9. Антична філософія…

Слово "античний” в перекладі з латинської «давній». Але у звуженому вживанні це початок європейської культури та цивілізації, греко-римський давній світ.

Етапи розвитку античної філософії:

– натурфілософський (фізичний) або рання класика

– висока класика

– пізня класика або завершальний цикл античної ф-ії.

До нього входять періоди:• елліністична філософія • олександрійська філософія • римська філософія

Особливості античної філософії:

– Набула автономного характеру розвитку

– Була відкритою та доступною: всі вільні громадяни, окрім жінок, мали право займатися філософією

– Терпимо ставилась до різних ідей та позицій (крім атеїзму)

– Була пластичною, набувала різних форм та виявлень

– Була надзвичайно динамічною у розвитку

В ранній грецькій філософії властивості й закони Космосу перенесено на людину та її життя. Людину розглядали як Мікрокосм стосовно Макрокосму, як частину і своєрідне повторення, відображення Макрокосму. Таке уявлення про світ у філософії наз. космоцентризм.. Космос - протилежність Хаосу, відповідно - порядок і гармонія протиставляються невпорядкованості та ін. Тому-то космоцентризм ранньої античності пояснюється як орієнтація на вияв гармонії в людському бутті. Адже якщо світ гармонійно впорядкований, якщо світ - Космос, Макрокосм, а людина - його відображення і закони людського життя подібні до законів Макрокосму, то в людині є прихована подібна гармонія. Милетська школа існувала в Древній Греції I ст. до н. э. Представ. Фалес, Анаксимандр, Анаксимен.

- виступали з матеріалістичних позицій;

- займалися не лише філософією, а і іншими науками ;

- намагалися пояснити закони природи

- шукали першооснову - субстанцію, з якої виник навколишній світ.

Гераклит з Ефеса(2-а половина VI - 1-а половина V ст. до н. э.) - давньогрецький філософ-матеріаліст,(спочатку належав до логічної школи)

- першоосновою усього сущого вважав вогонь;

- вивів закон єдності і боротьби противоположностей

- вважав, що весь світ знаходиться в постійному русі і зміні("у одну і ту ж річку нель-зя увійти двічі");

- був прибічником кругообігу речовин в природі і циклічності історії;

- визнавав відносність навколишнього світу("морська вода брудна для людини, але чиста для риб")

- усеосяжним божеством вважав Логос - Світовий Розум;

- виступав за матеріальність людської і світової душі;

- був прибічником чуттєвого(матеріалістичного) пізнання навколишньої дійсності;

- рушійною силою усіх процесів вважав боротьбу:

Піфагорійці (2-а половина VI - поч V ст. до н. э.)

- першопричиною усього сущого вважали число

- виступали за пізнання світу через число(вважали пізнання через число проміжним між чуттєвою і ідеалістичною свідомістю);

- вважали одиницю найдрібнішою часткою всього;

- намагалися виділити "протокатегории", які показували діалектичну єдність світу

Елеати - VI, - V ст. до н. э. Філософи: Парменид, Зенон Элейский, Мелисс Самос.

- вивчали проблеми пізнання;

- жорстко розділяли чуттєве пізнання і вище духовне ідеалістичне;

- були прибічниками монізму - виводили усю множинність явищ з єдиного першопочатку;

- вважали усе суще матеріальним вираженням ідей(були передвісниками ідеалізму).