Висновок
Рослинний покрив і тваринне населення земної кулі надзвичайно різноманітні, що пояснюється строкатістю умов існування в різних районах та великою кількістю видів рослин (понад 500 тис. видів і 1,5 млн. видів тварин), пристосованих до умов життя в певному середовищі. Всі організми, як правило, живуть у природі не ізольовано, а у зв’язку один з одним, утворюють певні сукупності. Існує велика кількість угруповань рослин і тварин різних за видовим складом, кількістю екземплярів, будовою, особливостями місцезростання.
Біоценоз – сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що заселяють певну ділянку суші або водоймища (біотоп). Всі вони пов’язані як між собою, так і з абіотичними факторами середовища. Біоценоз – це динамічна, здатна до саморегуляції система, компоненти якої (продуценти, редуценти і консументи) взаємозалежать один від одного.
Водні рослини це вторинноводні організми – наземні рослини, що пристосувалися до життя у водному середовищі. Їх види належать до найрізноманітніших і віддалених одна від одної родин. Більшість із них дуже поширені, а деякі є майже космополітатами або космополітами. Здебільшого, це кореневищні багаторічники, що відрізняються досить широкою екологічною амплітудою. Вони ростуть в найрізноманітніших і надзвичайних умовах: здатні жити як в прісних, так і солонкуватих водах, в водному середовищі і, у вигляді наземних форм, досить довгий час існувати у вологих місцях на суші. Однорічних видів серед водних рослин мало.
Більшість водних рослин квітує і плодоносить над водою. Рослин, квітки і плоди яких розвиваються під водою, небагато. Крім генеративного способу розмноження, часто придушеного, в них широко розвинене вегетативне розмноження за допомогою кореневищ, частин стебла, бруньок тощо. Деякі з них розмножуються лише вегетативним шляхом.
Визначення видів і екологічних груп рослин передує всім дослідженням рослин на природних водоймах.
Список використаної літератури
Александров В.Я. Клетки, макромолекулы и температура.–Л.,1975. 329 с.
Гідроекологічна токсикометрія та біоіндикація забруднень: Теорія, методи, практика використання./ За ред. Олексіва І.Т., Брагінського Л.П. –Львів: Світ, 1995. –440 с.
Дубына Д.В.,Гейны С., Гроудова З. Макрофиты – индикаторы изменений природной среды.К.: Наук.думка, 1993, 436 с.
Катанская В.М. Высшая водная растительность континентальных водоемов СССР.Методы изучения. –Л.: наука, 1981, 187 с.
Лукина Л.Ф., Смирнова Н.Н. Физиология высших водных растений.-К. Наук.думка, 1988, -186 с.
Методы фенологических наблюдений при ботанических исследованиях. –М.-Л. Наука,1966, 103 с.
Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон А.В. Екологія. Охорона природи. Словник-довідник. К.:Знання, 2002, 552 с.
Мусієнко М.М. Фізіологія рослин. – К.:Фітосоціоцентр, 2001. – 392 с.
Руководство по методам гидробиологического анализа поверхностных вод и донных отложений./ Под ред.В.А.Абакумова, Л.:Гидрометеоиздат, 1983, 240 с.
Смирнова Н.Н., Сиренко Л.А. Цитофизиологический метод экспресс-оценки токсичности природных вод // Гидробиол. журн. – Т.29, №4, 1993. С.95-101.
Фрей-Висслинг А. Сравнительная органелография цитоплазмы. –М., 1976. 144 с.
Шенников А.П. Введение в геоботанику. –Л.: Изд-во ЛГУ, 1964.