Лекція 1 «Сім’я в культурно-історичному контексті» План
1. Засади психології сім’ї (функції сім’ї, типи сімей, підходи до вивчення сім’ї)
2. Вплив культурно-історичного контексту на структуру сім'ї виховання дітей
Вивчення курсу «Психологія сім'ї» є одним із складових компоненті професійної підготовки майбутнього психолога. Розуміння механізмів та закономірностей функціонування і розвитку сім'ї як соціальної системи, уміння визначати потенційні можливості й тенденції розвитку кожної сім створює передумови для ефективної взаємодії психолога з членами сім'ї та дозволяє створити програму психологічної допомоги сім'ї.
Засади психології сім’ї
Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук - соціології, економіки, права, етнографії, психології, демографії, педагогіки та ін. Кожна з них, відповідно до свого предмету, вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім'ї. Економіка - споживчі аспекти сім'ї та її участь у виробництві матеріальних благ і послуг. Етнографія - особливості укладу життя і побуту сімей з різними етнічними характеристиками. Демографія - роль сім'ї у процесі відтворення населення. Педагогіка - її виховні можливості. Інтеграція цих напрямків вивчення сім'ї дозволяє отримати цілісне уявлення про сім'ю як про соціальне явище, котре поєднує риси соціального інституту і малої групи.
Сім'я - це складне соціальне утворення. Дослідники визначають її як історично конкретну систему взаємовідносин між подружжям, між батьками і дітьми; як малу групу, члени якої пов'язані шлюбними чи родинними відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю, як соціальну необхідність, яка обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення.
Сімейні відносини регулюються нормами моралі і права, їх основу складає шлюб - легітимне визнання взаємовідносин чоловіка і жінки, які супроводжуються народженням дітей та відповідальністю за фізичне і моральне здоров'я членів сім'ї. Важливими умовами існування сім'ї виступають: спільна діяльність і певна просторова локалізація - житло, будинок, власність як економічна основа її життя, а також загальнокультурне середовище в рамках загальної культури певного народу, конфесії, держави.
Таким чином, сім'я - це заснована на єдиній загальносімейній діяльності спільність людей, пов'язаних узами шлюбу - батьківства і спорідненості (кровної і духовної), що здійснює відтворення населення, наступність сімейних поколінь, а також соціалізацію дітей і підтримку членів сім'ї.
Дослідниками виділяються моногамна і полігамна сім'ї. Моногамна сім'я складається зі шлюбної пари - чоловіка і дружини; полігамна - це шлюб однієї людини з кількома іншими (поліандрія - шлюб однієї дружини з кількома чоловіками, полігінія - шлюб одного чоловіка з кількома жінками).
Родинні зв'язки визначають простий, розширений, тип сім'ї.
Є різні форми сімей, а їхня типологізація залежить від предмету вивчення. Типологізуючи сімейні структури, слід відмітити, що найбільш розповсюдженими у сучасних урбанізованих агломераціях (урбанізація [від лат. міський] - зосередження матеріального і духовного життя в містах; агломерація [від лат. приєднувати, накопичувати] - скупчення) - це нуклеарна сім'ї, які складаються з батьків і дітей, тобто з двох поколінь.
Розширена сім'я - об'єднує дві або більше нуклеарних сімей зі спільним господарством і складається з трьох і більше поколінь - прабатьків, батьків і дітей (онуків). До повторних сімей (Заснованих на повторному шлюбі) разом з подружжям можуть входити і діти від даного шлюбу, і діти подружжя від попереднього шлюбу, приведені ними в нову сім'ю.
Найбільш архаїчним типом є патріархальна (традиційна) сім'я. У ній багато дітей та різні покоління родичів і свояків проживають спільно; суворо дотримаються національні та релігійні звичаї. У патріархальній сім'ї, як правило, панують основи авторитарності. Сім'ї з рисам патріархальності збереглись в сільській місцевості та малих містах.
Протягом останніх десятиліть зростає кількість малих сімей, що складаються з двох осіб: неповних, материнських, «порожніх гнізд» (подружжя, діти яких покинули батьківську сім'ю). Також, спостерігається зростання неповних сімей, що виникли в результаті розлучення або смерті одного з подружжя.
У неповній сім'ї один з подружжя (частіше мати) виховує дітей. Таку ж структуру має материнська (позашлюбна) сім'я, котра відрізняється від неповної тим, що мати не перебувала у шлюбі з батьком своєї дитини. Вітчизняна статистика свідчить про зростання «позашлюбної» народжуваності: кожна шоста дитина з'являється у незаміжньої мами. Часто їй всього 15 - 16 років, вона не в змозі ні утримувати дитину, ні виховувати її. При цьому, відмічається така тенденція, що зрілі жінки (вік близько 40 років і вище) стали створювати материнські сім'ї, свідомо зробивши вибір «народити для себе».
Сім'я як соціальна інституція володіє комплексом соціальних функцій і ролей, заради яких суспільство створює, підтримує і охороняє цей соціальний інститут. Важливою характеристикою сім'ї є її функціональна структура. Під функціями сім'ї розуміють напрями її діяльності, що виражають сутність сім'ї) її соціальний статус і соціальну роль. г
Загальноприйнятої класифікації сімейних функцій немає; однак між ними існують взаємозалежність і взаємодоповнюваність. До основних функцій сім'ї можна віднести:
репродуктивну - біологічне відтворення і збереження потомства, продовження роду;
виховну - духовне відтворення населення. Сім'я формує особистість дитини, справляє систематичний виховний вплив на кожного свого члена протягом усього життя;
господарсько-побутову - підтримка фізичного стану сім'ї, догляд за старими;
економічно-матеріальну - підтримка одними членами сім'ї інших: неповнолітніх, похилих, непрацездатних;
функцію організації дозвілля - підтримка сім'ї як цілісної системи; зміст і форми проведення дозвілля залежать від рівня культури, національних традицій, індивідуальних схильностей та інтересів, віку членів сім'ї, її доходів;
функцію соціального контролю - відповідальність членів сім’ї за поведінку її членів у суспільстві їх діяльність; орієнтуючу основу складають цінності та елементи культури, визнані в усьому суспільстві або у соціальних групах. Кожна сім'я формує свій спосіб життя, власну мікрокультуру.