- •6.040106 «Екологія навколишнього середовища та збалансоване природокористування» денної та заочної форм навчання
- •Київ нухт 2013
- •Передмова
- •1. Предмет органічної хімії
- •2. Електронна будова атому Карбону
- •2.1. Поняття про гібридизацію атомів Карбону.
- •3. Типи хімічних зв’язків в органічних сполуках
- •3.1. Характеристики ковалентного зв’язку
- •3.2. Електронні впливи (електронні ефекти в молекулах)
- •3.4. Типи утворення і види ковалентних зв’язків
- •4. Класифікація органічних сполук
- •5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
- •5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
- •5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
- •5.4. Правила номенклатури iupac
- •5.5. Методи добування алканів
- •5.6. Хімічні властивості алканів
- •5.7. Окремі представники
- •6. Алкени
- •6.1. Ізомерія алкенів
- •6.2. Номенклатура
- •6.3. Методи добування
- •6.4. Хімічні властивості
- •IV. Ізомеризація.
- •6.5. Просторова будова (стереохімія) алкенів (гомологів етену)
- •6.6. Окремі представники
- •7.1. Методи добування
- •7.2. Хімічні властивості
- •IV. Реакції заміщення атома Гідрогену біля потрійного зв’язку.
- •7.3. Окремі представники
- •8. Алкадієни
- •8.1. Ізомерія алкадієнів
- •8.2. Класифікація
- •8.3. Методи добування
- •8.4. Хімічні властивості
- •8.5. Окремі представники
- •9. Циклоалкани
- •9.1. Номенклатура. Ізомерія
- •9.2. Будова циклоалканів
- •9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
- •9.4. Стереохімія циклоалканів
- •9.5. Окремі представники
- •10. Арени (Ароматичні вуглеводні)
- •10. 1. Класифікація ароматичних сполук
- •10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
- •10.2.1. Будова молекули бензену
- •10.2.2. Гомологи бензену
- •10.2.3. Ізомерія та номенклатура.
- •10.2.4. Методи добування бензену та його гомологів.
- •10.2.5. Хімічні властивості
- •10.2.6. Окремі представники
- •10.3. Багатоядерні ароматичні вуглеводні
- •10.3.1. Багатоядерні ароматичні вуглеводні з неконденсованими бензеновими ядрами
- •1. Група дифенілу.
- •2. Дифенілметан.
- •3. Група трифенілметану.
- •10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
- •11. Галогеновуглеводні
- •11.1. Класифікація
- •11.2. Номенклатура
- •11.3. Ізомерія
- •11.3. Методи добування
- •11.4. Хімічні властивості
- •11.5. Окремі представники
- •12. Гідроксисполуки (спирти)
- •12.1. Класифікація
- •12.2. Номенклатура
- •12.3. Ізомерія
- •12.4. Фізичні властивості
- •12.5. Методи добування одноатомних спиртів
- •12.6. Хімічні властивості спиртів
- •Третинні спирти окиснюються важко з розривом карбонового ланцюга.
- •12.7. Окремі представники
- •13. Багатоатомні спирти
- •13.1. Хімічні властивості
- •13.2. Окремі представники
- •14.Феноли
- •14.1. Номенклатура
- •14.2. Методи добування
- •14.3. Фізичні властивості
- •14.4. Хімічні властивості.
- •14.5. Окремі представники
- •15. Етери
- •15.6. Хімічні властивості
- •15.7. Окремі представники
- •16. Оксосполуки ( альдегіди і кетони)
- •16.1. Класифікація
- •16.2. Ізомерія
- •16.3. Номенклатура
- •16.4. Методи добування
- •16.5. Фізичні властивості
- •16.6. Хімічні властивості
- •I. Реакції приєднання.
- •III. Реакції заміщення.
- •IV. Реакції полімеризації.
- •16.7. Окремі представники
- •17. Карбонові кислоти
- •17.1. Одноосновні карбонові кислоти
- •17.1.1. Номенклатура
- •Назви деяких карбонових кислот
- •17.1.2. Ізомерія
- •17.1.3. Методи добування
- •17.1.4. Фізичні властивості
- •17.1.5. Хімічні властивості
- •17.1.6. Окремі представники
- •17.2. Дикарбонові кислоти
- •Назви деяких дикарбонових кислот
- •17.2.1. Методи добування
- •17.2.2. Фізичні властивості
- •17.2.3. Хімічні властивості
- •17.2.4. Окремі представники
- •17.3. Ненасичені монокарбонові кислоти
- •Назви деяких ненасичених монокарбонових кислот
- •18. Жири
- •18.1. Фізичні властивості
- •18.2. Методи добування
- •18.3. Хімічні властивості
- •1. Гідроліз, або омилення:
- •2. Гідрогенізація жирів
- •3. Згіркнення жирів
- •18.4. Застосування жирів
- •19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
- •19.1. Ізомерія
- •19.2. Методи добування
- •19.3. Фізичні властивості
- •19.4. Хімічні властивості
- •20. Оптична ізомерія гідроксикислот
- •21. Вуглеводи
- •21.1. Класифікація вуглеводів
- •21.2. Моносахариди
- •21.2.1. Будова моносахаридів
- •21.2.2. Стереохімія моноз
- •21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
- •21.2.4. Характер окисних кілець
- •21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
- •21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
- •21.2.7. Методи добування
- •21.2.8. Фізичні властивості
- •21.2.9. Хімічні властивості
- •1. Реакції окиснення моносахаридів:
- •7. Дія мінеральних кислот.
- •8. Реакція алкілювання.
- •9. Реакція ацилювання.
- •10. Утворення сахаратів.
- •11. Бродіння моносахаридів.
- •21.2.10. Окремі представники
- •21.3. Полісахариди
- •21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
- •21.3.1.1. Дисахариди (біози)
- •21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
- •21.3.1.3. Глікозил-глікозиди, або невідновлювальні дисахариди
- •21.3.2. Вищі полісахариди (поліози, несахароподібні складні вуглеводи)
- •22. Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •22.1. Нітросполуки жирного й ароматичного рядів
- •22.1.1. Класифікація
- •22.1.2. Номенклатура
- •22.1.3. Ізомерія
- •22.1.4. Методи добування
- •22.1.5. Фізичні властивості
- •22.1.6. Хімічні властивості нітросполук
- •22.1.7. Окремі представники
- •22.2.1. Класифікація
- •22.2.2. Номенклатура
- •22.2.3. Ізомерія
- •22.2.4. Методи добування
- •22.2.5. Фізичні властивості
- •22.2.6. Хімічні властивості
- •22.2.7. Окремі представники
- •22.3. Ароматичні діазо- та азосполуки
- •22.3.1. Номенклатура
- •22.3.2. Методи добування
- •22.3.3. Фізичні властивості
- •22.3.4. Хімічні властивості
- •22.4. Амінокислоти
- •22.4.1. Класифікація
- •22.4.2. Номенклатура
- •22.4.3. Ізомерія
- •22.4.4. Методи добування
- •22.4.5. Будова молекул
- •22.4.6. Фізичні властивості
- •22.4.7. Хімічні властивості
- •22.4.8. Окремі представники
- •Література
- •6.051301. «Хімічна технологія», 6.051401 «Біотехнологія»
- •6.040106 «Екологія навколишнього середовища та збалансоване природокористування» денної та заочної форм навчання
21.3. Полісахариди
21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
В залежності від числа молекул простих сахарів, які утворюються при гідролізі молекули олігосахариду, розрізняють: дисахариди, трисахариди і т.д. Найбільше значення мають дисахариди.
21.3.1.1. Дисахариди (біози)
Дисахаридами називають вуглеводи, молекули яких, приєднуючи молекулу води, розщеплюються на дві молекули моносахаридів.
Дисахариди – кристалічні, добре розчинні у воді речовини, солодкі на смак. Їх водні розчини оптично активні.
Серед природних дисахаридів найбільше значення мають сполуки складу С12Н22О11, які при гідролізі розпадаються на дві молекули гексоз:
С12Н22О11 + Н2О 2 С6Н12О6
Гідроліз проходить під дією мінеральних кислот, при дії лугів вони гідролізують повільно.
Добувають дисахариди із природних продуктів. Деякі з них зустрічаються у вільному стані, інші добувають шляхом гідролізу їх глікозидів або полісахаридів. Відомі і синтетичні методи добування дисахаридів, але практично не використовуються. Перший синтез дисахаридів був здійснений у 1879 році О. Коллі.
Назви дисахаридів, як правило, тривіальні і походять від назв тих продуктів, звідки вони були добуті: тростинний цукор, молочний цукор і т.д.
Дисахариди утворюються із двох молекул моносахариду за рахунок відщеплення молекули води:
В утворенні молекули води і зв’язку між залишками моноз беруть участь: обов’язково глікозидний гідроксил однієї молекули і глікозидний або спиртовий гідроксил другої. Отже, дисахариди є своєрідними етерами моносахаридів, причому вони можуть складатися із залишків однакових або різних молекул моносахаридів. Таким чином, дисахариди являють собою глікозиди, в яких агліконом є друга (інша) молекула моносахариду.
Залежно від того, за рахунок яких гідроксилів утворюється молекула води і здійснюється зв’язок між залишками монози, дисахариди поділяються на відновлювальні і невідновлювальні або глікозил-глікози і глікозил-глікозиди.
21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
Глікозил-глікозами або відновлювальними називають такі дисахаридами, які утворюються в результаті відщеплення молекули води за рахунок напівацетального гідроксилу однієї із моносахаридних молекул та будь-якого із спиртових гідроксилів другої молекули (частіше – при 4-му атомі Карбону). Найважливішими відновлювальними дисахаридами є мальтоза (солодовий цукор), лактоза ( молочний цукор), целобіоза.
Мальтоза (солодовий цукор) С12Н22О11 утворюється із двох молекул α-D-глюкопіраноз за рахунок утворення молекули води із напівацетального гідроксилу однієї молекули та атома Гідрогену спиртового гідроксилу біля четвертого атома Карбону другої молекули:
Зв’язок 1,4-α- називають глікозил-глікозним.
Властивості мальтози. У розчині мальтоза перебуває в рівновазі з таутомерною альдегідною формою:
Завдяки тому, що мальтоза в розчині знаходиться в таутомерній альдегідній формі, для неї характерні реакції по альдегідній групі:
відновлення – багатоатомний спирт;
окиснення – мальтобіонова кислота:
а) реакції з амоніачним розчином нітрату Аргентуму;
б) з фелінговою рідиною;
в) з гідроксидом міді;
алкілювання – октаметилмальтоза;
ацилювання – октаацетилмальтоза.
Мальтоза кристалізується з однією молекулою води. Тпл 103°С. Вона поширена в рослинних і тваринних організмах (утворюється, як проміжний продукт розщеплення крохмалю у процесі обміну вуглеводів).
Добувають мальтозу при гідролізі крохмалю за допомогою ферментів (амілози, діастази), які містяться у пророслих зернах солоду (лат. maltum - солод), а тому мальтозу називають солодовим цукром. Дріжджі зброджують мальтозу. Вона солодка на смак, але приблизно в три рози менш солодка ніж цукор. [α]20D = + 130,4°.
Лактоза, або молочний цукор С12Н22О11 утворюється з β-D-галактопіранози та α-D-глюкопіранози, зв’язок 1,4-β:
Добувають лактозу з молока. Вона міститься молоці. В коров’ячому молоці ~ 4 – 4,5%, в жіночому молоці ~ 5 – 8% лактози. Лактоза відрізняється від інших сахарів тим, що для неї не характерна гігроскопічність, використовується як фармацевтичний препарат (наповнювач таблеток) та як продукт харчування для грудних дітей.
Лактоза міститься в молоці, пилку багатьох рослин. Її добувають із відходів виробництва сиру, масла та сироватки молока.
Целобіоза, С12Н22О11, утворюється при неповному гідролізі целюлози. При її гідролізі утворюється дві молекули глюкози. Молекула целобіози, подібно до молекули мальтози, складається із двох залишків глюкози, проте зв’язок між ними здійснений не через 1,4-α-, а через 1,4-β-глікозидний гідроксил.
Для неї характерні всі властивості відновлювальних дисахаридів. Целобіоза – кристалічна речовина з Тпл 285°С. На відміну від мальтози вона не зброджується дріжджами, майже не солодка на смак. Кут питомого обертання [α]20D вона змінює з +14,2° до +34,6°. Не засвоюється організмом людини, проте дуже поширена в природі, міститься у пророслих зернах вівса, ячменю, шпинаті, солоді, кісточках абрикосів і т.д.
