4. Описати техніки, пов'язані з зустріччю клієнта в психологічній консультації - Кузьменко

5. Описати роль консультативного контакту, його відмінності у різних ситуаціях психологічної практики.

Консультативний контакт — це унікальний динамічний процес, під час якого одна людина допомагає іншій використовувати свої внутрішні ресурси для розвитку в позитивному напрямі й актуалізувати потенціал осмисленого життя.

Консультативний контакт — це почуття й настанови, які учасники консультування випробовують один стосовно іншого, і спосіб їхнього вираження. Практично всі визначення вказують на кілька унікальних рис консультативного контакту: • емоційність (консультативний контакт швидше емоційний, ніж когнітивний; він має на меті дослідження переживань клієнтів); • інтенсивність (оскільки контакт представляє ставлення й взаємний обмін переживаннями, він не може не бути інтенсивним); • динамічність (при зміні клієнта змінюється і специфіка контакту); • конфіденційність (зобов'язання консультанта не поширювати відомості про клієнта сприяє довірливим стосункам); • надання підтримки (постійна підтримка консультанта забезпечує стабільність контакту, що дозволяє клієнтові ризикувати, не боятися поводитися по-новому); • сумлінність. Що робить консультативний контакт психологічним, ефективним для вирішення психологічних проблем клієнтів? Насамперед те, що сам характер контакту між консультантом і клієнтом відбиває особливості стосунків клієнта з іншими людьми, стиль і стереотипи його спілкування — проблеми клієнтів можна побачити, немов у дзеркалі.

Характер консультативного контакту в самому процесі консультування залежить від теоретичної орієнтації консультанта.

Сучасні уявлення про консультативний контакті:психоаналітичний напрямок, адлеріанський напрямок,терапія поведінки,раціонально-емоційна терапія і т.д.

6. Практичні рекомендації по комунікативному та соціально-перцептивному консультуваннюНачало формы

Під оптимальною формою спілкування розуміється така, яка в найкращій мірі сприяє встановленню між людьми хороших особистих взаємин типу симпатії, поваги, визнання, особистого розташування, довіри і т.п. Може бути кілька можливих причин труднощів в освоєнні оптимальних форм спілкування. Такі причини допустимо розділити на дві основні групи: внутрішні і зовнішні. До внутрішніх причин відносяться, наприклад, відсутність або слабкий розвиток у даної людини інтересу до людей, невпевненість людини в собі, боязнь бути відкинутим, невміння емоційно позитивно спілкуватися з людьми, вчасно знаходити потрібні слова і форми поведінки. До числа можливих зовнішніх причин дефіциту нормального спілкування можна віднести несприятливість ситуації спілкування, негативні індивідуальні особливості спілкуються один з одним людей. У цій главі ми торкнемося в основному аналізу та усунення причин внутрішнього характеру. Відсутність інтересу до людей Проблема відсутності інтересу людини до людей - це в основному проблема мотиваційного характеру. при проведенні психологічного консультування з цієї проблематики перед психологом постає завдання двоякого роду. З одного боку, йому необхідно допомогти клієнту усвідомити, що відсутність або недостатній розвиток у нього самого інтересу до людей завдає йому шкоди. З іншого боку, консультанту треба дати зрозуміти клієнтові, що від цього страждають і значущі для нього люди. психологічну консультацію можна проводити, звертаючи увагу клієнта на наступні питання і пропонуючи йому відповідні рекомендації: 1. Слід пояснити клієнтові, що може дати йому підвищений інтерес з його боку до оточуючих людей. По-перше, завдяки такому інтересу, життя людини стає більш насиченою. По-друге, свої позитивні якості людина набуває в основному шляхом наслідування іншим людям, і інтерес до них збагачує його, як особистість. Спостерігаючи за іншими людьми, наслідуючи їм, людина сама стає більш розвиненим і цікавим для людей. По-третє, інтерес до іншої людини розпорядженні даної людини по відношенню до тієї людини, хто зі свого боку виявляє до нього інтерес. Завдяки цьому, ми можемо розраховувати на взаємні почуття і, отже, на підтримку інших людей у ​​важкі хвилини свого життя. 2. Консультант повинен докладно продумати, як зробити так, щоб у людини виник або посилився інтерес до людей. Цього можна досягти за допомогою наступних дій психолога-консультанта: По-перше, клієнту необхідно показати, що особисто для нього може становити інтерес в інших людях, яку користь такий інтерес може йому принести. По-друге, клієнту необхідно підказати прийоми і засоби, скориставшись якими, він сам може викликати інтерес до себе з боку оточуючих людей. По-третє, що проявляється інтерес до людей має отримати з їхнього боку позитивне підкріплення. Це означає, що людина, що має такий інтерес, сам повинен відчувати, що інтерес до людей приносить особисто йому користь. Невміння привертати до себе увагу, надавати позитивне враження на людей необхідно досить делікатно, скориставшись, наприклад, одним із таких способів: 1. Попросити клієнта детально пояснити, чому він вважає, що особисто йому навколишні люди приділяють недостатню увагу. 2. Попросити клієнта деякий час поспостерігати за оточуючими людьми і відповісти на питання, кому з них, на його думку, приділяється більше уваги, ніж йому, і чому. Корисні відомості про клієнта, що дозволяють точно встановити, чи є його претензії на увагу з боку інших людей надмірними, можна отримати шляхом вивчення характеру клієнта, особливо наявних в його характері акцентуацій. Якщо виявиться, що у клієнта є подібні акцентуації в характері, то для психолога-консультанта це може бути достатньою підставою для того, щоб стверджувати, що претензії клієнта на увагу з боку дійсно надмірні і носять в основному суб'єктивний характер. Практичне розв'язання проблеми в даному випадку бачиться в тому, щоб звести до мінімуму або зовсім виключити прояв відповідних акцентуацій в характері клієнта в його поведінці по відношенню до оточуючих людей. Виходячи з цього, перше завдання, яке повинен буде вирішити психолог, який проводить консультацію з даного питання, полягає в тому, щоб уточнити справжній характер причин недостатньої уваги до клієнта з боку оточуючих людей: 1. Скарги на недостатню увагу до клієнта з боку оточуючих людей об'єктивні і обумовлені його особистісними особливостями. 2. Скарги на недостатню увагу до клієнта з боку оточуючих людей об'єктивні, але обумовлені обставинами, що складаються незалежно від нього. 3. Скарги клієнта на недостатню увагу до нього носять суб'єктивний характер і насправді не цілком обгрунтовані. Невміння висловлювати компліменти і правильно реагувати на них Практичні труднощі у вирішенні даної проблеми, що виникають у житті людини, можуть бути викликані декількома різними причинами. Найбільш суттєві і часто зустрічаються з них такі: • боязнь клієнта здатися незграбним і смішним в очах оточуючих людей, якщо він спробує говорити їм компліменти, • відсутність у клієнта бажання говорити добрі слова на адресу інших людей, • наявність у клієнта такого бажання одночасно з дефіцитом вміння практично його реалізувати, • нездатність клієнта керувати собою, регулювати свої психофізичні стану таким чином, щоб вони відповідали ситуації, • незнання клієнтом того, як правильно реагувати на компліменти на свою адресу, або невміння це робити. Всі названі причини пов'язані один з одним, можуть існувати й діяти одночасно, в будь-якому їх поєднанні, і для усунення цих причин потрібно, як правило, комплексний підхід. Проте кожна з них може розглядатися окремо, якщо мова йде про практичних рекомендаціях щодо її вирішення, і це буде зроблено далі. Невміння точно сприймати і оцінювати соціальні ролі людей Чимало проблем у сфері міжособистісних відносин виникає через те, що, спілкуючись один з одним, люди порушують відомі правила і норми рольової взаємодії. Деякі з цих правил, наприклад, такі: 1. Якщо людина в спілкуванні з іншою людиною вже взяв на себе певну роль, то цей, інший, так чи інакше повинен враховувати даний факт і брати на себе відповідну роль, узгоджену з роллю свого співрозмовника. В іншому випадку - при неузгодженості ролей співрозмовників у спілкуванні - нормальної взаємодії між ними не вийде, і вони навряд чи досягнуть взаєморозуміння. 2. Для того щоб домогтися взаєморозуміння у спілкуванні з партнером, людина, що знає його роль, повинен використовувати один із таких способів: - Прийняти цю роль і просто підлаштуватися під неї; - Постаратися змінити роль іншої людини таким чином, щоб вона відповідала його власної ролі; - Знайти компроміс між двома цими способами дій, тобто, змінюючи роль партнера, одночасно міняти і свою власну роль. 3. Людина, як учасник процесу спілкування, повинен усвідомити ту реальну роль, яку він грає сам, а також вміти розпізнавати ролі, що грають іншими людьми. 4. Лише в крайньому випадку людина повинна прагнути змінити роль іншої людини в спілкуванні з ним. У більшості ж інших випадків йому слід постаратися прийняти роль іншої людини такою, яка вона є, і, по можливості, підлаштуватися під неї. 5. Власне рольова поведінка в спілкуванні кожної людини з іншими людьми має бути достатньо гнучким для того, щоб він вмів добре спілкуватися з ними. Під час прийому клієнта і проведення з ним психодиагностической бесіди перед психологом-консультантом стоїть важливе завдання: визначити міру відповідності та ступінь дотримання даним клієнтом всіх, сформульованих вище, правил. Якщо виявиться, що всі або хоча б деякі з них порушуються, то це буде означати, що у клієнта дійсно є проблеми. На жаль, спеціальних психологічних тестів, прямо підходящих для цієї мети і дозволяють різнобічно оцінювати рольова поведінка клієнта, на даний момент часу не існує, і тому психологу-консультанту доводиться спиратися в основному на непрямі дані, на результати свого спостереження за поведінкою клієнта під час особистої бесіди з ним і на реакції клієнта на поставлені йому запитання. Як навчити людину правильно сприймати і оцінювати ролі, прийняті в спілкуванні їм самим та іншими людьми? Це цілком можливо зробити, але лише при обов'язковому дотриманні наступних умов: • якщо дана людина буде знати ті ролі, в яких він сам та інші люди можуть виступати в спілкуванні з оточуючими людьми; • якщо йому, крім того, будуть відомі ознаки, орієнтуючись на які, він міг би точно ідентифікувати виконувану людиною роль, відрізняючи її від інших можливих ролей; • якщо йому вдасться придбати достатній досвід спостереження за собою і іншими людьми в спілкуванні один з одним, тобто досвід, що дозволяє йому самому правильно сприймати і оцінювати комунікативні ролі людей. Перше з зазначених умов можна дотримати, розповівши клієнту про тих ролях, які люди найчастіше беруть на себе, спілкуючись з іншими людьми. При цьому можна рекомендувати клієнту знайти і самостійно ознайомитися з відповідної наукової та науково-популярною літературою. Друге з умов практично реалізується тим же самим шляхом. Що ж стосується третьої умови, то домогтися відповідності йому можна, попрацювавши деякий час з клієнтом, оцінивши його ролі в спілкуванні з іншими людьми і запропонувавши йому самому зробити це стосовно себе та інших людей.