Список обов'язкових правил поведінки: правила психологічної безпеки

Бажання посадити дитину під скляний ковпак, як Маленький Принц свою Розу, і нікуди не випускати цілком зрозуміло. Подивишся новини - і виходити з будинку страшно, і в ньому залишатися небезпечно... Як бути? Продовжувати жити. Просто варто акуратно попередити маля про можливу небезпеку, не малюючи перед ним страшних картин.

Щоб застерегти маля від небезпеки, багато дорослих прибігають до старого, перевіреного способу під умовною назвою «А от один хлопчик...» Дитина довідається, що «один хлопчик» сунув пальці в розетку й... Загалом, батьки малюють різні картини, залежно від почуття міри й фантазії. Психологи вважають такий спосіб небезпечним насамперед для дитячої психіки. Поступово таким чином, застерігаючи чадо від різних ситуацій, ви «формуєте» у нього відчуття того, що світ повний злих людей, собак, машин і потерпілих від цього дітей.

Краще дати дитині об'єктивну інформацію й скласти чіткий список правил поведінки. Маля повинно знати, що:

• засовувати пальці в розетку не можна,

• самостійно включати плиту сірниками може тільки той, хто, приміром, досяг «геть тієї» оцінки на стіні,

• якщо хочеш погладити собаку на вулиці, потрібно запитати дозволу в її хазяїна, а гладити бродячого пса не можна,

• розмовляти з незнайомими людьми й тим більше кудись іти з ними не можна, а тільки з мамою, папою, бабусею або нянькою, і так далі.

Чітко позначені правила поведінки повинні точно дотримуватися й не мати виключень.

Ще один спосіб відгородити дитину від потрясінь — звести до мінімуму її спілкування з телевізором. Це тільки здається, що ви дивитеся новини, а маля грає й нічого не чує, не розуміє того, що відбувається на екрані. Пам'ятайте : мова йде не тільки про перегляд випусків новин. Дошкільник рідко розмежовує те, що відбувається у кіно й у реальності. Захоплення заручників він може побачити й у якому-небудь фільмі, а потрясіння буде не менше.

Якщо уникнути проблеми не вдалося, що робити? Для початку спробуйте випробувані методи арт-терапии. Поговоріть з малям, спробуйте вселити в нього впевненість, що його є кому захистити. Докладно розповідайте, що в його садку є охоронець, у якого є телефон, і він зможе викликати цілий підрозділ міліції, запідозривши негарне. Поясніть, що дорослі й відомі, керуючі країною люди після події вжили заходів, щоб подібне не повторилося. Розповідайте про них.

Обов'язково проводжайте й зустрічайте дитину з садочка або зі школи. Вона повинна чітко знати, що, скажемо, о 14.00 у порога садка її буде чекати няня, тобто ви, а потім ви разом підете додому, а ввечері прийдуть мама з татом. І буде вечеря, мамина казка на ніч... А потім знову - ранок нового дня.

Небезпечні ситуації і як їх уникнути : діти 3-6 років

Діти 3-6 років уже не діти нетямущі: вони непогано ходять, членороздільно говорять і навіть здатні розуміти ваші «не можна», «можна», «потрібно» й «давай зробимо». На перший погляд... На другий, більше пильний, малята цього віку - істоти ще дуже стихійні й непередбачувані. Тому всі правила, що стосуються безпеки більше молодших вікових груп, працюють і тут, з деякими доповненнями й «розширеннями».

Дітлахам повинні бути недоступні розетки (нехай батьки поставлять спеціальні заглушки, які продаються в магазинах) і все, що включається в них: комп'ютери, лампи, телевізори й інша електроніка, особливо в місцях підключення проводів.

На кухні діти можуть що-небудь робити тільки під вашим доглядом. Особливо, якщо це стосується маніпуляцій із предметами й пристроями, якими можна порізатися або обпалитися. Балкон або лоджія не забрані ґратами або не засклені, пам’ятайте, що діти можуть самостійно відкрити вікна. Перебування малят у таких місцях повинне відбуватися під вашим контролем. Усе: полив квітів, спостереження за голубами, кішками й сусідами батьки зобов'язані обмовляти з вами. Діти ще погано оцінюють висоту й небезпеку, тому складіть їм компанію на балконі й поясніть, що таке «високо» і як треба поводитися.

На прогулянці няні теж не можна губити пильність. Архітектура дитячих майданчиків далека від досконалості, а місцями й зовсім не пристосована й небезпечна для нетренованих дітлахів. Із всіх цих крутих гірок, залізних драбинок типу «павутинка» й інших конструкцій, по яких без утоми карабкаються нагору малята, без відповідної навички дуже легко «навернутися», одержавши серйозні травми - від струсів мозку до множинних переломів і травм хребта.

Неприємностей можна уникнути, якщо дотримуватись декількох простих правил.

Запам'ятаєте: дитяча площадка - не клуб молодих мамів і няньок. Сюди приходять зовсім не за тим, щоб, відпустивши дитину потихеньку копатися в пісочниці, разом з подругами перемивати кісточки героям улюблених серіалів. Проведіть цей час із користю для фізичного розвитку маляти (Навести приклади плюсів і мінусів. Не забути про домашні пісочниці та ігри – міні книжка).

Про окрики й обсмикування забудьте! Альпіністам двірського масштабу даремно забороняти запаморочливі піруети на сумнівних з вашої точки зору конструкціях. Та й залякування: …упадеш й інвалідом залишишся, - теж не метод. Достатньо вам відвернутися, як дитина, що вважає себе Спайдерменом з обожненого фільму, знову виявиться на самій верхівці металевої сітки. Ваше завдання - не повторювати йому до оскоми безапеляційне «не можна!», а навчити по можливості техніці безпечного лазанья.

Станьте для свого вихованця інструктором на перших заняттях по фізкультурі й тренером у розвиваючу силу й спритність дитячих іграх. Допоможіть для початку виробити стійкість і почуття рівноваги на колоді, освоїти шведську стінку, навчіть підтягуватися й вправлятися на кільцях, координуючи рухи й зміцнюючи м'язи рук і плечового пояса. Поясніть, що зстрибувати на землю й падати потрібно, групуючись й оберігаючи від удару голову й спину. Якщо дитина з вашою допомогою опанувала всіма цими навичками, ризик одержати травму зведений до мінімуму.

Щоб не було лиха, навчіть підопічного правильно лазити по деревах. Серед хлопців часто зустрічаються «розпачливі голови», які тягне видратися вище. Площадки не на голому місці будують - підходяще дерево завжди знайдеться. Важко представити хлопчиська, що хоч раз у житті не спробував піднятися на дерево. Та й дівчиська здатні показати, на що здатні. Перед тим як обпертися на гілку або наступити на неї, потрібно перевірити - чи витримає, не обломиться? От як це робиться. Тримаючись руками за міцну гілку, дитина повинна кілька разів із силою стукнути ногою по тій, на яку збирається наступити. Не обломилася? Виходить, усе в порядку - можна скористатися нею в якості сходи. Підозріло хруснула? Просіла? Гірше того - зламалася? Що ж, прийдеться шукати сук міцніше. Не можна забиратися на самі верхні гілки: вони, як правило, тонкі, тендітні, можуть підвести. Відрадьте юним верхолазам скоряти тополя: у цього дерева дуже ламкі віти - добром таке заняття не скінчиться!

Крилата гойдалка - куди вони летять? Перш ніж саджати маля на гойдалку, перевірте, чи добре тримаються поперечини й чи не стерлися підшипники, до яких кріпляться вертикальні власники сидіння. Дитину обов'язково проінструктуйте: якщо він сильно розгойдається й упаде, не можна відразу вставати на ноги! Інакше, сидіння (нерідко металеве або окантоване залізом), що повертається ударить по голові.

Ще один вид травм пов'язаний з конструкцією гойдалок. Так називані «човники», де діти гойдаються парами (обоє сидіння рухаються в одній площині, а дно, що з'єднує їх, - в іншій), можуть бути небезпечні! Справа от у чому: дитина іноді заводить ніжки назад, за нижню планку, а в результаті - поперечний перелом костей гомілки. Посадивши маляти на така гойдалка, стежите, щоб він обов'язково опирався ступнями на підніжку!

Не дозволяйте крохе самовільно залишати територію двору. Це правило повинне стати аксіомою й не підлягати обговоренню. Заздалегідь обмовите, що вважається границею двору.

Ніколи не розмовляйте з незнайомцями. У житті це може закінчитися дуже погано (як й у літературі). Забороніть дитині брати в чужих людей цукерки, іграшки, гроші, виконувати навіть необразливі, на перший погляд, доручення «піти й принести щось». Всі контакти з незнайомими людьми повинні проходити під загальним гаслом: «Зараз піду й запитаю в няні».