- •1 Характеристика господарства
- •1.1 Характеристика сільської ради
- •1.2 Характеристика про господарство
- •Технологічна частина
- •Обґрунтування проекта
- •Технологічна і технічна характеристика об’єкта автоматизації
- •Розробка та аналіз схем автоматизації
- •Розробка та аналіз структурної схеми
- •Розробка та аналіз функціональної схеми
- •Розробка та аналіз функціонально-технологічної схеми об’єктом автоматизації
- •Розробка та аналіз принципової електричної схеми керування об’єктом автоматизації
- •Розробка та аналіз схеми під’єднання
- •Розрахункова частина
- •Розрахунок та вибір електрообладнання схеми керування
- •3.1.1 Розрахунок та вибір пускових та захисних апаратів
- •Розрахунок та вибір пускових та сигналізуючих пристроїв
- •Конструктивна частина
- •Вибір технічних засобів автоматизації
- •Розробка заходів по енергозбереженню на об’єкті автоматизації
- •Визначення основних показників надійності системи автоматизації
- •Розробка монтажної схеми щита керування
- •Охорона праці
- •Заходи з охорони праці
- •Економічна частина
- •Специфікація на матеріали та обладнання
- •Кошторисно-фінансові розрахунки
- •Охорона навколишнього середовища
- •7.1 Заходи з охорони довкілля
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Охорона навколишнього середовища
7.1 Заходи з охорони довкілля
У стічних водах тваринницьких комплексів міститься значна кількість біотехнічних елементів, патогенної мікрофлори, личинок та яєць гельмінтів, токсичних газів (Н2S, NH3, СО2), меркаптани, водень, а також альдегіди, спирти, аміни, фенол, індол тощо.
Тваринницький комплекси є джерелом забруднення атмосфери на значні відстані, Тут спостерігаються специфічні запахи, підвищена концентрація аміаку та інших речовин.
Тваринницький комплекс на 10 тис. голів великої рогатої худоби на добу викидає в атмосферу 57 кг NH3, близько 1310 млрд. мікроорганізмів, 2148 кг органічних речовин.
При виробництві 1 кг яловичини утворюється 25 кг гною, 1 кг свинини- 20 кг, 1 кг молока - 5 кг.
Для навколишнього середовища рідкий гній більш небезпечний, ніж твердий.
Рідкий гній не зігрівається, оскільки має постійну температуру, а тому в ньому значно довше зберігаються збудники хвороб та гельмінти.
Тваринництво може забруднювати навколишнє середовище трупами тварин, які загинули від травм, інфекційних та неінфекційних захворювань, відходами при забої худоби, птиці, які не можна використати в харчовій промисловості, а вони становлять понад 18% від живої маси.
Заходи боротьби з забрудненням навколишнього середовища відходами тваринництва
• Правильний вибір місця розташування тваринницьких комплексів: їх не можна розміщувати поблизу водойм. Тваринницькі об'єкти повинні розташовуватися з підвітряного боку від житлової забудови, нижче по рельєфу місцевості з урахуванням напрямку пануючих вітрів. Тваринницькі будівлі розташовують перпендикулярно до пануючих вітрів для кращого вилучення повітря з вентиляторів, які знаходяться на території комплексу.
• Створення санітарне захисних зон, які відокремлюють житлову забудову від тваринницьких комплексів. З боку житлової забудови розміщують насадження дерев та кущів шириною не менше 50 м. Рекомендується садити тополю, в'яз, клен американський, білу акацію.
• Озеленення території тваринницьких об'єктів та гноєсховищ з метою зменшення забруднення навколишнього середовища і неприємних запахів.
• Розміщення споруд та елементів, які пов'язані з видаленням, зберіганням, знезараженням і транспортуванням гною, з підвітряного боку і нижче водозабірних установок, за межами огорожі ферм на відстані не менш як 60 м від тваринницьких будівель. Територію цих споруд захищають лісосмугами (ширина -10 м), проводять благоустрій і створюють під'їзд з твердим покриттям завширшки 3,5 м.
• На випадок ензоотій на тваринницьких комплексах повинні бути передбачені технічні засоби і методи знезаражування рідкого гною.
• На очисних спорудах тваринницьких ферм і комплексів передбачаються карантинні місткості, розраховані на шести добове зберігання гною. На випадок інфекції вся його маса знезаражується.
• Бурти гною повинні розмішуватися на незаглиблених водонепроникних майданчиках із твердим покриттям зі схилом у бік відповідних лотків.
• Рідкий гній зберігають у спеціальних гноєсховищах, які зроблені з бетону та інших водонепроникних матеріалів. Внутрішні стінки резервуарів покриваються бітумом, що виключає фільтрацію в навколишнє середовище та руйнування споруд.
• Не можна допускати збору гноївки та силосної рідини в природні резервуари: ями, яри, водойми, що може призвести до забруднення підземних вод та джерел нітратами і збудниками інфекцій.
• Забруднені води та тваринницькі стоки транспортують по трубопроводу на очисні споруди, а потім вносять на поля. Може бути і проміжна ланка - польове гноєсховище.
• Рідкий гній свинокомплексу витримують у гноєсховищах один рік, а комплексу великої рогатої худоби - сім місяців.
• Використання рідкої фракції гною для виготовлення компостів. Якщо є можливість, то потрібно підключати стічні води і гноївки до загальної каналізаційної мережі.
•Цехи і майданчики компостування гною забороняється розміщувати в низьких та заболочених місцях, поблизу річок, озер, ставків, колодязів, ближче 2000 м від рибогосподарських водойм і 300 м - від артезіанських свердловин. Місця для таких майданчиків повинні бути рівними, водонепроникними, з бетонним покриттям та плівковим захисним екраном.
• Гній і тваринницькі стоки можна використовувати як органічне добриво не тільки на сільськогосподарських, але й на лісогосподарських угіддях.
