17.1.1. Номенклатура
Карбонові кислоти називають за систематичною та історичною номенклатурами. За систематичною номенклатурою назву кислот утворюють із назв відповідних вуглеводнів, додаючи до них закінчення -ова і слова кислота.
Головний ланцюг у молекулі кислоти вибирають так, щоб до нього обов’язково входила карбоксильна група. Положення радикалів у вуглеводневому ланцюзі позначають цифрами. Нумерацію ланцюга починають з атома Карбону карбоксильної групи.
Назви деяких карбонових кислот
Формула |
Систематична |
Історична |
Раціональна |
|
Метанова |
Мурашина |
– |
|
Етанова |
Оцтова |
– |
|
Пропанова |
Пропіонова |
Метилоцтова |
|
Бутанова |
Масляна |
Етилоцтова |
|
2-Метилпропанова |
Ізомасляна |
Диметилоцтова |
|
Пентанова |
Валеріанова |
Пропілоцтова |
|
3-Метилбутанова |
Ізовалеріанова |
Ізопропілоцтова |
|
Гексанова |
Капронова |
Бутилоцтова |
|
Гексадеканова |
Пальмітинова |
С15Н31СООН |
|
Гептадеканова |
Маргаринова |
С16Н33СООН |
|
Октадеканова |
Стеаринова |
С17Н35СООН |
Для найпоширеніших карбонових кислот широко використовують історичні назви: мурашина, оцтова, масляна, валеріанова. Ці назви пов’язані переважно з тими джерелами, з яких була виділена та чи інша кислота: мурашина – з мурашок, оцтова – з оцту, масляна – з масла і т.д.
У деяких випадках для назви кислот нескладної структури застосовують раціональну номенклатуру, в якій за основу назви беруть оцтову кислоту.
17.1.2. Ізомерія
Монокарбоновим кислотам насиченого ряду властива ізомерія, пов’язана з розгалуженням карбонового ланцюга. Перші три представники гомологічного ряду цих кислот ізомерів не мають. При збільшенні кількості атомів Карбону у молекулі карбонової кислоти кількість ізомерів різко збільшується:
17.1.3. Методи добування
Органічні кислоти досить поширені в рослинному та тваринному світі, звідки можуть бути виділені.
Разом з тим, відомо досить багато синтетичних методів добування монокарбонових кислот, які використовують як у промислових масштабах, так і в лабораторних умовах.
1. Окиснення спиртів і альдегідів:
2. Окиснення насичених вуглеводнів:
3. Карбонілювання етиленових вуглеводнів (Оксосинтез):
4. Карбоксилювання реактивів Гріньяра:
5. Гідроліз нітрилів:
6. Окиснення гомологів бензену:
7. Гідроліз жирів (див. тему жири).
17.1.4. Фізичні властивості
Мурашина, оцтова, пропіонова кислоти – безбарвні речовини з гострим подразливим запахом, які змішуються з водою в будь яких співвідношеннях.
Кислоти з кількістю атомів Карбону від С4 до С6 – маслянисті рідини з неприємним запахом (запах згірклого масла), розчинність яких зменшується у воді в міру збільшення їх молекулярної маси. Вищі карбонові кислоти починаючи з С10 – тверді малолеткі парафіноподібні речовини, без запаху, не розчинні у воді, але розчинні в органічних розчинниках.