- •6.040106 «Екологія навколишнього середовища та збалансоване природокористування» денної та заочної форм навчання
- •Київ нухт 2013
- •Передмова
- •1. Предмет органічної хімії
- •2. Електронна будова атому Карбону
- •2.1. Поняття про гібридизацію атомів Карбону.
- •3. Типи хімічних зв’язків в органічних сполуках
- •3.1. Характеристики ковалентного зв’язку
- •3.2. Електронні впливи (електронні ефекти в молекулах)
- •3.4. Типи утворення і види ковалентних зв’язків
- •4. Класифікація органічних сполук
- •5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
- •5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
- •5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
- •5.4. Правила номенклатури iupac
- •5.5. Методи добування алканів
- •5.6. Хімічні властивості алканів
- •5.7. Окремі представники
- •6. Алкени
- •6.1. Ізомерія алкенів
- •6.2. Номенклатура
- •6.3. Методи добування
- •6.4. Хімічні властивості
- •IV. Ізомеризація.
- •6.5. Просторова будова (стереохімія) алкенів (гомологів етену)
- •6.6. Окремі представники
- •7.1. Методи добування
- •7.2. Хімічні властивості
- •IV. Реакції заміщення атома Гідрогену біля потрійного зв’язку.
- •7.3. Окремі представники
- •8. Алкадієни
- •8.1. Ізомерія алкадієнів
- •8.2. Класифікація
- •8.3. Методи добування
- •8.4. Хімічні властивості
- •8.5. Окремі представники
- •9. Циклоалкани
- •9.1. Номенклатура. Ізомерія
- •9.2. Будова циклоалканів
- •9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
- •9.4. Стереохімія циклоалканів
- •9.5. Окремі представники
- •10. Арени (Ароматичні вуглеводні)
- •10. 1. Класифікація ароматичних сполук
- •10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
- •10.2.1. Будова молекули бензену
- •10.2.2. Гомологи бензену
- •10.2.3. Ізомерія та номенклатура.
- •10.2.4. Методи добування бензену та його гомологів.
- •10.2.5. Хімічні властивості
- •10.2.6. Окремі представники
- •10.3. Багатоядерні ароматичні вуглеводні
- •10.3.1. Багатоядерні ароматичні вуглеводні з неконденсованими бензеновими ядрами
- •1. Група дифенілу.
- •2. Дифенілметан.
- •3. Група трифенілметану.
- •10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
- •11. Галогеновуглеводні
- •11.1. Класифікація
- •11.2. Номенклатура
- •11.3. Ізомерія
- •11.3. Методи добування
- •11.4. Хімічні властивості
- •11.5. Окремі представники
- •12. Гідроксисполуки (спирти)
- •12.1. Класифікація
- •12.2. Номенклатура
- •12.3. Ізомерія
- •12.4. Фізичні властивості
- •12.5. Методи добування одноатомних спиртів
- •12.6. Хімічні властивості спиртів
- •Третинні спирти окиснюються важко з розривом карбонового ланцюга.
- •12.7. Окремі представники
- •13. Багатоатомні спирти
- •13.1. Хімічні властивості
- •13.2. Окремі представники
- •14.Феноли
- •14.1. Номенклатура
- •14.2. Методи добування
- •14.3. Фізичні властивості
- •14.4. Хімічні властивості.
- •14.5. Окремі представники
- •15. Етери
- •15.6. Хімічні властивості
- •15.7. Окремі представники
- •16. Оксосполуки ( альдегіди і кетони)
- •16.1. Класифікація
- •16.2. Ізомерія
- •16.3. Номенклатура
- •16.4. Методи добування
- •16.5. Фізичні властивості
- •16.6. Хімічні властивості
- •I. Реакції приєднання.
- •III. Реакції заміщення.
- •IV. Реакції полімеризації.
- •16.7. Окремі представники
- •17. Карбонові кислоти
- •17.1. Одноосновні карбонові кислоти
- •17.1.1. Номенклатура
- •Назви деяких карбонових кислот
- •17.1.2. Ізомерія
- •17.1.3. Методи добування
- •17.1.4. Фізичні властивості
- •17.1.5. Хімічні властивості
- •17.1.6. Окремі представники
- •17.2. Дикарбонові кислоти
- •Назви деяких дикарбонових кислот
- •17.2.1. Методи добування
- •17.2.2. Фізичні властивості
- •17.2.3. Хімічні властивості
- •17.2.4. Окремі представники
- •17.3. Ненасичені монокарбонові кислоти
- •Назви деяких ненасичених монокарбонових кислот
- •18. Жири
- •18.1. Фізичні властивості
- •18.2. Методи добування
- •18.3. Хімічні властивості
- •1. Гідроліз, або омилення:
- •2. Гідрогенізація жирів
- •3. Згіркнення жирів
- •18.4. Застосування жирів
- •19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
- •19.1. Ізомерія
- •19.2. Методи добування
- •19.3. Фізичні властивості
- •19.4. Хімічні властивості
- •20. Оптична ізомерія гідроксикислот
- •21. Вуглеводи
- •21.1. Класифікація вуглеводів
- •21.2. Моносахариди
- •21.2.1. Будова моносахаридів
- •21.2.2. Стереохімія моноз
- •21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
- •21.2.4. Характер окисних кілець
- •21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
- •21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
- •21.2.7. Методи добування
- •21.2.8. Фізичні властивості
- •21.2.9. Хімічні властивості
- •1. Реакції окиснення моносахаридів:
- •7. Дія мінеральних кислот.
- •8. Реакція алкілювання.
- •9. Реакція ацилювання.
- •10. Утворення сахаратів.
- •11. Бродіння моносахаридів.
- •21.2.10. Окремі представники
- •21.3. Полісахариди
- •21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
- •21.3.1.1. Дисахариди (біози)
- •21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
- •21.3.1.3. Глікозил-глікозиди, або невідновлювальні дисахариди
- •21.3.2. Вищі полісахариди (поліози, несахароподібні складні вуглеводи)
- •22. Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •22.1. Нітросполуки жирного й ароматичного рядів
- •22.1.1. Класифікація
- •22.1.2. Номенклатура
- •22.1.3. Ізомерія
- •22.1.4. Методи добування
- •22.1.5. Фізичні властивості
- •22.1.6. Хімічні властивості нітросполук
- •22.1.7. Окремі представники
- •22.2.1. Класифікація
- •22.2.2. Номенклатура
- •22.2.3. Ізомерія
- •22.2.4. Методи добування
- •22.2.5. Фізичні властивості
- •22.2.6. Хімічні властивості
- •22.2.7. Окремі представники
- •22.3. Ароматичні діазо- та азосполуки
- •22.3.1. Номенклатура
- •22.3.2. Методи добування
- •22.3.3. Фізичні властивості
- •22.3.4. Хімічні властивості
- •22.4. Амінокислоти
- •22.4.1. Класифікація
- •22.4.2. Номенклатура
- •22.4.3. Ізомерія
- •22.4.4. Методи добування
- •22.4.5. Будова молекул
- •22.4.6. Фізичні властивості
- •22.4.7. Хімічні властивості
- •22.4.8. Окремі представники
- •Література
- •6.051301. «Хімічна технологія», 6.051401 «Біотехнологія»
- •6.040106 «Екологія навколишнього середовища та збалансоване природокористування» денної та заочної форм навчання
9. Циклоалкани
Це вуглеводні, в молекулах яких присутні циклічні карбонові ланцюжки і наявні лише прості зв’язки. Загальна формула CnH2n.
Циклоалкани, або циклани, ізомерні алкенам.
9.1. Номенклатура. Ізомерія
Номенклатура практично така ж сама, як в алканів, але з додаванням префіксу цикло- перед назвою замкненого карбонового ланцюга. Нумерація циклу починається від замісника, ближчого до початку алфавіту.
1. Ізомерія циклів.
2. Ізомерія взаємного розташування замісників у циклі.
3. Ізомерія будови бічного ланцюга.
9.2. Будова циклоалканів
Першою
теорією, яка намагалася пояснити
стабільність циклоалканів та їх реакційну
здатність, була теорія А. Байєра. В своїй
теорії він виходив з того, що валентні
кути в молекулах циклоалканів відхиляються
від нормального кута між валентними
напрямками sp3-гібридизованого
атома Карбону. Кут між валентними
напрямками в молекулі циклопропану за
Байєром дорівнює внутрішньому куту
трикутника і становить 60°.
Напруження циклу – α
— визначається половиною різниці між
нормальним кутом 109° і внутрішнім кутом
відповідного багатокутника.
Для
циклопропану
.
Для
циклобутану
,
.
Дійсно, циклопропан та циклобутан поводять себе у хімічних реакціях так, ніби їх зв’язки напружені і намагаються якнайшвидше розірватись.
З
гіпотези А. Байєра випливає, що
найстабільнішим циклоалканом є
циклопентан, внутрішній кут якого (108°)
практично співпадає з нормальним
валентним кутом sp3-гібридизованого
атома Карбону. Проте, гіпотеза А. Байєра
більш-менш задовільно пояснюючи
властивості малих циклів, не може
пояснити властивості циклогексану. За
Байєром циклогексан повинен мати
негативне значення напруги циклу
.
В дійсності ж циклогексан є найстабільнішим із циклів, стабільнішим ніж циклопентан.
Основними причинами хибності гіпотези А. Байєра є такі:
1. Хибною була вихідна установка гіпотези на деформацію валентних кутів, таких деформацій не відбувається, оскільки вони вимагали б надзвичайно високих енергій.
2. А. Байєр не враховував і не міг врахувати електронну будову циклоалканів, тому що за його часів не були розвинені квантово-хімічні уявлення про будову хімічних зв’язків.
3. Нарешті, А. Байєр вважав молекули циклоалканів плоскими багатокутниками, тобто зовсім не враховував можливого просторового взаємного розташування атомів у циклах.
9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
В малих циклах – циклопропані і циклобутані – існує особливий тип зв’язків – «бананові зв’язки».
При цьому sp3-гібридні орбіталі перекриваються під кутом, тому зона перекривання менша, ніж в σ-зв’язках, що послаблює цей зв’язок порівняно з σ-зв’язком. До того ж притягання іде по дотичній (подібно до π-зв’язку), що також послаблює цей зв’язок порівняно з σ-зв’язком. За міцністю такий зв'язок знаходиться між σ- та π-зв’язком, наближаючись до π-зв’язку (легко рветься). Тому циклоалкани за реакційною здатністю нагадують алкени: вступають в реакції приєднання з розривом зв’язку, а значить і розривом циклу.
9.4. Стереохімія циклоалканів
Всупереч твердженню А. Байєра, жоден з циклоалканів не є плоскою структурою. Найбільш плоским з усіх є циклопропан, але навіть в ньому відбуваються коливання атомів Карбону з виходом із площини.
Циклобутан не є плоским квадратом, а в його молекулі відбувається коливання «крилець».
Циклопентан існує у вигляді «конверта», в якому почергово піднімаються і опускаються кожна з п’яти вершин.
Найцікавішою і найскладнішою є просторова будова циклогексану і його похідних.
Конформації молекули циклогексану. Циклогексан може існувати у вигляді трьох конформерів:
В конформації «крісло» кожна пара атомів Карбону, якщо дивитись вздовж зв’язку, знаходиться у загальмованій конформації.
В конформації «човника» дві пари атомів Карбону знаходяться в заслоненій конформації, тому човник менш імовірний, ніж крісло.
Молекула в конформації «крісло» підвержена осциляції:
Як собі уявити утворення крісла із плоского шестикутника?
Молекула циклогексану може приймати дві кріслоподібні конформації. При переході від однієї конформації до другої атоми Гідрогену стають екваторіальними або аксіальними.
Енергія переходу невелика і такі переходи відбуваються у звичайних умовах (20°С):
