58. Глобальні проблеми сучасності…

Сучасна епоха ставить питання про перехід до нового шляху соціальних механізмів, який слід назвати коеволюційний або гармонійним. Глобальна ситуація, в якій опи опинилося людство, відображає і висловлює загальну кризу споживацького ставлення людини до природних та соціальних ресурсів. Розум підштовхує людство до усвідомлення життєвої необхідності гармонізації зв'язків і відносин у глобальній системі "Людина - Техніка - Природа". Глобальними проблемами називають ті, які мають загальнолюдський характер, зачіпають інтереси людства в цілому і кожної окремої людини.( загроза термоядерної катастрофи, загроза деградації природного середовища та екологічна продовольча проблема, проблеми боротьби з небезпечними для людства захворюваннями і т. д Всі ці проблеми породжені роз'єднаністю людства, нерівномірністю його розвитку. Негативні результати і наслідки неузгоджених, непродуманих дій країн, народів, окремих людей, накопичуючись в глобальних масштабах, стали потужним об'єктивним чинником світового економічного і соціального розвитку. Їх рішення передбачає об'єднання зусиль великої кількості держав і організацій на міжнародному рівні.

Всі глобальні проблеми сучасності можна звести до трьох основних груп:1. Проблеми економічного і політичної взаємодії держав: а) проблема запобігання світової термоядерної катастрофи та створення сприятливих умов для соціального прогресу всіх країн і народів;б) проблема подолання технологічної та економічної відсталості країн, що розвиваються і встановлення нового міжнародного порядку.2. Проблеми взаємодії суспільства і природи:а) запобігання катастрофічного забруднення навколишнього середовища;б) забезпечення людства необхідними природними ресурсами (сировиною, енергією, продовольством);в) освоєння світового океану та космічного простору.

3. Проблеми взаємовідносин людей і суспільства:а) проблема зростання народонаселення;б) проблема охорони і зміцнення здоров'я людей в) проблеми освіти і культурного зростання. Прогнозуючи майбутнє людства, слід враховувати три найважливіші обставини. По-перше, НТР, яка за допомогою автоматизації виробництва, інтелектуалізації техніки докорінно змінює місце і роль людини в технологічному процесі. По-друге, НТР припускає такого працівника, який за рівнем свого інтелектуального розвитку та різнобічності здатний сформувати гідне людини штучну середу його життєдіяльності (ноосферу)по-третє, люди повинні оволодіти новим мисленням, перейти до нового типу раціональності.

59. Людина як предмет філософії…

Проблема людини є однією з найактуальніших у філософії. Однак лише в сучасній філософії виник окремий напрям — філософська антропологія.

Філософська антропологія — напрям, завданням якого є системне вивчення й обгрунтування сутності людського буття та людської індивідуальності. У філософії Давньої індії, наприклад, людина мислилась як частина світової душі, а людське життя розуміли як певну форму нескінченного ланцюга перероджень. Тільки людині притаманне прагнення до свободи, до вивільнення від пристрастей і принад емпіричного буття з його законом сансари — карми. У давньогрецькій філософії спочатку людина не існує сама по собі, а є складовою системи певних відносин, що тлумачаться як абсолютний порядок і Космос. Людина в такому контексті мислилась як частина Космосу, як мікрокосм, що був відображенням макрокосмосу який розуміли як живий організм. Такі погляди на людину обстоювали представники Мілетської школи.

Платон стояв на позиціях антропологічного дуалізму душі і тіла, хоча душу вважав субстанцією, яка й робить людину людиною, а тіло розглядав як ворожу їй матерію. Тому від якості душі залежала й загальна характеристика людини, її призначення і соціальний статус. Арістотель людина - істота соціальна, державна, політична. На його думку, той, хто не здатний до спілкування, не є елементом держави. Він стає або твариною, або божеством. Арістотель звертає увагу. «Лише людина з усіх живих істот володіє мовою», — зазначав він. Тому соціальність, розумність, і мова є тими основними характеристиками, що виокремлюють людину з-поміж живих істот. Кант - морально-природний дуалізм. Людина, за Кантом, з одного боку, належить природній необхідності, а з іншого — моральній свободі та абсолютним цінностям. Як частина чуттєвого світу явищ, вона підпорядкована необхідності, а як носій духовності — людина вільна. Відмітною рисою людини, за Кантом, є самосвідомість, яка й вирізняє її з-поміж інших живих істот.