Київський міжнародний університет

Юридичний інститут

Кафедра цивільного та господарського права

К У Р С О В А Р О Б О Т А

на тему:

Речово-правові способи захисту речових прав

Робота виконана студентом(кою)

групи________________________

_____________________________

Прізвище, ім’я, по батькові

Науковий керівник ___________

_____________________________

(науковий ступінь, посада)

_____________________________

Прізвище, ім’я, по батькові

Київ–2015

Реєстраційний №___________ ________________ __________________

(дата) (П.І.П.) ___________ ________________ __________________

(дата) (П.І.П.)

Результати перевірки _______________ __________ __________________

(до захисту, (дата) (П.І.П.)

на доопрацювання)

Результати захисту ___________ _________________ ___________________

(оцінка) (підпис) (П.І.П.)

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЧОВО-ПРАВОВИХ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ РЕЧОВИХ ПРАВ…………………………………………………………………………………6

1.1. Поняття речово-правових способів захисту речових прав……………………………………………………………7

1.2. Відмежування речово-правових способів захисту речових прав від зобов'язально-правових………………………………………….8

РОЗДІЛ ІI. ОСНОВНІ ВИДИ РЕЧОВО-ПРАВОВИХ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ РЕЧОВИХ ПРАВ………………………………………………………………………….…….12

2.1. Віндикаційний позов…………………………………………………13

2.2. Негаторний позов………………………………………….…….16

РОЗДІЛ III. ДОПОМІЖНІ РЕЧОВО-ПРАВОВІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ РЕЧОВИХ ПРАВ......................................................................................19

3.1.Позов про визнання права власності (речового права)

3.2.Позов про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту)

ВИСНОВОК…………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….

ВСТУП

Актуальність цієї теми полягає у тому, що захист та охорона права власності є однією з найважливіших функцій кожної держави, підтвердженням цього є принцип охорони власності, який закріплено у ст.13 Конституції України, яка визначає: "Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом .

Положення Основного закону пізніше знайшли своє відображення у різних галузях права: адміністративному, земельному, кримінальному, фінансовому та цивільному. Серед усіх галузей українського законодавства, які покликані на захист права власності, особливе місце посідають норми цивільного права, які забезпечують правове регулювання та охорону відносин власності.

На відміну від адміністративного чи кримінального права, що на меті захисту має покарання тієї чи іншої особи - правопорушника за скоєне протиправне діяння, метою цивільно-правового захисту є відновлення порушеного права, відновлення попереднього майнового стану особи, права якої були порушені.

Захист права власності здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, а саме положення Глави 3, де містяться норми про захист цивільних прав та інтересів і Глави 29 - норми про захист права власності.

Стаття 386 ЦК закріплює, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Цивільно-правові засоби захисту права власності за своєю природою неоднорідні за умовою їх застосування та змістом. Одні спрямовані на захист права безпосередньо, а інші - опосередковано. Чітко встановленої класифікації способів захисту права власності законодавець не встановив, тому прийнято поділяти їх на такі види:

1.Речово-правові ;

2.Зобов'язально-правові;

3.Інші цивільно-правові засоби захисту речових прав.

Цей поділ своїм багатовіковим існуванням, ще з часів римського приватного права, довів свою доцільність.

Метою курсової роботи є всебічне та повне дослідження речово-правових способів захисту речових прав. Для досягнення поставленої мети необхідно:

- дослідити та з'ясувати історію виникнення речово-правових способів захисту речових прав;

- охарактеризувати віндикаційний позов;

- докладно вивчити негаторний позов;

- ознайомитись у порівняльному аспекті з зобов'язально-правовими способами захисту речових прав;

- визначити об'єкт віндикаційного позову;

- охарактеризувати суб'єкт права на віндикацію;

- визначити об'єкт негаторного позову;

- охарактеризувати суб'єкт права на негаторис.

Предметом дослідження є відносини, що виникають між державою та фізичними і юридичними особами з приводу невизнаних, оспорюваних чи порушених прав володіння.

Розділ і. Загальна характеристика речово-правових способів захисту речових прав

Поняття "захисту права власності" охоплює цілий комплекс правових засобів, які застосовуються судом, уповноваженими органами держави або самим власником для забезпечення реалізації та поновлення порушеного суб'єктивного права власності. За своєю сутністю захист права власності забезпечується нормами цивільного права і саме тими, які призначені спеціально для його захисту.

Ст.386 ЦК України закріплено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Цивільно-правовий захист права власності - це система заходів які застосовуються уповноваженими на те органами держави або самим власником з метою усунення порушення права власника.

Цивільно-правові засоби захисту речових прав традиційно поділяють, як вже зазначалося, на три основні види:

1.Зобов'язально-правові;

2.Речово-правові;

3.Інші цивільно-правові способи захисту речових прав.

Об’єктом речово-правового захисту є які-небудь індивідуально-визначені речі. Абсолютні позови – це те, за допомогою чого здійснюється речово-правовий захист. Вони прийшли в наше законодавство з римського права – це віндикаційний і негаторний позови.

1.1.Поняття речово-правових способів захисту речових прав

Речово-правовий спосіб захисту речових прав є одним із видів захисту права власності в цілому. Отже, речово-правовими способами захисту називають такі способи захисту, що застосовуються при безпосередньому порушенні права власності та інших речових прав особами, які між собою не перебувають у зобов'язально-правових відносинах між собою. Особи, що порушують право власності є учасниками абсолютних цивільних правовідносин.

На думку багатьох цивілістів, речово-правовими способами захисту речових прав є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у здійсненні права власності власником (негаторний позов).

У свою чергу, інші цивілісти вважають, що також до речово-правових способів захисту права власності можна віднести інші позови. Наприклад, С.Є. Донцов до них відносить такий позов як позов про відшкодування завданої шкоди та про повернення безпідставно придбаного або збереженого майна, а Є.А. Суханов - і позови про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).

Характерними ознаками для речово-правових способів захисту речових прав є те, що вони покликані захистити право власності або інші речові права на майновий об'єкт, що є за своєю природою індивідуально-визначеним, а не родовим та зберігся в натурі.

Проаналізувавши главу 29 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що на відміну від зобов'язально-правових способів захисту, які безпосередньо визначаються в нормах особливої частини Цивільного кодексу України, у цій главі закріплені саме речово-правові способи захисту речових прав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожна особа має право на захист своїх прав і свобод будь-якими не забороненими законом засобами від порушень та протиправних посягань.