2. Правила опису зовнішніх ознак людини.

1. Опис людини треба робити від загального до часткового, а та­кож зверху до низу.

2. Описувати обличчя людини необхідно в анфас та профіль (пра­вий).

3. Опис має бути достатньо повним, але без зайвої деталізації (об'єм інформації залежить насамперед від мети його викорис­тання).

4. Для характеристики обліку людини використовувати криміналістичну термінологію, щоб не допускати різного тлумачення ознак.

5. Опис треба робити в установленій послідовності:

а) загальнофізичні;

б) демографічні;

в) анатомічні;

г) функцiйнi;

д) побічні (супутні).

6. Функційні та побічні ознаки описують тільки тоді, коли вони незмінні і постійні.

3. Класифікація ознак зовнішності людини.

Класифікація ознак зовнішності людини дозволяє орієнтуватися при формуванні орієнтировки з загальнофізичних ознак i завершується описом одягу.

Ознаки складаються з наступних основних груп:

1. Загальнофiзичних (стать, вік, зріст);

2. Демографiчнi (тип обличчя, національність, раса, етнічна група).

3. Анотомiчнi - це ознаки, які характеризують особливості анатомічної будови тіла людини (надані йому від народження), наприклад будова тіла, опис елементів голови, положення та елементи тулубу i кінцівок.

4. Функцiйнi - це звички, доведені до автоматизму, ознаки руху людини, а також окремих його частин, характеризуючих функції органів людини. Так, наприклад, хода, осанка, жестикуляція, міміка на обличчі, мова, голос, способи виконання деяких дій.

До самостійних груп ми відносимо ознаки, які найбільш запам'ятовуються: особливі та яскраві прикмети. До додаткової гру­пи ми відносимо побічні ознаки.

Особливі прикмети - це рідкі зовнішні ознаки, як анатомічного, так i функцiйного характеру, які представляють собою відхилення від нормальної морфологічної будови тіла (аномалії). Наприклад, родинні плями, шрами, викривлення хребта; сліди від оспи, татуювання, виражені дефекти мови.

Яскраві прикмети - це зовнішні ознаки, які яскраво виражені i відразу приваблюють увагу, як правило, зустрічаються рідко, легко запам’ятовуються.

До побічних, супутніх ми відносимо прикмети одягу, взуття i супутні предмети, які постійно використовуються в процесі життя людиною, як-то: окуляри, тростина, парасолька i інші предмети.

Із усіх груп ознак, анатомічні є найбільш тривалими, так як надані людині від народження. Функцiйнi ознаки частіше i легше підлягають змінам, i в силу цього, їх ідентифікаційна значимість нижча, однак, разом з анатомічними, вони створюють неповторний індивідуальний комплекс ознак.

Ідентифікаційна цінність окремих ознак визначається не тільки тривалістю, а ще й частотою їх повтору у різних людей. Чим рідше зустрічається та чи інша ознака, тим вище її ідентифікаційна вартість.

Перед тим, як перейти до детального викладу анатомічних ознак, необхідно загоростити увагу на поняття термінів, які частіше повто­рюються для того, щоб усі розуміли їх поняття однаково.

Величини елементів при описуванні зовнішності визначають порівняння однієї частини тіла з другою. Неможливо визначити одну частину iзолювано від другої.

Наприклад, вуха одного i того ж розміру на великій голові можуть бути малими, а на малий - великими.

При описі зовнішності патрульні міліціонери, як пра­вило використовують трьох членну градацію величин: голова - велика, середня по величині та мала i т.п.

Форму частин тіла описують порівнюючи її з якимось геометричними фігурами або використовують загально відомі терміни, наприклад, голо­ва буває яйцевидною, грушовидною або обличчя у формі трикутника, овальне чи інше.

Положення частин тіла фіксується по відношенню до горизонтальної чи вертикальної лінії, а також по відношенню до іншої час­тини тіла (плечі покаті, праве плече вище лівого, положення очей або бровей косовнутрiшні i т.п.).

Колір завжди вказують при опису волосся, очей, шкіри обличчя, татуювання, а також при опису одягу, взуття та інших предметів.

Опис має бути достатньо повним, але без зайвої деталізації. Об’єм опису залежить від мети його використання.

3. Заключна частина - 5 хв.

3.1. Відповісти на запитання курсантів.

3.2. Підвести підсумки заняття та зробити необхідні записи в журналі.

3.3. Дати завдання на самопідготовку. Вивчити матеріал з навчальних питань заняття № 1:

3.3.1. Методика словесного портрету, поняття суб'єктивного та об'єктивного портретів.

3.3.2. Правила опису зовнішніх ознак людини.

3.3.3. Класифікація ознак зовнішності людини.