- •6.040106 «Екологія навколишнього середовища та збалансоване природокористування» денної та заочної форм навчання
- •Київ нухт 2013
- •Передмова
- •1. Предмет органічної хімії
- •2. Електронна будова атому Карбону
- •2.1. Поняття про гібридизацію атомів Карбону.
- •3. Типи хімічних зв’язків в органічних сполуках
- •3.1. Характеристики ковалентного зв’язку
- •3.2. Електронні впливи (електронні ефекти в молекулах)
- •3.4. Типи утворення і види ковалентних зв’язків
- •4. Класифікація органічних сполук
- •5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
- •5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
- •5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
- •5.4. Правила номенклатури iupac
- •5.5. Методи добування алканів
- •5.6. Хімічні властивості алканів
- •5.7. Окремі представники
- •6. Алкени
- •6.1. Ізомерія алкенів
- •6.2. Номенклатура
- •6.3. Методи добування
- •6.4. Хімічні властивості
- •IV. Ізомеризація.
- •6.5. Просторова будова (стереохімія) алкенів (гомологів етену)
- •6.6. Окремі представники
- •7.1. Методи добування
- •7.2. Хімічні властивості
- •IV. Реакції заміщення атома Гідрогену біля потрійного зв’язку.
- •7.3. Окремі представники
- •8. Алкадієни
- •8.1. Ізомерія алкадієнів
- •8.2. Класифікація
- •8.3. Методи добування
- •8.4. Хімічні властивості
- •8.5. Окремі представники
- •9. Циклоалкани
- •9.1. Номенклатура. Ізомерія
- •9.2. Будова циклоалканів
- •9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
- •9.4. Стереохімія циклоалканів
- •9.5. Окремі представники
- •10. Арени (Ароматичні вуглеводні)
- •10. 1. Класифікація ароматичних сполук
- •10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
- •10.2.1. Будова молекули бензену
- •10.2.2. Гомологи бензену
- •10.2.3. Ізомерія та номенклатура.
- •10.2.4. Методи добування бензену та його гомологів.
- •10.2.5. Хімічні властивості
- •10.2.6. Окремі представники
- •10.3. Багатоядерні ароматичні вуглеводні
- •10.3.1. Багатоядерні ароматичні вуглеводні з неконденсованими бензеновими ядрами
- •1. Група дифенілу.
- •2. Дифенілметан.
- •3. Група трифенілметану.
- •10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
- •11. Галогеновуглеводні
- •11.1. Класифікація
- •11.2. Номенклатура
- •11.3. Ізомерія
- •11.3. Методи добування
- •11.4. Хімічні властивості
- •11.5. Окремі представники
- •12. Гідроксисполуки (спирти)
- •12.1. Класифікація
- •12.2. Номенклатура
- •12.3. Ізомерія
- •12.4. Фізичні властивості
- •12.5. Методи добування одноатомних спиртів
- •12.6. Хімічні властивості спиртів
- •Третинні спирти окиснюються важко з розривом карбонового ланцюга.
- •12.7. Окремі представники
- •13. Багатоатомні спирти
- •13.1. Хімічні властивості
- •13.2. Окремі представники
- •14.Феноли
- •14.1. Номенклатура
- •14.2. Методи добування
- •14.3. Фізичні властивості
- •14.4. Хімічні властивості.
- •14.5. Окремі представники
- •15. Етери
- •15.6. Хімічні властивості
- •15.7. Окремі представники
- •16. Оксосполуки ( альдегіди і кетони)
- •16.1. Класифікація
- •16.2. Ізомерія
- •16.3. Номенклатура
- •16.4. Методи добування
- •16.5. Фізичні властивості
- •16.6. Хімічні властивості
- •I. Реакції приєднання.
- •III. Реакції заміщення.
- •IV. Реакції полімеризації.
- •16.7. Окремі представники
- •17. Карбонові кислоти
- •17.1. Одноосновні карбонові кислоти
- •17.1.1. Номенклатура
- •Назви деяких карбонових кислот
- •17.1.2. Ізомерія
- •17.1.3. Методи добування
- •17.1.4. Фізичні властивості
- •17.1.5. Хімічні властивості
- •17.1.6. Окремі представники
- •17.2. Дикарбонові кислоти
- •Назви деяких дикарбонових кислот
- •17.2.1. Методи добування
- •17.2.2. Фізичні властивості
- •17.2.3. Хімічні властивості
- •17.2.4. Окремі представники
- •17.3. Ненасичені монокарбонові кислоти
- •Назви деяких ненасичених монокарбонових кислот
- •18. Жири
- •18.1. Фізичні властивості
- •18.2. Методи добування
- •18.3. Хімічні властивості
- •1. Гідроліз, або омилення:
- •2. Гідрогенізація жирів
- •3. Згіркнення жирів
- •18.4. Застосування жирів
- •19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
- •19.1. Ізомерія
- •19.2. Методи добування
- •19.3. Фізичні властивості
- •19.4. Хімічні властивості
- •20. Оптична ізомерія гідроксикислот
- •21. Вуглеводи
- •21.1. Класифікація вуглеводів
- •21.2. Моносахариди
- •21.2.1. Будова моносахаридів
- •21.2.2. Стереохімія моноз
- •21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
- •21.2.4. Характер окисних кілець
- •21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
- •21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
- •21.2.7. Методи добування
- •21.2.8. Фізичні властивості
- •21.2.9. Хімічні властивості
- •1. Реакції окиснення моносахаридів:
- •7. Дія мінеральних кислот.
- •8. Реакція алкілювання.
- •9. Реакція ацилювання.
- •10. Утворення сахаратів.
- •11. Бродіння моносахаридів.
- •21.2.10. Окремі представники
- •21.3. Полісахариди
- •21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
- •21.3.1.1. Дисахариди (біози)
- •21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
- •21.3.1.3. Глікозил-глікозиди, або невідновлювальні дисахариди
- •21.3.2. Вищі полісахариди (поліози, несахароподібні складні вуглеводи)
- •22. Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •22.1. Нітросполуки жирного й ароматичного рядів
- •22.1.1. Класифікація
- •22.1.2. Номенклатура
- •22.1.3. Ізомерія
- •22.1.4. Методи добування
- •22.1.5. Фізичні властивості
- •22.1.6. Хімічні властивості нітросполук
- •22.1.7. Окремі представники
- •22.2.1. Класифікація
- •22.2.2. Номенклатура
- •22.2.3. Ізомерія
- •22.2.4. Методи добування
- •22.2.5. Фізичні властивості
- •22.2.6. Хімічні властивості
- •22.2.7. Окремі представники
- •22.3. Ароматичні діазо- та азосполуки
- •22.3.1. Номенклатура
- •22.3.2. Методи добування
- •22.3.3. Фізичні властивості
- •22.3.4. Хімічні властивості
- •22.4. Амінокислоти
- •22.4.1. Класифікація
- •22.4.2. Номенклатура
- •22.4.3. Ізомерія
- •22.4.4. Методи добування
- •22.4.5. Будова молекул
- •22.4.6. Фізичні властивості
- •22.4.7. Хімічні властивості
- •22.4.8. Окремі представники
- •Література
- •6.051301. «Хімічна технологія», 6.051401 «Біотехнологія»
- •6.040106 «Екологія навколишнього середовища та збалансоване природокористування» денної та заочної форм навчання
15. Етери
Етери – це органічні сполуки, в яких два вуглеводневих залишки сполучені між собою атомом Оксигену. Їх загальна формула R−O−R'. Вуглеводневі залишки R i R' можуть бути однаковими або різними. Етери з різними радикалами називають змішаними. Етери можна розглядати як продукти заміщення Гідрогену гідроксильної групи спиртів на вуглеводневий радикал.
15.1. Класифікація
Залежно від характеру вуглеводневого залишку розрізняють насичені та ненасичені ациклічні етери, циклічні та ароматичні етери. Наприклад:
15.2. Номенклатура
Етери за раціональною номенклатурою називають за назвою вуглеводневих радикалів, сполучених з атомом Оксигену з додаванням слова «етер». За систематичною номенклатурою – за назвою насиченого вуглеводню, додаючи до неї назву відповідної алкоксильної групи R−О−. За основу вибирають вуглеводневий залишок з більшою кількістю атомів Карбону.
15.3. Ізомерія
Ізомерія етерів залежить від:
а) ізомерії вуглеводневих залишків, сполучених з атомом Оксигену, наприклад:
б) положення атома Оксигену у карбоновому ланцюгу − так звана метамерія, наприклад:
15.4. Методи добування
1. Міжмолекулярна дегідратація спиртів:
2. Взаємодія алкоголятів з галогеналкілами:
3. Алкілювання спиртів або фенолів:
4. Каталітичне приєднання спиртів до алкенів:
5. Взаємодія ацетилену зі спиртами:
15.5. Фізичні властивості
Перші представники гомологічного ряду – гази; наступні гомологи – безбарвні, легко рухливі рідини, легші за воду; вищі етери, починаючи з С17 – тверді речовини. Температура кипіння етерів нижча, ніж температури кипіння відповідних спиртів, з яких ці етери синтезовані. Це пов’язано з тим, що між їх молекулами, на відміну від спиртів, не утворюються водневі зв’язки і молекули етерів є мономерними.
15.6. Хімічні властивості
Етери вважаються досить інертними сполуками. Вони надзвичайно важко гідролізують, в звичайних умовах не взаємодіють з Натрієм, лугами, більшістю кислот, за виключенням йодистоводневої, яка вже за кімнатної температури розкладає їх з утворенням галогеналканів і води:
Більшість етерів легко окиснюється при контакті з киснем повітря з утворенням пероксидних сполук:
Найлегше окиснення проходить в α-положенні відносно атома Оксигену. Пероксиди, що утворилися, здебільшого гідропероксиди, є вибухонебезпечними, оскільки під час нагрівання здатні розкладатися з утворенням вільних радикалів, що спричиняє подальшу ланцюгову реакцію.
Під дією Натрію етери здатні при нагріванні розщеплюватися на алкоголяти та натрійалкіл.
Приєднання сильних кислот приводить до утворення протонованих етерів (оксонієвих солей). В молекулі оксонієвих сполук атом Оксигену сполучений за допомогою ковалентних зв’язків з трьома замісниками та іонним зв’язком з аніоном:
Вільні електронні пари атомів Оксигену в молекулах етерів зумовлюють їх основні властивості.
15.7. Окремі представники
Найбільше значення має діетиловий етер (етоксиетан, сірчаний етер) – безбарвна, рухлива, надзвичайно вогненебезпечна рідина з характерним запахом, важко розчиняється у воді, зі спиртом змішується в будь-яких співвідношеннях. Діетиловий етер застосовується як розчинник у багатьох хімічних виробництвах, в медицині – для наркозу. [1], c. 271-276; [2], c. 341-357.
