26.Аналітичний напрямок в філософії…

Аналітична філософія (АФ) - одне з найбільш впливових напрямків сучасної західної філософії, в центрі уваги якого знаходяться аналіз мови, який розуміється як ключ до філософського дослідження мислення і знання. Цей "лінгвістичний поворот "у тій чи іншій мірі характерний також для таких філософських напрямів як феноменологія, герменевтика, структуралізм. На відміну від класики, сучасна філософія вже не вважає за можливе абстрагуватися від логіко-лінгвістичного аспекту філософських проблем. Замість традиційного здійснення філософського аналізу шляхом визначення понять, аналітичний підхід орієнтує на відповідне використання мови: у початковий період розвитку АФ - формального, а потім і природного. Одним із способів подолати внутрішню суперечливість логічного позитивізму стало обмеження його проблематики тільки проблемами формальної мови, слова якого співвідносилися не з предметами,а з іншими словами. Спроби побудови універсальної мови науки привели до створення семантичного позитивізму (А. Тарський, Ч. Морріс, С. Чейз, А.  Раппопорт), а аналіз значень повсякденної мови - до лінгвістичного позитивізму, або аналітичної філософії (Л. Вітгенштейн, Д. Мур).  Ототожнення форм мови і форм логіки відкривало нові можливості длялогіко-лінгвістичного аналізу, що, у свою чергу, створювало передумови формалізації величезною області гуманітарного знання, проникнення в цей знання математичних методів. Повною мірою нові можливості були реалізовані в структуралізму. Позитивізм як форма філософії проходить у своєму розвитку ряд етапів — позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм, але її основні вихідні ідеї при цьому залишаються практично незмінними. Основні ідеї позитивізму були сформульовані французьким філософом Огюстом Контом (1798-1857 рр.). Вся попередня філософія, на думку Конта, орієнтувалася на теологічні і «метафізичні» питання і тому ніколи не була науковою. Вона націлювалася на осягнення «внутрішньої природи речей», на пошуки «перших і кінцевих причин», смислу життя і тому подібних характеристик, які не підлягають безпосередньому спостереженню; саме тому попередня філософія є химерою, невиразною, нереальною. Завдання полягає в тому, щоб створити нову «позитивну» філософію, яка б займалася такими питаннями, котрі можна перевірити фактично, за допомогою спостережень. Подібні ідеї розвивали англійські філософи Дж. Стюарт Мілль (1806-1873 рр.) і Герберт Спенсер (1820-1903 рр.). З критикою верифікації виступив австрійський філософ Корл Поппер (нар. 1902 р.), який запропонував замінити принцип верифікації на принцип «фальсифікації», тобто займатися пошуками таких фактів, які спростовують ті чи інші положення і теорію в цілому. Якщо таких фактів не виявлено, то теорія вважається достатньою, виправданою. Саме К.Поппер стоїть біля витоків новітніх позитивістських течій, які об'єднуються терміном «постпозитивізм». Специфічною ознакою постпозитивізму є те, що його представники (Т.Кун, І.Лакатош, П.Фейєрабенд і ін.) висувають тезу про зв'язок наукового знання з історичним соціально-культурним середовищем. Однак в цілому і постозитивістські концепції не виходять за межі основних принципів класичного позитивізму.

Однією з провідних течій сучасної світової філософії, безперечно, є позитивна філософія, яка своїм джерелом має класичний позитивізм XIX ст., і в наш час представлена неопозитивізмом та постпозитивізмом. Філософія лінгвістичного аналізу втілена у вченнях Д.Мура (1873- 1958), Л.Вітгенштейна (1889-1951), Г.Райла (1900-1976), П.Стросона (нар.1919), М.Дамміта (нар.1925) та ін. Ця течія відмовляється від жорстких логічних вимог, вважаючи, що об'єктом аналізу має виступати природна мова. Традиційні філософські проблеми, на їхню думку, можуть бути подані у вигляді дилем, які вирішуються через лінгвістичний аналіз та уточнення значення слів. У цьому виявляється сутність даної філософської течії. На думку Вітгенштейна, філософія не може втручатися у фактичне вживання мови, вона може лише описувати її. Незважаючи на суперечливість поглядів представників філософії лінгвістичного аналізу, основне завдання цієї філософії можна сформулювати так: розробка систематичної теорії значень мовних виразів, яка є одночасно теорією розуміння. В цілому ця течія справила значний вплив на сучасну логіку та лінгвістику.