- •6.040106 «Екологія навколишнього середовища та збалансоване природокористування» денної та заочної форм навчання
- •Київ нухт 2013
- •Передмова
- •1. Предмет органічної хімії
- •2. Електронна будова атому Карбону
- •2.1. Поняття про гібридизацію атомів Карбону.
- •3. Типи хімічних зв’язків в органічних сполуках
- •3.1. Характеристики ковалентного зв’язку
- •3.2. Електронні впливи (електронні ефекти в молекулах)
- •3.4. Типи утворення і види ковалентних зв’язків
- •4. Класифікація органічних сполук
- •5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
- •5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
- •5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
- •5.4. Правила номенклатури iupac
- •5.5. Методи добування алканів
- •5.6. Хімічні властивості алканів
- •5.7. Окремі представники
- •6. Алкени
- •6.1. Ізомерія алкенів
- •6.2. Номенклатура
- •6.3. Методи добування
- •6.4. Хімічні властивості
- •IV. Ізомеризація.
- •6.5. Просторова будова (стереохімія) алкенів (гомологів етену)
- •6.6. Окремі представники
- •7.1. Методи добування
- •7.2. Хімічні властивості
- •IV. Реакції заміщення атома Гідрогену біля потрійного зв’язку.
- •7.3. Окремі представники
- •8. Алкадієни
- •8.1. Ізомерія алкадієнів
- •8.2. Класифікація
- •8.3. Методи добування
- •8.4. Хімічні властивості
- •8.5. Окремі представники
- •9. Циклоалкани
- •9.1. Номенклатура. Ізомерія
- •9.2. Будова циклоалканів
- •9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
- •9.4. Стереохімія циклоалканів
- •9.5. Окремі представники
- •10. Арени (Ароматичні вуглеводні)
- •10. 1. Класифікація ароматичних сполук
- •10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
- •10.2.1. Будова молекули бензену
- •10.2.2. Гомологи бензену
- •10.2.3. Ізомерія та номенклатура.
- •10.2.4. Методи добування бензену та його гомологів.
- •10.2.5. Хімічні властивості
- •10.2.6. Окремі представники
- •10.3. Багатоядерні ароматичні вуглеводні
- •10.3.1. Багатоядерні ароматичні вуглеводні з неконденсованими бензеновими ядрами
- •1. Група дифенілу.
- •2. Дифенілметан.
- •3. Група трифенілметану.
- •10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
- •11. Галогеновуглеводні
- •11.1. Класифікація
- •11.2. Номенклатура
- •11.3. Ізомерія
- •11.3. Методи добування
- •11.4. Хімічні властивості
- •11.5. Окремі представники
- •12. Гідроксисполуки (спирти)
- •12.1. Класифікація
- •12.2. Номенклатура
- •12.3. Ізомерія
- •12.4. Фізичні властивості
- •12.5. Методи добування одноатомних спиртів
- •12.6. Хімічні властивості спиртів
- •Третинні спирти окиснюються важко з розривом карбонового ланцюга.
- •12.7. Окремі представники
- •13. Багатоатомні спирти
- •13.1. Хімічні властивості
- •13.2. Окремі представники
- •14.Феноли
- •14.1. Номенклатура
- •14.2. Методи добування
- •14.3. Фізичні властивості
- •14.4. Хімічні властивості.
- •14.5. Окремі представники
- •15. Етери
- •15.6. Хімічні властивості
- •15.7. Окремі представники
- •16. Оксосполуки ( альдегіди і кетони)
- •16.1. Класифікація
- •16.2. Ізомерія
- •16.3. Номенклатура
- •16.4. Методи добування
- •16.5. Фізичні властивості
- •16.6. Хімічні властивості
- •I. Реакції приєднання.
- •III. Реакції заміщення.
- •IV. Реакції полімеризації.
- •16.7. Окремі представники
- •17. Карбонові кислоти
- •17.1. Одноосновні карбонові кислоти
- •17.1.1. Номенклатура
- •Назви деяких карбонових кислот
- •17.1.2. Ізомерія
- •17.1.3. Методи добування
- •17.1.4. Фізичні властивості
- •17.1.5. Хімічні властивості
- •17.1.6. Окремі представники
- •17.2. Дикарбонові кислоти
- •Назви деяких дикарбонових кислот
- •17.2.1. Методи добування
- •17.2.2. Фізичні властивості
- •17.2.3. Хімічні властивості
- •17.2.4. Окремі представники
- •17.3. Ненасичені монокарбонові кислоти
- •Назви деяких ненасичених монокарбонових кислот
- •18. Жири
- •18.1. Фізичні властивості
- •18.2. Методи добування
- •18.3. Хімічні властивості
- •1. Гідроліз, або омилення:
- •2. Гідрогенізація жирів
- •3. Згіркнення жирів
- •18.4. Застосування жирів
- •19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
- •19.1. Ізомерія
- •19.2. Методи добування
- •19.3. Фізичні властивості
- •19.4. Хімічні властивості
- •20. Оптична ізомерія гідроксикислот
- •21. Вуглеводи
- •21.1. Класифікація вуглеводів
- •21.2. Моносахариди
- •21.2.1. Будова моносахаридів
- •21.2.2. Стереохімія моноз
- •21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
- •21.2.4. Характер окисних кілець
- •21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
- •21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
- •21.2.7. Методи добування
- •21.2.8. Фізичні властивості
- •21.2.9. Хімічні властивості
- •1. Реакції окиснення моносахаридів:
- •7. Дія мінеральних кислот.
- •8. Реакція алкілювання.
- •9. Реакція ацилювання.
- •10. Утворення сахаратів.
- •11. Бродіння моносахаридів.
- •21.2.10. Окремі представники
- •21.3. Полісахариди
- •21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
- •21.3.1.1. Дисахариди (біози)
- •21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
- •21.3.1.3. Глікозил-глікозиди, або невідновлювальні дисахариди
- •21.3.2. Вищі полісахариди (поліози, несахароподібні складні вуглеводи)
- •22. Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •22.1. Нітросполуки жирного й ароматичного рядів
- •22.1.1. Класифікація
- •22.1.2. Номенклатура
- •22.1.3. Ізомерія
- •22.1.4. Методи добування
- •22.1.5. Фізичні властивості
- •22.1.6. Хімічні властивості нітросполук
- •22.1.7. Окремі представники
- •22.2.1. Класифікація
- •22.2.2. Номенклатура
- •22.2.3. Ізомерія
- •22.2.4. Методи добування
- •22.2.5. Фізичні властивості
- •22.2.6. Хімічні властивості
- •22.2.7. Окремі представники
- •22.3. Ароматичні діазо- та азосполуки
- •22.3.1. Номенклатура
- •22.3.2. Методи добування
- •22.3.3. Фізичні властивості
- •22.3.4. Хімічні властивості
- •22.4. Амінокислоти
- •22.4.1. Класифікація
- •22.4.2. Номенклатура
- •22.4.3. Ізомерія
- •22.4.4. Методи добування
- •22.4.5. Будова молекул
- •22.4.6. Фізичні властивості
- •22.4.7. Хімічні властивості
- •22.4.8. Окремі представники
- •Література
- •6.051301. «Хімічна технологія», 6.051401 «Біотехнологія»
- •6.040106 «Екологія навколишнього середовища та збалансоване природокористування» денної та заочної форм навчання
5.6. Хімічні властивості алканів
У складі молекул алканів є зв’язки типу С–Н, вони належать до σ-зв′язків, тому є міцними, а значить малореакційноздатними, цим і обумовлюється інертність алканів за звичайних умов. Для того щоб алкани вступили в реакцію, необхідно надати їм значну порцію енергії (теплової, променевої, тощо). При цьому полярні зв’язки розриваються дещо легше і реагують у м’якіших умовах. Цим зумовлена група реакцій заміщення атомів Гідрогену в молекулах алканів:
1. Галогенування.
У першу чергу заміщення Гідрогену відбувається біля третинного атома Карбону.
2. Нітрування (Реакція Коновалова).
Дія розбавленої нітратної кислоти HNO3 при підвищеному тиску і підвищеній температурі. Порядок заміщення такий, як і при галогенуванні:
3. Сульфування.
Відбувається в першу чергу при вторинному атому Карбону, не зачіпаючи третинний. Це зумовлено порівняно великим об’ємом сульфогрупи і створюваними нею просторовими перешкодами при підході до третинного атома Карбону:
5.7. Окремі представники
Метан є основною складовою природного газу. Крім того, він міститься в кам’яновугільних пластах – під час їхньої розробки утворюються вибухонебезпечні суміші метану з повітрям, так званий «рудниковий газ». Метан разом з оксидом Карбону (ІV) міститься в болотному газі, який утворюється на дні озер і на болотах унаслідок анаеробного (метанового) бродіння целюлози.
Необхідний для промислових потреб метан виділяють з природного газу, добувають при крекінгу нафти. Можливий також синтез метану при взаємодії оксидів Карбону з воднем:
Метан – безбарвний, неотруйний газ, який не має запаху. На повітрі або в атмосфері кисню він горить блакитним полум’ям. Його суміш з повітрям або киснем – вогне- та вибухонебезпечна.
Метан має різноманітне застосування у промисловості. У складі природного, світильного та біогазів він використовується для виділення тепла. У разі часткового окиснення метану або в результаті його термічного розкладу добувають сажу, яка використовується як наповнювач у виробництві гуми:
Метан використовується для синтезу цілого ряду важливих сполук, таких як метанол, синильна кислота, етин (ацетилен), хлорометан, дихлорометан, хлороформ, тетрахлорометан, сірковуглець, формальдегід тощо.
Етан, як і метан, виділяють із природного газу або газів крекінгу. Лабораторними методами його синтезують за реакцією Вюрца, електролізом натрійетаноату (реакція Кольбе).
Етан – горючий, безбарвний газ, який не має запаху, як і метан, він використовується для виділення тепла, а також для синтезу важливих сполук (хлороетану, етену тощо).
Бутан міститься в природному газі та нафті й утворюється в процесах крекінгу.
За звичайних умов н-бутан та ізобутан – газоподібні, однак вони легко конденсуються. Як і інші алкани використовується для виділення тепла. Крім того, вони використовується для синтезу ненасичених вуглеводнів (1-бутену, 2-бутену, ізобутену, 1,3-бутадієну). [1], c. 133-145; [2], с. 203-228.
Контрольні запитання та завдання
1. Напишіть можливі структури загальної формули С6Н14. визначте первинні, вторинні, третинні та четвертинні атоми Карбону у кожному ізомері. Назвіть ізомери за номенклатурою IUPAC.
2. Напишіть структурні формули сполук, які містять такі радикали: а) два ізопропільні; б) один ізобутил; в) один втор-бутил; г) два трет-бутили; д) ізопропіл та втор-бутил; е) трет-бутил та ізобутил; є) метил, етил, н-пропіл та втор-бутил.
3. Напишіть рівняння наведених реакцій та вкажіть назви усіх органічних сполук (М — метил; Et — етил):
а) втор-бутилбромід
+ Na
?
б) М–І + Na + Et–І ?
в) трет-бутилбромід + Mg/етер ?
г) ізопропілмагнійбромід + Н2О ?
д) EtСОО2¯ + е ?
е) EtСОО¯Na+
?
4. Розмістіть наведені вуглеводні у порядку зменшення їх температур кипіння: 3,3-диметилпентан; гептан; 3-метилгептан; н-пентан; 3-метилгексан.
5. Яку будову має алкан з молекулярною масою 72, якщо під час монохлорування утворюється лише один продукт?
