1.2. Склад та основні елементи облікової політики

Облікова політика охоплює принципи, методи та процедури прийняті на даному підприємстві для складання та подання фінансової звітності. Як визначають

Н. Чебанова, Т. Чупир, В. Чуі саме принципи, методи і процедури с основними поняттями облікової політики [203]. Зміст кожної із складових облікової політики представлено на рис. 1.2.

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під час розробки облікової політики слід враховувати вимоги до якісних характерне бухгалтерського обліку та фінансової звітності, методи та процедури, передбачені П(С)БО, норми й нормативи, встановлені законодавчими актами України.

Під принципом прийнято розуміти основне, базове положення, що зумовлює всі подальші твердження, які з нього випливають. Принципи є основою для розробки правил, якими необхідно користуватись при вимірі, оцінці, реєстрації господарських операції відображенні їх результатів у звітності.

Принципи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, викладені у Законі про бухгалтерський облік, обов'язково мають враховуватись при формуванні облікової політики підприємства.

Практична реалізація принципів здійснюється за допомогою ме­тодів. Методи — це способи вирішення конкретних завдань, які по­стають перед підприємством при веденні бухгалтерського обліку.

Як система прийомів практичного освоєння дійсності, метод бух­галтерського обліку полягає у первинному спостереженні (докумен­тування і інвентаризація), вартісному вимірі (оцінка і калькулюван­ня), поточному групуванні (рахунки і подвійний запис), під­сумковому узагальненні (баланс і звітність) [171]. Для облікової по­літики вибір методу означає вибір методу оцінки того чи іншого об'єкту обліку, вибір методу амортизації та ін. На конкретному під­приємстві методи обираються залежно від зовнішніх умов, особли­востей діяльності підприємства, цілей і завдань управління тощо.

Використання того чи іншого методу передбачає здійснення ни­зки процедур, тобто метод може розглядатись як сукупність певних процедур, дій відповідно встановленому порядку ведення бухгал­терського обліку. Наприклад, методи нарахування амортизації за­безпечуються такими процедурами (обліковими діями), як скла­дання розрахунків у вигляді певних документів, обчислювальні дії, використання рахунків синтетичного і аналітичного обліку, уза­гальнення даних в обраних регістрах обліку.

Кожний з методів можна ув'язати с виконанням певних проце­дур. Такі процедури є обов'язковими, тому вони є однією з складо­вих облікової політики і враховуються при її формуванні.

Складові облікової політики, за якими існують альтернативні ва­ріанти, є її елементами. Всі принципи, методи та процедури, пов'язані з обліком або оцінкою активів, капіталу, зобов'язань, дохо­дів, витрат, за якими нормативними документами передбачено вибір варіантів, підприємство відображає в своїй обліковій політиці.

Приклади основних елементів, які згідно з Положеннями (стан­дартами) бухгалтерського обліку підприємство може використову­вати, формуючи свою облікову політику, наведено в табл. 1.3.

Таблиця 1.3