентрації.

Його осмотичний тиск нижчий, ніж тиск у середині клітини, тому він призводить до набухання і розриву клітини (лізису)

Показання до застосування: для виготовлення розчинів місце- воанестезійних засобів.