6. Витоки філософії,передумови і час її виникнення…

Генезис філософії — тривалий процес. Вважається, що вопа виникла в середині І тис. до н. е. одночасно в трьох осередках стародавньої цивілізації — у Китаї, Індії та Греції. Можливими передумовами для народження філософії були: стрибок у розвитку продуктивних сил і виникнення у суспільстві товарно-грошових відносин, ослаблення родоплемінних структур і формування перших держав; посилення опозиції традиційним релігіям та її ідеологам (особливому прошарку жерців), критика нормативних моральних настанов і уявлень; наростання критичного духу та накопичення знань.

Філософія виникла не безпосередньо з міфології та релігії, а з перехідних світоглядних форм, названих передфілософією. У Стародавньому Китаї її положення були викладені в "Книзі пісень", "Книзі історії", "Книзі змін", "Книзі обрядів". Усі вони разом із літописом утворюють давньокитайське "П'ятикнижжя". Про передфілософію Індії свідчить ведична література (від санскр. "Веди" — знання). Передфілософія Греції існувала в трьох різновидах: гесіодівська, гомерівська та орфічна.

В історії самоосмислення та філософствування особливості західного та східного типів мислення зводять до більш загальних особливостей типів цивілізацій, а останні Р. Генон класифікував як традиціоналістські (східні) та прогресистські (західні).

Так, східна філософія орієнтується => на вихідні канонічні джере­ла, що регламентують функціонування усіх сфер суспільного життя (Коран, Веди, китайське П'ятикнижжя), => цінує найбільше те, що освячене віками, => намагається підпорядкувати індивідуаль­не цілому або навіть розчинити індивідуальне світовому цілому.

При тому стиль східної філософії ближчий до художньо-образно­го, ніж до наукового, а сама філософія максимально наближена до морального повчання та навіть техніки людського удосконалення у певному способі життя.

Західна філософія, навпаки, тяжіє до раціонально-логічних та аналітичних досліджень, теоретичних систематизацій, має абстрактно-понятійний характер і виходить із певної автономності основних сфер як індивідуального, так і сус­пільного життя. У зв'язку із цим західна філософія має переваж­но індивідуальне спрямування і постає саме індивідуально-особистісним засобом життєвого самоутвердження. Із розглянутих відмінностей стає зрозуміло, чому саме західна філософія сприяла виникненню сучасної науки, а східна філософія сформувала приваб­ливий образ "гуру" — духовного вчителя, наставника життя; чому західна філо­софія цінувала оптимістичний активізм, а східна була більше просякнута відсто­роненим життєвим спогляданням, сповненим зачаруванням грандіозністю світобудови як у просторі, так і в часі.

7. Давньоіндійська філософія…

У середині І тис. до н. е. в давньоіндійському суспільстві сталися відчутні соціально-політичні зміни: розвивалися ремесла і торгівля, зростали міста, замість дрібних держав виникали великі державні об'єднання. Все це зумовило зміни й у світоглядній сфері: брахманізм поступився місцем релігійним течіям — джайнізму і буддизму, що постали як ідеологічний протест проти кастової природи брахманізму, складності його обрядів. Джайнізм і буддизм були світоглядами, зрозумілішими і прийнятнішими для простих людей.

Одночасно зі змінами соціальних відносин і світоглядних ідей формуються основні школи індійської філософії. Як і в інших країнах, філософія в Індії виникає у зв'язку з кризою міфології. Але перехід від ранньокласового до розвинутого класового суспільства відбувався в Індії поступово. Тому і в сфері ідеології не було різких стрибків: більшість філософських систем зберігає міфологічні теми, розвиває їх.

У VIII—VII ст. до н. е. в Індії значного поширення набув матеріалістичний напрямок локаята (від "лока" — цей світствер­джували, що душа людини існує разом із тілом і по­мирає зі смертю людини. Закликали до щасливого життя на Землі, а не десь у божественно­му світі.

Різновидом філософії локаята був досить пошире-ппи напрямок чарвака ("чар" — чотири, "вак" — сло­ни). Його прибічники виступали проти ідеалізму і релігії в різні періоди історії Індії. Чарваки вважали, що все у світі складається з чотирьох елементів — вог­ню, повітря, води і землі. З таких матеріальних час­ток складаються і живі істоти, в тому числі і людина. Розмаїтий світ речей є багатоманітною комбінацією цих незмінних, вічно існуючих елементів.

Питання про відношення свідомості до матерії чар-наки вирішували наївно-матеріалістично. Свідомість вони розуміли як властивість, що належить тілу. Але н елементах, взятих нарізно, свідомості немає — вона виникає в результаті поєднання всіх чотирьох еле­ментів у людському тілі.

На цей період (VI—V ст. до н. е.) припадає виник­нення релігійно-філософського вчення буддизму. розглядає весь світ як єдиний потік, що складається з окремих еле­ментів — фізичних і психічних дхарм, які перебува­ють у постійному процесі змін. Так в природі відбува­ються безкінечні переміни, вічне виникнення і зни­щення. Буття — це безперервне становлення. Така панівна думка раннього буддизму.

Пізніше буддизм абсолютизує ідею відречення від життя, самозаглиблення у свій внутрішній світ. Згідно з буддизмом, шляхом самоспоглядання і само­заглиблення можна вийти з неспокійного, хвилюючо­го океану буття і досягти вічного блаженства — нірва­ни. Цей бік буддизму був надзвичайно зручним засо­бом підкорення мас з боку панівної верхівки. Адже, змальовуючи життя безперервним потоком страж­дань, буддизм закликав не до полегшення реальних страждань, а до знищення їх лише у думках.

Згідно джайнізму, суть людини двояка-материальна. Сполучною ланкою між ними є карма, що розуміється як тонка матерія.

Джайністи вірять, що духовна суть людини може управляти матеріальною і контролювати її. Бог - усього лише душа, яка жила в матеріальному тілі і звільнилася від пут карми і ланцюга перероджень.

джайнізм приділяє велику увагу розробці етики . Космос - вічний. Він не був ніколи створений і не може бути знищений. Уявлення про впорядкованість світу виходять з науки про душу, яка постійно обмежується матерією карми. Душі, обремененные нею більшою мірою, поміщаються найнижче і, у міру того як вони позбавляються від карми, поступово піднімаються вище і вище, поки не досягнуть граничної межі